ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11.11.2010 р.

N К-53247/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів: Васильченко Н. В., Леонтович К. Г., Цуркана М. І., Чалого С. Я., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 лютого 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року у справі N 2-а-1186/08/0170 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про стягнення сплачених страхових внесків та зобов'язання вчинити дії, встановила:

У січні 2006 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим про стягнення з відповідача 36068 грн. 26 коп. зайво сплачених страхових внесків за період з січня 2004 р. по квітень 2005 р. та зобов'язати відобразити в картці особового рахунку фізичної особи - підприємця відомості уточненого розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень 2005 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона являється платником єдиного податку та відповідно п. 6 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" не являється платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, постільки сплата даного збору замінена сплатою єдиного податку. За період з січня 2004 р. по квітень 2005 р. вона помилково нараховувала та сплатила страхові внески на загальну суму 36068 грн. 26 коп. Відповідач відмовився повернути зайво сплачену суму страхових внесків.

Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач являється платником страхових внесків у Пенсійний фонд та у 2004 - 2005 р. мала статус суб'єкта підприємницької діяльності і була зареєстрована платником єдиного податку. За спірний період позивачем були сплачені страхові внески на загальну суму 36068,26 грн. виходячи із розміру збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на фонд оплати найманих працівників, а саме 32 % з заробітної плати найманих працівників, а з 01.04.2005 р. - 32,3 % на фонд оплати праці найманих працівників. Вказану суму виплат страхових внесків позивач вважає зайво сплаченою, оскільки як платник єдиного податку відповідно п. 6 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" страхові внески вона сплачувала у складі єдиного податку, тому звернулася із вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що позивач як платник єдиного податку відповідно до п. 6 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" N 727/98 звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплачує його у складі сум єдиного податку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з вищенаведеними висновками виходячи з наступного.

Згідно обставин справи суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 вважає, що вона як платник пенсійних страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування на фонд оплати найманих працівників за спірний період сплачувала вказані внески у складі єдиного податку згідно п. 6 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва", тому не зобов'язана сплачувати страхові внески на обов'язкове пенсійне страхування відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 1 статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками зазначених осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 того самого Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство; іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", яким, як і Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановленні пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому. Положення статті 6 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" про звільнення суб'єктів малого підприємництва", які сплачують єдиний податок, від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не звільняють та суперечать Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому застосуванню не підлягають.

Виходячи з положень вищенаведених законодавчих норм позивач зобов'язана сплачувати страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування на фонд оплати найманих працівників за спірний період відповідно вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до помилкових висновків про відсутність зобов'язань позивача щодо сплати пенсійних страхових внесків як платника єдиного податку та наявність підстав задоволення позовних вимог.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального та процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття рішення, а тому постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як незаконні, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які необхідно скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Виходячи з вищенаведеного в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити як в необґрунтованих з урахуванням встановлених обставин справи.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 лютого 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення.

В задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про стягнення сплачених страхових внесків та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

  




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали