ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

05.10.2011 р.

Справа N 15/42/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О. О., Барицької Т. Л., суддів: Кролевець О. А. розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехторг" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2011 у справі N 15/42/2011 господарського суду Луганської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехторг" до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськпостач" про стягнення 139411,48 грн. (в судовому засіданні взяли участь представники: позивача повідомлений, але не з'явився; відповідача ОСОБА_1 (дов. N 3/11 від 06.01.2011); третьої особи повідомлений, але не з'явився).

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 04.10.2011 N 03.07-05/540 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа, та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя - Євсіков О. О., судді - Барицька Т. Л., Кролевець О. А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.04.2011 у справі N 15/42/2011 (суддя Пономаренко Є. Ю.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехторг" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (далі - відповідач) про стягнення 139411,48 грн. задоволено частково, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 100000,00 грн., інфляційні втрати у сумі 31540,48 грн., 3 % річних у сумі 7664,97 грн. та судові витрати, у задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2011 (судді Н. В. Будко, Н. В. Акулова, Т. Д. Геза) рішення господарського суду Луганської області від 14.04.2011 у справі N 15/42/2011 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача до відповідача про стягнення грошових коштів в сумі 100000,00 грн., 31540,48 грн. інфляційних втрат та 7871,00 грн. 3 % річних - відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погоджуючись із прийнятою у даній справі постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, відмовити ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції у задоволенні апеляційної скарги на рішення господарського суду Луганської області від 14.04.2011 у справі N 15/42/2011, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Відповідачем було подано відзив на касаційну скаргу позивача, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2011 у справі N 15/42/2011 - залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен банк Аваль") (кредитор) та Колективним сільськогосподарським підприємством "Агролюкс" (позичальник), було укладено кредитний договір N 010/01-11/1801 від 10.06.2003, згідно з яким останньому відкрито кредитну лінію в розмірі 350000,00 грн. строком до 01.12.2004 із сплатою 15 відсотків річних.

18.07.2008 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (первісний кредитор) та ТОВ "Луганськпостач" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор уступає новому кредитору право вимоги погашення заборгованості КСП "Агролюкс" за умови перерахування новим кредитором суми в розмірі 200000,00 грн. на рахунок N 2909.783 в Луганській ОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" двома траншами - 100000,00 грн. до 21.07.2008 та 100000,00 грн. до 15.12.2008.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Луганськпостач" платіжним дорученням N 5 від 22.07.2008 (з призначенням платежу "погашення заборгованості за КСП "Агролюкс" згідно з договором відступлення права вимоги від 18.07.2008) перерахувало ЛОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" 100000,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в подальшому, 17.05.2009 ТОВ "Луганськпостач" уклав з ТОВ "Інтертехторг" договір відступлення права вимоги N 01/5, за умовами якого ТОВ "Інтертехторг" набуло право вимоги щодо стягнення з боржника - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" безпідставно набутих коштів від ТОВ "Луганськпостач" в сумі 100000,00 грн., відповідно до договору про відступлення права вимоги від 18.07.2008, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

ТОВ "Інтертехторг" звернулось до місцевого господарського суду з позовом до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення безпідставно набутих відповідно до договору про відступлення права вимоги від 18.07.2008 коштів в сумі 100000,00 грн., 31540,48 інфляційних втрат та 7871,00 грн. 3 % річних.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки підпунктом 7.11.1 ст. 7.11 статуту ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" закріплено, що представництво банку перед третіми особами у відносинах, які спрямовані на створення, зміну, припинення прав та обов'язків банку, здійснюється сумісно двома особами, що мають право підпису документів від імені банку, а договір про відступлення права вимоги від 18.07.2008 підписаний лише однією посадовою особою та не був скріплений печаткою ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції, то вказаний договір складено з дефектом форми, дотримання якої вимагається законом та установчими документами юридичної особи кредитора та є неукладеним. Крім того, місцевий господарський суд послався на те, що такого правового висновку про неукладеність договору про відступлення права вимоги від 18.07.2008 дійшов і господарський суд Луганської області при розгляді справи N 12/76б (ухвала від 03.02.2011).

Враховуючи зазначене, суд першої інстанцій прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих за договором про відступлення права вимоги від 18.07.2008 100000,00 грн., інфляційних втрат в сумі 31540, 48 грн. та 3 % річних в сумі 7664,97 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо неукладеності договору про відступлення права вимоги від 18.07.2008, однак скасував рішення місцевого господарського суду та відмовив у задоволенні позову в повному обсязі, обґрунтовуючи свої висновки тим, що місцевий господарський суд, посилаючись на договір відступлення права вимоги N 01/5 від 17.05.2009, не врахував приписів ст. 517, 530 ЦК України, з огляду на що висновки суду, щодо наявності підстав для часткового задоволення позову є необґрунтованими.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Божник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно з ч. 2 ст. 527 ЦК України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним чином або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином, наведені норми права передбачають відступлення права дійсної вимоги, тобто такої, яка підтверджується належними доказами, а також передбачають при відступленні права вимоги передачу новому кредиторові документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, при цьому боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Отже, враховуючи, що ні позивачем, ні третьою особою не було доведено у встановленому законом порядку надання боржникові (відповідачу) доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав у позивача для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 100000,00 грн. та нарахованих на неї інфляційних втрат та трьох відсотків річних є необґрунтованими.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин судом апеляційної інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, мотивовано відмовлено у задоволенні позову.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків суду апеляційної інстанції, що покладені в основу прийнятої у даній справі постанови, а тому не є підставою для її скасування.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехторг" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2011 у справі N 15/42/2011 залишити без змін.

 

Головуючий суддя:

О. О. Євсіков

Судді:

Т. Л. Барицька

 

О. А. Кролевець

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали