ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

01.02.2012 р.

 N 52/329

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого судді - Кузьменка М. В., суддів - Васищака І. М., Цвігун В. Л., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" на рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 р. у справі N 52/329 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Гефест-2000" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" про стягнення 19085,06 грн. (за участю представників: ТОВ "ТД Гефест-2000" - не з'явилися; ТОВ "ЕКО" - Рябчун Р. О.), встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Гефест-2000" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом та просило суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" 11396,11 грн., у т. ч. 10843,20 грн. основної заборгованості за поставлений товар, 344,27 грн. пені, 133,27 грн. процентів річних та 75,37 грн. збитків від інфляції.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки N 4072к від 25.01.2008 р. в частині оплати товару у строк, встановлений договором (а. с. 2 - 6).

Відповідач у справі - ТОВ "ЕКО" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє з тих підстав, що строк виконання зобов'язання з оплати товару не настав, оскільки відповідний товар не був реалізований (а. с. 41).

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2011 р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду першої інстанції з ТОВ "ЕКО" на користь ТОВ "ТД Гефест-2000" підлягає стягненню 10704,96 грн. основної заборгованості, 75,37 грн. збитків від інфляції, 133,27 грн. процентів річних; в частині стягнення пені у розмірі 344,27 грн. позов залишено без розгляду; в іншій частині позову відмовлено.

Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у встановлений договором строк відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в частині оплати товару.

В іншій частині позову судом першої інстанції відмовлено з тих підстав, що товар на суму 138,24 грн. відповідачем повернуто.

В частині стягнення пені позов залишено без розгляду, оскільки позивачем не наданий обгрунтований розрахунок її розміру (а. с. 130 - 134).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 р. рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2011 р. залишено без змін (а. с. 164 - 169).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "ЕКО" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (а. с. 172 - 176).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог судом першої інстанції та, переглядаючи прийняте рішення в апеляційному порядку, апеляційною інстанцією встановлені наступні обставини.

25.01.2008 р. між сторонами у справі - ТОВ "ТД Гефест-2000" та ТОВ "ЕКО" укладено договір поставки N 4072к на умовах оплати за реалізований товар, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання поставляти та передавати у власність відповідача товар, а відповідач - приймати та оплачувати його на умовах та в порядку, визначеному договором.

Відповідний договір, в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ЦК України, є підставою для виникнення у сторін у справі господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Судами встановлено, що на виконання умов такого договору позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 38524,08 грн., що підтверджується видатковими накладними. Крім того, судами зазначено, що поставка позивачем товару та наявність заборгованості за поставлений товар у відповідача частково підтверджується посиланнями на вказані обставини в угодах про зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому, відповідачем частково проводились розрахунки за поставлений товар та частково товар був повернутий.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором в частині оплати переданого на виконання умов такого договору товару, заборгованість за який, за твердженням позивача, становить 10843,20 грн.

Неоплата відповідачем отриманого товару у встановлений договором строк стала підставою для задоволення судами позовних вимог.

Між тим, вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій не дали належної правової оцінки усім умовам договору, у тому числі щодо строків оплати поставленого товару.

Так, в силу ст. ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 розділу 8 договору передбачено, що покупець оплачує поставлені товари після їх реалізації протягом 14 календарних днів.

Висновок судів про те, що строк оплати відповідачем заборгованості настав, не ґрунтується на умовах договору та положеннях ст. ст. 251, 252, 253 ЦК України.

Так, названими статтями визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто юридичне значення має саме сплив визначеного проміжку часу, внаслідок якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, відповідно до умов п. 1 розділу 8 договору перебіг строку для настання у відповідача обов'язку оплатити отриманий товар починається з моменту реалізації ним товару третім особам, і закінчується зі спливом 14 календарних днів після здійснення продажу відповідачем товару третім особам.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для встановлення факту прострочення відповідачем строку виконання ним зобов'язань щодо оплати товару, необхідно з'ясувати дату реалізації ним третім особам товару, отриманого від позивача. Між тим, доказів реалізації відповідачем товару матеріали справи не містять.

Крім того, в силу ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказами поставки позивачем відповідачу товару є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто документи, що підтверджують факт поставки позивачем товару визначеної вартості та факт прийняття вказаного товару відповідачем.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій, визнаючи обгрунтованими доводи позивача про поставку ним товару вартістю 199020,22 грн., не з'ясували, чи наявні у матеріалах справи первинні документи, що підтверджують вказану обставину.

Допущені порушення судами двох інстанцій норм процесуального права призвели до неповного з'ясування обставин справи, що мають істотне значення для справи, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок щодо прав і обов'язків сторін.

Враховуючи зазначене, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, колегія суддів постановила:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 р. та рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2011 р. у справі N 52/329 скасувати.

3. Справу направити для нового розгляду до господарського суду міста Києва.

 

Головуючий, суддя

М. В. Кузьменко

Судді:

І. М. Васищак

 

В. Л. Цвігун

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали