ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03.02.2011 р.

N К-8066/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді-доповідача - Усенко Є. А., суддів - Бившевої Л. І., Костенка М. І., Островича С. Е., Степашка О. І., при секретарі  Патюк А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2008 у справі N 16/217 господарського суду Закарпатської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перевал" до 1. Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції, 2. Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області за участю прокурора Закарпатської області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, встановив:

Постановою господарського суду Закарпатської області від 04.09.2007 позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Перевал" бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за листопад, грудень 2006 року, січень 2007 року в загальній сумі 2644,00 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

Висновок суду про наявність підстав для часткового задоволення позову вмотивований тим, що сума сплаченого позивачем податку постачальникам товарів (послуг) в попередніх по відношенню до зазначених звітних періодах склала 2644,00 грн. Сплачений позивачем податок органам митного контролю за висновком суду першої інстанції не включається до бюджетного відшкодування.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2008 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Свалявської МДПІ щодо неподання до Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області висновку про відшкодування ТОВ "Перевал" податку на додану вартість за листопад 2006 року в сумі 360437,00 грн., за грудень 2006 року в сумі 250872,00 грн., за січень 2007 року в сумі 200756,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Закарпатській області на користь ТОВ "Перевал" бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року в сумі 360437,00 грн., за грудень 2006 року в сумі 250872,00 грн., за січень 2007 року в сумі 200756,00 грн.

В позові про визнання підтвердженими за результатами перевірки бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року в сумі 360437,00 грн., за грудень 2006 року в сумі 250872,00 грн., за січень 2007 року в сумі 200756,00 грн., про зобов'язання Свалявську МДПІ скласти та подати до Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області висновків про відшкодування ТОВ "Перевал" податку на додану вартість в зазначених сумах та реєстрів сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню на користь позивача, відмовлено з мотивів не відповідності цих вимог встановленому законом матеріально-правовому способу захисту порушеного права платника податку на додану вартість на відшкодування з бюджету надмірно сплаченого податку.

В касаційній скарзі Свалявська МДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (Закон N 168/97-ВР).

Головне управління Державного казначейства України в Закарпатській області в касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення з Державного бюджету на користь позивача сум бюджетного відшкодування та постановити в цій частині нове рішення відповідно до заявлених позовних вимог про зобов'язання Свалявську МДПІ надати висновки та реєстри сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню.

Заперечуючи проти касаційних скарг, ТОВ "Перевал" просить залишити скарги без задоволення як безпідставні, а постанову суду апеляційної інстанції - в силі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону N 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню. Визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні - така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку. що виник за попередні періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, що розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з положеннями підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Законодавче включення до податкового кредиту сум податку, сплачених при імпорті товарів, та відсутність в нормах підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 розмежування сум податку у складі податкового кредиту в залежності від того, був він сплачений при імпорті товарів чи на при їх придбанні на внутрішньому ринку, свідчить про те, що податок, сплачений органам митного контролю також підлягає відшкодуванню в сумі, яка фактично сплачена платником податку у попередніх звітних періодах, за умови дотримання вимог зазначених підпунктів.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції правомірно скасував постанову суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону N 168/97-ВР.

Разом з тим, і постанова суду апеляційної інстанції не відповідає правильному застосуванню підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 цієї статті.

Так, заперечуючи проти позову, МДПІ посилалась на те, що позивач, імпортувавши побутову техніку та сплативши органу митного контролю податок на додану вартість виходячи з митної вартості товару, поставляв його на внутрішньому ринку по ціні, що нижча за рівень звичайних цін, внаслідок чого задеклароване позивачем за жовтень, листопад, грудень 2006 року, січень 2007 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного податкового періоду (рядки 18.2, 21 податкової декларації), а відтак і суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню (рядок 25 податкової декларації), неправомірно завищені. В обґрунтування цього доводу відповідач посилається на значну різницю між митною вартістю, задекларованою при ввезенні товарів на митну територію України, та ціною їх продажу на внутрішньому ринку.

Визнаючи правильним висновок суду апеляційної інстанції, що за змістом пункту 4.3 ст. 4 Закону N 168/97-ВР митна вартість товару є величиною для визначення бази оподаткування по імпортних операціях (в разі якщо контрактна ціна товару нижча митною вартості) та не є звичайною ціною товару на внутрішньому ринку, разом з тим не можна не звернути увагу на те, що вирішення спору вимагало встановлення в судовому процесі обставин щодо визначення позивачем податкових зобов'язань на предмет їх відповідності, в тому числі і вимогам пункту 4.1 цієї статті.

Відповідно до пункту 4 ст. 7 КАС України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах четвертій та п'ятій ст. 11 КАС України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін. До того ж відповідач, пояснюючи неможливість надати в судовому процесі докази не відповідності цін продажу позивачем побутової техніки рівню звичайних цін, посилався на об'єктивні причини, що зумовили таку неможливість. Суд же в порушення частини п'ятої ст. 7 КАС України не витребував ці докази від організацій, які можуть їх надати. Крім того, суд відповідно до ст. 81 КАС України мав можливість вирішити питання про призначення судової експертизи для встановлення справедливої ринкової ціни на товари в разі, коли для цього необхідно було б використання спеціальних знань.

Недотримання апеляційним судом в повній мірі вимог наведених процесуальних норм, так само, як і порушення судом першої інстанції підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону N 168/97-ВР призвело до неповного з'ясування обставин справи, що унеможливило прийняття правильного судового рішення в частині позовних вимог про стягнення з державного бюджету бюджетного відшкодування.

У зв'язку з цим та відповідно до частин другої та четвертої ст. 227 КАС України судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Що ж стосується постанови апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову, то в цій частині постанова не оскаржується, а тому касаційний перегляд здійснений в межах касаційної скарги відповідно до ст. 220 КАС України.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, частинами 2, 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України ухвалив:

Касаційні скарги Свалявської МДПІ та Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області задовольнити частково, скасувати постанову Господарського суду Закарпатської області від 04.09.2007, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2008 в частині задоволення позову про визнання протиправною бездіяльність Свалявської МДПІ щодо неподання до Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області висновку про відшкодування ТОВ "Перевал" податку на додану вартість за листопад 2006 року в сумі 360437,00 грн., за грудень 2006 року в сумі 250872,00 грн., за січень 2007 року в сумі 200756,00 грн.; стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Закарпатській області на користь ТОВ "Перевал" бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року в сумі 360437,00 грн., за грудень 2006 року в сумі 250872,00 грн., за січень 2007 року в сумі 200756,00 грн. Справу в цій частині позовних вимог направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

Є. А. Усенко

Судді

Л. І. Бившева

М. І. Костенко

С. Е. Острович

О. І. Степашко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали