ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23.03.2010 р.

N К-22354/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - судді Панченка О. Н., суддів - Горбатюка С. А. (доповідач), Мироненка О. В., Мороз Л. Л., Смоковича М. І., провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Відділу Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення примусово сплаченого збору та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2007 року, встановила:

У березні 2007 року ОСОБА_6 в Октябрському районному суді м. Полтави пред'явив позов до Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення примусово сплаченого збору та моральної шкоди.

В позовній заяві зазначав, що 7 грудня 2005 року він придбав новий автомобіль "Хюндай-Санта-Фе" вартістю 156500 грн.

Відповідно до вимог пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року N 1740 (далі - Порядок), та Інструкції про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10 квітня 2002 року N 335, при реєстрації автомобіля в Кременецькому реєстраційному відділі Державної автомобільної інспекції ним був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3912,50 грн. (3-ри відсотки вартості автомобіля).

Вважаючи, що вказані нормативні документи суперечать пункту 7 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", просив стягнути з відповідача на свою користь безпідставно сплачений збір у розмірі 3912,50 грн., 5 грн. витрат за витребування в Акціонерному банку "Полтава-Банк" дублікату квитанції та 4000 грн. моральної шкоди, а всього 7917,50 грн.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 16 травня 2007 року в якості співвідповідача у цій справі залучено Відділ Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 1 червня 2007 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області шляхом списання з відповідного розрахункового рахунку N 31213224700002, код платника 24140300 УДК в Полтавській області, код 34698804 банк платника - в ГУДКУ в Полтавській області МФО 831019, на користь ОСОБА_6 3912,50 грн. примусово сплаченого збору, 5 грн. - витрат за витребування дублікату квитанції про сплату збору та 1000 грн. моральної шкоди а всього 4917,50 грн.

В задоволені позову до УМВС України в Полтавській області відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2007 року апеляційні скарги Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, Головного Управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області, відділу Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 1 червня 2007 року задоволено.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 1 червня 2007 року скасовано.

Прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_6 подав касаційну скаргу.

Вказав на те, що рішення суду апеляційної інстанції постановлене з порушення норм матеріального права. Просив скасувати постановлене у справі судове рішення апеляційного суду та залишити без зміни постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 1 червня 2007 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню з огляду на таке.

Пунктом 7 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Отже, відповідно до цього Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.

Проте, відповідно до пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року, суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 1 листопада 1996 року N 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Апеляційний суд звернув увагу на зазначену суперечність між законом і підзаконним актом, які по-різному врегульовують одне й те саме питання, але не дав оцінки та не зробив правильних висновків, виходячи з вимог частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та вказаного роз'яснення Пленуму Верховного Суду України.

Таким чином, рішення судом апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, а тому, воно підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню без зміни, як така, що відповідає вимогам чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2007 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, Відділу Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення примусово сплаченого збору та моральної шкоди скасувати, а постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 1 червня 2007 року у цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України у випадку та з підстав, передбачених статтями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

 

Судді:

О. Н. Панченко

С. А. Горбатюк

О. В. Мироненко

Л. Л. Мороз

М. І. Смокович

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали