ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

29.09.2011 р.

Справа N 5023/1850/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді Дерепи В. І., суддів: Грека Б. М. (доповідача у справі), Капацин Н. В., перевіривши матеріали касаційної скарги Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2011 у справі N 5023/1850/11 господарського суду Харківської області за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради про стягнення суми (за участю представників від: позивача ОСОБА_1 (дов. від 15.10.2010), відповідача - не з'явилися, були належно повідомлені), встановив:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення із Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради 50557,76 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.05.2011 (суддя Лаврова Л. С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2011 (колегія суддів у складі: головуючого, судді Здоровко Л. М., суддів: Плахов О. В., Шутенко І. А.), позов задоволено з підстав його обґрунтованості.

Не погоджуючись із судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, в позові відмовити. Скарга мотивована невірним застосуванням положень законів України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку", "Про Державну кримінально-виконавчу службу України".

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди посилалися на те, що на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у Законі України "Про міліцію" частину четверту доповнено словами "працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством". Також ст. 22 Закону України "Про пожежну безпеку" доповнено відповідним положенням: "особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за жилу площу, комунальні послуги, а також палива в межах норм, встановлених законодавством". Ст. 24 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу Україну" доповнено положенням: "пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань".

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності окремих положень ст. 65, розділу 1, п. 61, 62, 63, 66 розділу П, п. 3 розділу III Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67, розділу I, п. 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 67 розділу I, пп. 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, пп. 7 п. 19, п. 20 - 22, 24 - 34, пп. 1 - 6, 8 - 12 п. 35, п. 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та п. 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Вказана норма стосовно введення "середніх норм споживання" визнана неконституційною.

Відповідно до п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програми соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМ України N 256 від 04.03.2002 головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі головні розпорядники коштів).

Згідно з п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг.

Також відповідно до п. 6 Порядку, у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів Автономної республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областях, мм. Києві та Севастополі. Отже, при вірному застосуванні норм прямої дії, а саме Рішення Конституційного Суду 22.05.2008 та положень законів України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку", "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" Відповідач повинен був надіслати уточнену інформацію щодо необхідності компенсування пільг, наданих енергопостачальником, відповідним категоріям громадян, фінансовим органам, які готують уточнені реєстри. Але відповідач не виконав вимоги п. 6 Порядку, чим порушив права Позивача.

Позивач підтверджує свої позовні вимоги двостороннім актом звіряння розрахунків за надані пільги Ветеранам ВС, Ветеранам ОВС, та пільгам за соціальною ознакою між Східним РВЕ та головним розпорядником коштів місцевого бюджету, Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради станом на 01.01.2011, по формі N 3-пільга затвердженій наказом Мінпраці України від 28.03.2003 за погодженням з Мінфіном та Держкомстатом. Зазначена звірка проводиться між Позивачем та Відповідачем щомісячно за вимогами Порядку. Отже саме різниця, не визнана Відповідачем за даними акту звіряння, і складає позовні вимоги Позивача.

Оскільки відповідно до ст. 147 Конституції України Конституційний суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в України. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

А згідно ст. 150 Конституції України Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Відповідно ч. 4 ст. 17 Закону України "Про електроенергетику" збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів відшкодовуються за рахунок джерел, визначених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.

Отже, суд дійшов висновку що позовні вимоги на суму 50557,76 грн., яку управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради не компенсувало АК "Харківобленерго" за надані пільги за період з 23.05.2008 по 01.01.2011.

Відповідно до п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.96 N 02-5/422 "Про судове рішення", що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Всупереч цим вимогам, суди не визначилися з тим, що є предметом спору - стягнення збитків чи заборгованості, а відтак, не навели доводів на обґрунтування суми, належної до стягнення. Як вбачається, в позовній заяві позивач заявляв про стягнення саме збитків, проте, не наводив доказів наявності складу цивільного правопорушення. З огляду на положення статті 22 ЦК України та статті 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Втім, суди не визначилися, що є предметом спору та чим він обґрунтованим, а відтак, висновок про законність чи не обґрунтованість позовних вимог перевірити неможливо. Тому ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради задовольнити частково, рішення господарського суду Харківської області від 13.05.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2011 у справі N 5023/1850/11 скасувати, справу направити на новий розгляд.

 

Головуючий, суддя

В. Дерепа

Судді:

Б. Грек

 

Н. Капацин

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали