ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

10.11.2011 р.

Справа N 5005/4894/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді - Дерепи В. І., суддів: Грека Б. М., Капацин Н. В. - доповідача у справі, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 у справі N 5005/4894/2011 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест" про стягнення 28246,54 грн. (за участю представників від: позивача - не з'явився, відповідача - ОСОБА_1 (довір. від 28.04.2011 р.)), встановив:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2011 р. у справі N 5005/4894/2011, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" (Позивач), стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест" (Відповідач) на користь Позивача 28246,54 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 р. у даній справі задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест", скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2011 р. у справі N 5005/4894/2011 та прийнято нове рішення, яким відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 р. у справі N 5005/4894/2011 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Позивача.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі договору купівлі-продажу від 08.01.2002 р. ТОВ "АТБ-інвест" є власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 29.12.2003 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі ДП "Дніпропетровський міський центр ДЗК" за N 4652 від 09.01.2004 р., ТОВ "АТБ-інвест" є орендарем земельної ділянки площею 0,7010 га, на якій розташоване нерухоме майно.

12.01.2005 р. ТОВ "АТБ-інвест" за договором купівлі-продажу будівлі, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 12.05.2005 р., продало будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які мають відповідні характеристики, та вказані у договорі, фізичним особам: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 За вказаним договором відчужено будівлю загальною площею 54,9 кв. м.

На підставі договору купівлі-продажу від 17.08.2007 р., ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (продавці) продали свої частки майна ТОВ з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест" (покупець) по АДРЕСА_1.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест" 28246,54 грн., сума, яку Відповідач мав би сплатити у якості орендної плати, за користування 30 % земельної ділянки.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги посилається на статтю 5 Закону України "Про плату за землю", яка визначає, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна ділянка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати, за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент придбання відповідачем нерухомого майна) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщенні, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщенні, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Суд першої інстанції зазначає, що у відповідача в силу прямої вказівки закону, з моменту набуття ним у власність нерухомості по АДРЕСА_1, що розташована на орендованій позивачем земельній ділянці, виникла можливість реалізувати власне право користування земельною ділянкою площею 0,2105 га (згідно Проектних пропозицій щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:021:0028) та виник обов'язок здійснити плату за користування фактично зайнятою земельною ділянкою на підставі статті 2 Закону України "Про плату за землю".

Згідно з частинами 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Оскільки збереження відповідачем грошей, які не були ним сплачені у якості плати за землю, при тому що користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне відповідачу майно, відбулось за рахунок позивача, то відповідач зобов'язаний повернути ці кошти позивачу.

Суд апеляційної інстанції, правову позицію якого підтримує колегія суддів Вищого господарського суду України, не погодився з висновками суду першої інстанції та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 р. у даній справі задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест", скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2011 р. у справі N 5005/4894/2011 та прийнято нове рішення, яким відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" в задоволенні позовних вимог.

Постанова мотивована тим, що законодавством не передбачено автоматичний перехід до набувача майна права користування земельною ділянкою на умовах оренди від відчужувача майна, так як виникнення такого права у набувача можливе лише за рішенням власника землі, що перебуває у державній або комунальній власності, яким є Дніпропетровська міська рада. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлений статтею 123 Земельного кодексу України, яка не містить імперативного обов'язку органу місцевого самоврядування прийняття рішення про укладання договору оренди землі з особою, яка придбала право власності на об'єкт нерухомості, який на цій землі розташований.

Відповідно до статей 120 Земельного кодексу України, 377 Цивільного кодексу України (в редакції на день укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Земельна ділянка площею 0,7010 га, розташована по АДРЕСА_1, знаходиться в оренді у ТОВ "АТБ-інвест" на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 р. N 155/13 та договору оренди земельної ділянки від 29.12.2003 р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та ТОВ "АТБ-інвест".

Пунктом 5.4.7 договору оренди від 29.12.2003 р. передбачено, що у разі переходу права власності або права користування на будівлі чи споруду, що розташовані на наданій земельній ділянці, у 10-ти денний строк з моменту настання таких змін ТОВ "АТБ-інвест", як орендар, зобов'язаний повідомити орендодавця.

Позивачем не надано доказів повідомлення Дніпропетровську міську раду (орендодавця) про відчуження громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 частини будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_1, у зв'язку з чим площа земельної ділянки, зазначена в договорі оренди від 29.12.2003 р., не зменшена, тому позивач на підставі діючого договору оренди сплачує орендну плату за всю земельну ділянку загальною площею 0,7010 га.

В договорі купівлі-продажу нерухомого майна від 17.08.2007 р., укладеного між ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (продавці) і ТОВ з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест" (покупець) площа земельної ділянки, на якій розташовані споруди, в договорі купівлі-продажу не визначена.

Право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 продавці у встановленому законом порядку не оформлювали і договір оренди землі з Дніпропетровською міською радою не укладали.

Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції на день укладання договору купівлі-продажу) якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Статтями 124, 125 даного Кодексу України (в редакції на день укладення договору купівлі-продажу) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. При цьому плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Стаття 13 даного Закону передбачає, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Аналіз приписів цивільного та земельного законодавства свідчить, що у разі придбання об'єкта нерухомості до набувача переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яке він повинен оформити згідно з чинним законодавством.

Таким чином, до оформлення державного акта на земельну ділянку або договору оренди з одночасними змінами до старого договору саме попередній власник (орендар) сплачує земельний податок (орендну плату), якщо інше не обумовлене у договорі купівлі-продажу майна або земельної ділянки.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 р. у даній справи. Касаційна скарга залишається без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5 - 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 р. у справі N 5005/4894/2011 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя:

В. І. Дерепа

Судді:

Б. М. Грек

 

Н. В. Капацин

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали