ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

06.04.2011 р.

N 43/301-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Черкащенка М. М. - головуючого, Кривди Д. С., Студенця В. І., розглянувши касаційну скаргу АК "Харківобленерго" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 року у справі господарського суду Харківської області за позовом АК "Харківобленерго" до Управління служби безпеки України в Харківській області про стягнення 46944,44 грн. (в засіданні взяли участь представники: позивача - Конопля О. М., відповідача - не з'явився), встановив:

У листопаді 2010 року АК "Харківобленерго" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Управління служби безпеки України в Харківській області про стягнення 46944,44 грн. заборгованості за договором N 06-0312, з яких 44342,47 грн. - вартість електричної енергії, 1485,46 грн. - плата з компенсації перетікання реактивної енергії, три відсотка річних в розмірі 144,49 грн., ПДВ на 3 % річних 28,90 грн., індекс інфляції в розмірі 68,04 грн., ПДВ на індекс інфляції - 13,61 грн., пеня в розмірі 861,47 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.12.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 14554,47 грн. заборгованості за електричну енергію з ПДВ, пені в розмірі 430,73 гривень, 68,04 грн. - індексу інфляції, 3 % річних в розмірі 144,49 грн., витрат по сплаті державного мита в розмірі 464,71 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. В частині оплачених позовних вимог провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 року рішення місцевого господарського суду від 20.12.2010 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, АК "Харківобленерго" подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 року та рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2010 року в частині відмови у стягненні ПДВ на 3 % річних - 28,90 грн., суми ПДВ на індекс інфляції - 13,61 грн. скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 27.02.2009 року між АК "Харківобленерго" та Управлінням служби безпеки України в Харківській області був укладений договір про постачання електричної енергії N 06-0312, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати електричну енергію відповідачу в обсягах, визначених відповідно до додатка N 1 до цього договору, а відповідач зобов'язався оплачувати позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього, дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами договору, щомісяця у встановлений договором строк надавати позивачу звіт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період за встановленою формою.

Приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу у період з січня 2010 року по жовтень (включно) 2010 року електричну енергію, вартість якої відповідач не оплатив, в результаті чого утворилась заборгованість з електричної енергії (тарифної складової) з урахуванням ПДВ у розмірі 44342,47 грн.

В процесі розгляду справи відповідачем основна сума заборгованості частково у розмірі 29788,00 грн. була погашена.

Враховуючи вищевикладене, приписи статей 525, 526 ЦК України, суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов про стягнення заборгованості у розмірі 12128,74 грн. вартості електричної енергії та 2425,73 грн. ПДВ та припинили провадження в частині позовних вимог про стягнення боргу у розмірі 29788,00 грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, ч. 2 ст. 258 ЦК України та п. 4.2.1 договору у разі несвоєчасної оплати обумовлених нарахувань, постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, 3 % річних з простроченої суми. При цьому сума грошових зобов'язань за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з частиною 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи часткову сплату заборгованості за договором та обставини, які викликали несвоєчасні розрахунки з Акціонерною компанією "Харківобленерго" за поставлену електроенергію, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про зменшення суми нарахованої пені на 50 % до 430,73 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних з простроченої суми боргу.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору та приписи ст. 625 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення 68,04 грн. - індексу інфляції, 3 % річних в розмірі 144,49 грн.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" продажем товару визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Згідно з приписами п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.

Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено. Споживання електричної енергії понад договірну величину є правопорушенням у сфері електроенергетики, за яке чинним законодавством передбачено санкцію у вигляді двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини і не може розглядатись як об'єкт оподаткування ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що інфляційні суми і проценти, які передбачені ст. 625 ЦК України, є санкцією за неналежне виконання грошового зобов'язання і пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів та не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що суми індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України, а тому суди правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача ПДВ на 3 % річних у розмірі 28,90 грн., ПДВ на індекс інфляції у розмірі 13,61 грн.

На підставі викладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, прийнятими при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу судового рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 року та рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2010 року у справі N 43/301-10 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

М. М. Черкащенко

Судді:

Д. С. Кривда

 

В. І. Студенець

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали