ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28.10.2010 р.

N К-53437/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Бим М. Є. (доповідач), Гончар Л. Я., Гордійчук М. П., Конюшка К. В., Черпіцької Л. Т., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Червоноградського державного технікуму гірничих технологій та економіки на постанову господарського суду Львівської області від 13 травня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року у справі N 7/64А за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду до Червоноградського державного технікуму гірничих технологій та економіки про стягнення суми, встановила:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Червоноградського державного технікуму гірничих технологій та економіки суму донарахованих страхових внесків в розмірі 2031 грн. 38 коп.

Постановою господарського суду Львівської області від 13 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу Львівське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення, як законні та обґрунтовані, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Червоноградський державний технікум гірничих технологій та економіки зареєстрований як страхувальник у Червоноградській міській виконавчій дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" відповідач є платником страхових внесків до Фонду, тому зобов'язаний нараховувати і сплачувати їх у встановлені строки та в повному обсязі.

Ревізором позивача протягом 29 - 30 серпня 2007 року проведено перевірку Червоноградського державного технікуму гірничих технологій та економіки щодо правильності нарахування, сплати, обліку та використання коштів Фонду соціального страхування, за результатами якої складено акт перевірки N 694 в якому зазначено, що страхувальник в порушення вимог ст. ст. 21, 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та ст. 1 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" у грудні 2005 року та у березні 2006 року не нараховував та не утримував страхові внески до Фонду із сум оплати праці, які виплачувалися у зв'язку із погашенням заборгованості з виплат, передбачених ст. 57 Закону України "Про освіту" на суму 2031 грн. 38 коп.

На підставі вищезазначеного Акта позивачем було прийнято рішення від 17 вересня 2007 року N 1227 про донарахування відповідачу страхових внесків на суму 2031 грн. 38 коп., яке ним не оскаржувались у встановленому порядку.

Статтею 57 Закону України "Про освіту" встановлені державні гарантії педагогічним, науково-педагогічним працівникам та іншим категоріям працівників навчальних закладів щодо виплати цим працівникам надбавок за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

Відповідно до структури заробітної плати, визначеної у ст. 2 Закону України "Про оплату праці" та п. п. 2.2.2, 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року N 5, зазначені виплати відносяться до фонду оплати праці.

Згідно Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" з таких виплат утримується податок з доходів фізичних осіб на суми надбавок за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки нараховуються страхові внески на державне пенсійне страхування.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та ст. 1 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" базою для здійснення нарахування страхових внесків до Фонду є суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати основної і додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Таким чином, на суми заборгованості з виплати надбавок за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки працівникам навчальних закладів та установ освіти слід нараховувати і утримувати з цих сум страхові внески до Фонду.

Разом з тим, незабезпечення фінансування виплат надбавок за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки призвело до виникнення заборгованості Державного бюджету України та місцевих бюджетів перед працівниками закладів та установ освіти.

Для забезпечення виконання вимог ст. 57 Закону України "Про освіту" законодавцем 9 вересня 2004 року було прийнято Закон України N 1994 "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених ст. 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів", який регулює правовідносини, які склалися у зв'язку з не фінансуванням з бюджету виплат, передбачених ст. 57 Закону України "Про освіту", та визначив ці виплати кредиторською заборгованістю Державного бюджету України.

З метою реалізації положень наведеного Закону постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2005 року N 934 затверджено Порядок погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, згідно з п. 4 якого відрахування, що передбачені законодавством, з вказаних виплат здійснюються в установленому порядку.

Відповідно до вимог чинного законодавства до таких відрахувань належать страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням.

Надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки не змінили свого статусу як додаткової заробітної плати через їх невиплату протягом 1997 - 2002 років і продовжують входити до фонду оплати праці; за своєю юридичною природою останні є заробітною платою і незалежно від того, в який період і з якою затримкою вони нараховуються і сплачуються, дані надбавки і допомога залишаються заробітною платою і включаються до фонду оплати праці.

Зі змісту Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених ст. 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" слідує, що законодавець фактично ототожнює кредиторську заборгованість із заробітною платою, конкретизуючи їхнє положення за часом - виплата поточної заробітної плати і виплата заробітної плати за попередні періоди.

Окрім цього, Порядок погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, затверджений постановою кабінету Міністрів України N 934 від 19 вересня 2005 року, також відносить надбавки і допомоги, передбачені ст. 57 Закону України "Про освіту", до оплати праці.

Оскільки надбавки і допомога є оплатою праці, то при включенні цих виплат до відповідних законів України про Державний бюджет на відповідний рік, вони продовжують залишатися заробітною платою і входять до фонду оплати праці з наступними зобов'язаннями щодо нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Постановою Кабінету України від 25 травня 2006 року N 745 "Деякі питання, пов'язані із виплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачена відсутність нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

Страхувальники, які до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України N 745 від 25 травня 2006 року не використали своє право самостійно донарахувати страхові внески на зазначені виплати, сплачують відповідно до ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків, штраф і пеню.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року N 745 на суми оплати праці, які пов'язані з погашенням заборгованості з виплат, передбачених ст. 57 Закону України "Про освіту", що виплачувалися у грудні 2005 року та у березні 2006 року, відповідач зобов'язаний нараховувати і утримувати страхові внески до Фонду та підставно задовольнили позов.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Червоноградського державного технікуму гірничих технологій та економіки - відхилити, а постанову господарського суду Львівської області від 13 травня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали