ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

07.04.2010 р.

Справа N 21/376-49/30

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Кривди Д. С., суддів - Жаботиної Г. В., Уліцького А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2009 року у справі N 21/376-49/30 господарського суду міста Києва за позовом ТОВ "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" до ТОВ "Маркс Україна" (ТОВ "Ріксос") про стягнення суми, та за зустрічним позовом ТОВ "Маркс Україна" (ТОВ "Ріксос") до ТОВ "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" про зобов'язання вчинити дії, за участю представників сторін (по первісному позову): від позивача - В. Ю. В., за довіреністю від 02.04.2010 р., відповідача - Берковський Р. О., за довіреністю від 12.03.2010 р., встановив:

Справа в господарських судах розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2009 р. (суддя Митрохіна А. В.) первісний позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Маркс Україна" на користь ТОВ "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" 151500 грн. основного боргу, 4628 грн. 3 % річних, 21800,11 грн. інфляційних втрат, 1340,67 грн. пені, 1792,69 грн. державного мита та 117,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині в позові відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2009 р. (судді Смірнова Л. Г. - головуючого, Тищенко О. В., Алданова С. О.) рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2008 р. скасовано; прийнято нове рішення; відмовлено в задоволенні первісних позовних вимог повністю; зустрічну позовну заяву задоволено в повному обсязі; зобов'язано ТОВ "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" виконати вимоги договору N 01/07.1 про проведення рекламної компанії від 01.07.2006 року та додаткової угоди N 7 від 25.09.2006 року, а саме: узгодити варіанти музики та варіанти голосів для тексту ролику, узгодити новий графік роботи та прийняти виконану роботу; стягнуто з ТОВ "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" на користь ТОВ "Маркс Україна" державне мито в розмірі 85 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення господарського процесу у розмірі 118 грн. та державне мито у розмірі 938,84 грн. за подання апеляційної скарги.

ТОВ "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" в касаційній скарзі просить скасувати постанову від 30.09.2009 р., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а рішення місцевого господарського суду від 27.04.2009 р. залишити в силі.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.07.2006 р. між сторонами у справі укладено договір N 01/07.1 на проведення рекламної кампанії, за умовами якого позивач доручає, а відповідач зобов'язується проводити рекламну кампанію, яка вважається розпочатою з дати підписання договору та виконується відповідно до умов договору, додаткових умов до нього та окремих договорів на виконання робіт, визначених у даному договорі по 31.12.2006 р. включно.

Відповідно до п. 2.2 договору N 01/07.1 на проведення рекламної компанії виконавець має право за рекомендацією замовника або за своєю ініціативою залучати третіх осіб для виконання окремих робіт для проведення рекламної компанії. Виконавець несе відповідальність перед замовником за належне виконання робіт такими особами

Згідно п. 3.2 вказаного договору N 01/07.1 відповідач за первісним позовом зобов'язується здійснювати рекламну кампанію відповідно до умов цього договору, додаткових угод до цього договору та окремих договорів на виконання робіт, визначених у цьому договорі.

В разі відмови замовника від договору замовник сплачує виконавцю плату за виконану частину роботи, за роботу (послуги) які затверджені, замовлені і розпочаті, за умови їх повного виконання належним чином, у порядку та строки, передбачені цим договором, додатковими угодами до нього, окремими договорами (п. 9.3.2 договору).

Угоди із третіми особами виконавець укладає від свого імені. Всі окремі договори, що укладаються між замовником та виконавцем на виконання умов договору є невід'ємною частиною цього договору (п. 11.3 договору).

За умовами п. 8.2.2 договору виконавець має право подавати на затвердження замовнику ескізи, макети, сценарії, тексти, графіку, рекламні тексти, зображення, інші елементи реклами. У випадку не затвердження або несвоєчасного затвердження замовником вказаних документів термін виконання зобов'язань виконавця по роботам (послугам) продовжується на термін такої затримки. Наполягати на затвердження замовником документів, визначених у цьому пункті з мотивів необхідності належного, якісного і більш ефективного виконання робіт (послуг).

Згідно з п. 8.3.5 договору замовник зобов'язаний затверджувати у письмовій формі протягом трьох календарних днів з моменту отримання ескізи, макети, сценарії, тексти, графіку, рекламні тексти, зображення, інші елементи реклами, що є виконаними належним чином, відповідно до умов цього Договору, окремих договорів. У разі наявності у замовника зауважень до наданих на затвердження елементів реклами замовник письмово повідомляє про це виконавця і виконавець протягом трьох календарних з моменту отримання таких зауважень доопрацьовує елементи реклами та знову подає їх на затвердження замовнику.

Також судами встановлено, що 22.09.2006 р. між сторонами укладено додаткову угоду N 7 до договору, за умовами п. 1.1 якої позивач за первісним позовом доручає, а відповідач зобов'язується виготовити до 15.10.2006 р. рекламно-інформаційний відео ролик Діагностичного лікувально-реабілітаційного курортного комплексу "Ріксос-Прикарпаття" у форматі Betacam DIGITAL у наступних варіантах: 30 секунд (українською мовою); відповідач зобов'язується по закінченню робіт надати позивачу версію відео ролика, записану на компакт-диску та відео касеті у форматі Betacam DIGITAL.

Пунктами 5, 6 додаткової угоди N 7 встановлено, що вартість робіт за цим додатком становить 151500 грн. з ПДВ; оплата здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача за первісним позовом суми, визначеної п. 5 цієї додаткової угоди.

Роботи вважаються виконаними після підписання актів прийому-здачі робіт повноважними представниками виконавця та замовника і завіряння їх підписів печатками сторін (п. 7 додаткової угоди N 7).

При цьому ТОВ "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" сплатило суму в розмірі 151500 грн., що підтверджується платіжним дорученням N 585 від 03.10.2006 р.

Також апеляційним господарським судом встановлено, що на виконання вимог договору та додаткової угоди N 7 ТОВ "Маркс Україна" 10.10.2006 року передало уповноваженому представнику ТОВ "ДЛРКК "Ріксос-Прикарпаття" СД диск у форматі mpg.3 з матеріалом по відеоролику "Ріксос": драфти з двома варіантами музики та варіанти голосів для начитки тексту ролику з метою отримання узгодження від ТОВ "ДЛРКК "Ріксос-Прикарпаття" музики та голосів дикторів, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на переліку цінностей, що передаються N 16 від 10.10.2006 року.

20.10.2007 року та 21.10.2007 року ТОВ "Маркс Україна" за первісним позовом повторно направило поштою СД диск у форматі mpg.3 з матеріалом по відеоролику "Ріксос", що підтверджується поштовими відправленнями та підписами уповноважених представників відповідача.

Позивач за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом направив лист N 149 від 03.11.2006 р., в якому, посилаючись на те, що станом на 15.10.2006 р. відео ролик в порушення зобов'язання не виготовлений, повідомив про відмову від прийняття зобов'язання в порядку, передбаченому ст. 612 ЦК України, та вимагав повернення сплачених коштів не пізніше 12.11.2006 р.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 220 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до приписів частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

З наведеного випливає, що збитки як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають як невідворотний результат порушення цивільного права особи. Таким чином, необхідною умовою стягнення збитків є наявність причинного зв'язку між завданими збитками та протиправною поведінкою, де збитки є наслідком, а неправомірні дії - причиною.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції на відміну від суду першої інстанції, дослідивши подані сторонами докази в їх сукупності та повно встановивши фактичні взаємовідносини сторін спору, на підставі з'ясованих ним фактів, дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні первісного позову, оскільки позивачем заявлено до стягнення саме суми основного боргу, а не суми збитків, тоді як вказані суми мають різну правову природу.

Що стосується зустрічного позову про зобов'язання ТОВ "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" виконати вимоги договору N 01/07.1 про проведення рекламної компанії від 01.07.2006 року та додаткової угоди N 7 від 25.09.2006 року, а саме: узгодити варіанти музики та варіанти голосів для тексту ролику, узгодити новий графік роботи та прийняти виконану роботу, колегія не може погодитися з переконливістю висновків суду апеляційної інстанції про необхідність скасування рішення місцевого господарського суду в частині вирішення спору щодо зустрічного позову.

Так, місцевий господарський суд встановив, що відповідач не надав належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України в підтвердження доводів щодо невиконання ТОВ "ДЛРКК "Ріксос-Прикарпаття" зобов'язань, передбачених пп. 8.2.2, 8.3.3 та 8.3.5 Договору, у строки та порядку, що передбачені умовами цього договору.

Натомість суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір в частині зустрічного позову, виходив з того, що відповідач за зустрічним позовом не виконав вимоги підпунктів 8.2.2, 8.3.3, 8.3.5, 8.4.4 договору, а відтак зобов'язав їх виконати.

Однак, колегія вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зобов'язання відповідача за зустрічним позовом виконати умови договору N 01/07.1 від 25.09.2006 р. з посиланням на відсутність обставин припинення його дії або розірвання, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 525 цього Кодексу одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК України одним із правових наслідків порушення зобов'язання визначено припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Дійсно, статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Однак, виходячи з системного аналізу змісту ст. ст. 525, 611, 612, 615, 651 ЦК України не слід ототожнювати відмову кредитора від прийняття виконання зобов'язання, простроченого боржником, та односторонню відмову від договору (зобов'язання), право на яку у сторони договору виникає лише в разі встановлення такого права договором або законом та за умов порушення зобов'язання іншою стороною.

Як було зазначено вище, позивача за зустрічним позовом листом N 149 від 03.11.2006 р., з посиланням на те, що станом на 15.10.2006 р. відео ролик в порушення зобов'язання не виготовлений, було повідомлено про відмову від прийняття зобов'язання в порядку, передбаченому ст. 612 ЦК України, та зобов'язано повернути сплачені кошти не пізніше 12.11.2006 р.

Вищевикладене не було враховано апеляційним господарським судом, що призвело до безпідставного скасування рішення місцевого господарського суду в частині вирішення зустрічного позову.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення зустрічної позовної заяви підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишенню в силі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 108, 1115, 1117, п. п. 1, 6 ч. 1 ст. 1119, 11110, ст. 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2009 року у справі N 21/376-49/30 скасувати в частині задоволення зустрічної позовної заяви. В цій частині залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2009 року.

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2009 року у справі N 21/376-49/30 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

Д. Кривда

Судді:

Г. Жаботина

 

А. Уліцький

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали