ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

01.11.2011 р.

Справа N 52/27

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Т. Дроботової - головуючого, Н. Волковицької, Л. Рогач, за участю представників: позивача - ОСОБА_1 - довіреність від 22.04.2011 р., відповідача - не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" на постанову від 12.07.2011 р. Київського апеляційного господарського суду у справі N 52/27 господарського суду м. Києва за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" про стягнення 114824,42 грн., встановив:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" про стягнення 114824,42 грн., з яких: 99311,24 грн. - основний борг, 12331,77 грн. - інфляційна складова боргу та 3181,41 грн. - 3 % річних, посилаючись на приписи статей 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді N 7560280 від 14.10.2008 року щодо повної оплати за період з 01.10.2009 р. по 01.12.2010 р.

У відзиві на позовну заяву КП "Житло-сервіс" просило відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що позивачем самим було допущено порушення умов укладеного між сторонами договору щодо безперебійного постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, а розрахунок наданий позивачем до позовної заяви не містить даних та доказі, які відображали б належне виконання позивачем своїх зобов'язань. Відповідач зазначав, що вимоги позивача є такими, що не відповідають закону та умовам договору.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.03.2011 р. (суддя Чебикіна С. О.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, стягнуто з Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" 99311,24 грн. основного боргу, 12331,77 грн. інфляційної складової боргу та 3181,41 грн. 3 % річних.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

За апеляційною скаргою КП "Житло-Сервіс" Київський апеляційний господарський суд (судді: Тарасенко К. В., Жук Г. А., Яковлєв М. Л.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 24.03.2011 р. в апеляційному порядку, постановою від 12.07.2011 р. скасував його частково, постановив нове рішення, яким в стягненні з КП "Житло-Сервіс" на користь АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" 12331,77 грн. інфляційної складової боргу та 3181,41 грн. - 3 % річних - відмовив. В частині стягнення 99311,24 грн. основного боргу залишив рішення без змін.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідач свої зобов'язання за укладеним між сторонами договором не виконує, внаслідок чого за період з 01.10.2009 по 01.12.2010 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.12.2010 складала 99311,24 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу, обліковими картками (табуляграмами), а також відомостями обліку теплової енергії за підписом відповідача.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем неправильно визначено період заборгованості та невірно проведено її розрахунок, оскільки населення за опалення та гарячу воду платить щодня і відповідно щодня змінюється й стан розрахунків за договором, що не враховано позивачем, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та річних за прострочення виконання грошового зобов'язання не містить необхідних елементів для їх обчислення та перевірки правильності нарахування.

ПАТ "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 р. скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 24.03.2011 р. залишити в силі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що відповідач перебуває у договірних відносинах з КП "ГІОЦ" КМДА, який надає послуги по обліку та розщепленню платежів населення за спожиті житлово-комунальні послуги з подальшим перерахуванням розщеплених коштів на рахунки підприємств виробників, дані про яких надає відповідач у дислокаціях до договору, проте, в даному випадку, передоручивши виконання обов'язку оплати за договором на КП "ГІОЦ" КМДА, відповідач не змінив сторону у зобов'язанні та не позбувся зобов'язань визначених договором на постачання теплової енергії, укладеного з позивачем, а отже має нести відповідальність передбачену законодавством та умовами договору у разі неналежного виконання його умов.

Заявник касаційної скарги вважає, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою закріплені статтею 625 Цивільного кодексу України права кредитора та залишено поза увагою, що інфляційні втрати та річні відсотки є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, стягнення яких не обмежено будь-якими періодами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 14.10.2008 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (Постачальник) та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (Споживач) було укладено договір N 7560280 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, відповідно до умов пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язувався виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язувався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в даному договорі.

У відповідності до положень пункту 2.1 договору, сторони зобов'язались при виконанні умов договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, правилами користування теплової енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з підпунктом 2.2.1 договору Постачальник зобов'язувався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності зі споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до договору.

Споживач зобов'язувався своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до договору (підпункт 2.3.1 договору).

Крім того, Споживач зобов'язувався забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок КП "ГІОЦ" КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями (підпункт 2.3.5 договору).

Сторонами у договорі також було встановлено, що нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється по приладах обліку, відповідно до звертання-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації.

Відповідач, в свою чергу, зобов'язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначенні у додатку N 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку N 2; забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок КП "ГІОЦ" КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію, своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями (пункт 2.3 договору).

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку N 2 до договору, відповідно до умов якого розрахунки з споживачами за теплову енергію проводяться, згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими розпорядженням КМДА від 30.05.2007 року N 643, за кожну відпущену гігакалорію (1 Гкал/грн.) без урахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями в розмірі 94,33 грн.

Пунктом 9 додатка 2 до договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-2 за адресою: вул. Драгоманова, 40-в оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з пунктом 10 додатка 2 до договору, споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок КП "ГІОЦ" КМДА; до 25 числа поточного місця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника, згідно з його розрахунком.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" про стягнення з КП "Житло-сервіс" 99311,24 грн. - основний борг, 12331,77 грн. - інфляційна складова боргу та 3181,41 грн. - 3 % річних, посилаючись на приписи статей 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді N 7560280 від 14.10.2008 року щодо повної оплати за період з 01.10.2009 р. по 01.12.2010 р.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Вказана норма застосовується у системному взаємозв'язку з приписами статті 714 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що відповідач свої зобов'язання за договором N 7560280 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 14.10.2008 р. не виконує, внаслідок чого за період з 01.10.2009 по 01.12.2010 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.12.2010 складала 99311,24 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу, обліковими картками (табуляграмами), а також відомостями обліку теплової енергії за підписом відповідача, у зв'язку з чим суди дійшли висновку щодо доведеності факту наявності у відповідача заборгованості.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 вказаного Кодексу у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом першої інстанції також було зазначено, що оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії на користь позивача встановлений судом та не спростований відповідачем, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та втрат від інфляції підлягають задоволенню.

Разом з цим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що викладені судом апеляційної інстанції у постанові висновки про невірність визначення позивачем періоду стягуваної заборгованості та її розрахунку суперечать встановленим самим судом обставинам справи про наявність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу за простроченим зобов'язанням, при цьому до істотних обставин, які належало встановити суду та довести позивачу в даній справі для задоволення його позовних вимог, в тому числі в частині основного боргу, належать саме розмір грошового зобов'язання відповідача у спірних правовідносинах, момент його виникнення, період прострочення.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та процентів річних ґрунтується на помісячному розрахунку суми заборгованості, визнаної самим апеляційним господарським судом доведеною та обґрунтованою, містить дані про кількість днів прострочення, індекс інфляції; жодного контррозрахунку відповідача, інших даних про помісячне споживання та обсяги сплачених коштів матеріали справи не містять; апеляційний господарський суд не обґрунтував відповідно до норм процесуального права та законодавства, що регулює правовідносини у сфері теплопостачання, відхилення наданого позивачем розрахунку в частині нарахування інфляції та річних, що в частині основного боргу прийнятий апеляційним судом як належний та доведений матеріалами справи для стягнення основного боргу.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені під час здійснення судового провадження обставини справи щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати отриманої теплової енергії, судова колегія вважає постанову суду апеляційної інстанції таким, що підлягає скасуванню, а прийняте у справі рішення господарського суду м. Києва таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 р. у справі N 52/27 скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 24.03.2011 р. залишити в силі.

Касаційну скаргу задовольнити.

 

Головуючий, суддя

Т. Дроботова

Судді:

Н. Волковицька

 

Л. Рогач

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали