ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

05.10.2011 р.

Справа N 8/10-44

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді - М. В. Кузьменка, судді: П. К. Міщенка, В. М. Палій, розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 р. у справі господарського суду Волинської області N 8/10-44 за позовом Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 246266,50 грн. (за участю представників сторін: від позивача: не з'явився, від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність у справі), встановив:

Закрите акціонерне товариство "Єврофінанс" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 і просило суд стягнути з останнього 176088,78 грн. заборгованості з лізингових платежів, 2591,45 грн. 3 % річних, 6747,49 грн. інфляційних втрат, 15040,37 грн. пені, 45798,41 грн. штрафних санкцій, а всього 246266,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором фінансового лізингу N LA08000057 від 05.03.2008 р. щодо своєчасної та у повному обсязі сплати лізингових платежів.

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.03.2010 р. (суддя Кравчук А. М.) позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 176088,78 грн. заборгованості з лізингових платежів, 2591,45 грн. річних, 6747,49 грн. збитків від інфляції, 15040,37 грн. пені. У задоволенні позові в частині стягнення 45798,41 грн. штрафної санкції відмовлено.

Вказане рішення мотивовано доведеністю факту порушення відповідачем свого зобов'язання щодо своєчасної та у повному обсязі сплати лізингових платежів та безпідставністю позовної вимоги щодо стягнення з відповідача передбаченої п. 10.8 Загальних умов договору фінансового лізингу, які є додатком N 2 до договору, штрафної санкції у розмірі 10 % від вартості всіх недоотриманих платежів, нарахованої у зв'язку з достроковим розірванням договору з вини відповідача.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 р. (головуючий, суддя Процик Т. С., судді Дубник О. П., Скрипчук О. С.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю з мотивів відсутності у відповідача заборгованості перед позивачем за спірний період - лютий - вересень 2009 р.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що 05.03.2008 р. між сторонами укладені договір фінансового лізингу N LA08000057, додатки до договору NN 1, 2, 3, 4, 5, які є його невід'ємними частинами, за умовами яких, позивач зобов'язується передати відповідачу у платне володіння та користування транспортний засіб "Yutong ZK 6831 HE" загальною вартістю 489999,98 грн. зі строком користування 60 місяців від дати підписання акту прийому-передачі майна, а відповідач - прийняти предмет лізингу, використовувати його у відповідності до умов договору та сплачувати позивачу лізингові платежі у гривнях відповідно до поточного курсу продажу валюти ВАТ КБ "Надра" на дату виставлення відповідних рахунків протягом 5 днів з дати виставлення такого рахунка позивачем, але не пізніше 7 числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок позивача згідно графіку (додаток N 4). Неодержання рахунку відповідачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі. При цьому, пунктом 8.2 додатка N 2 до договору (Загальні умови) встановлено, що якщо у договорі вказана референційна валюта долари США або Євро, всі платежі будуть конвертовані в гривні на дату формування відповідного рахунку.

Відповідно до п. 1.1. договору, референційною валютою є USD.

Додатком N 4 до договору погоджено графік сплати лізингових платежів.

Пунктом 8.10 додатка N 2 до договору встановлено, що у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, відповідач сплачує на користь позивача пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань. У пункті 10.8 додатка N 2 до договору сторони домовились про можливість застосування санкцій, а саме: сплати 10 % від вартості всіх недоотриманих лізингових платежів позивачу у разі дострокового розірвання договору.

З матеріалів справи вбачається, що також 05.03.2008 р. між сторонами укладено додаткову угоду N 1 до договору, відповідно до якої змінено вартість предмета лізингу та встановлено його нову ціну у розмірі 500000,0 грн. та визначено іншій розмір щомісячних платежів, ніж той, що передбачений додатком N 4 до договору (а. с. 11, 13).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

В силу статей 524, 533 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Встановлено, що на виконання договору позивач передав, а відповідач прийняв передбачений договором предмет лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі від 14.04.2008 р.

27.09.2009 р. відповідач добровільно повернув позивачу предмет лізингу, що підтверджується актом повернення предмету лізингу.

Невиконання відповідачем належним чином свого договірного зобов'язання зі сплати лізингових платежів за лютий-вересень 2009 р., стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача заборгованості, оскільки відповідно до додаткової угоди N 1, за 18 місяців відповідач мав сплатити позивачу 47 432,89 грн. (1517,78 грн. + 1272,39 грн. = 2790,17 грн.; 2790,17 х 18 = 47432,89), а сплатив 233085,0 грн.

Проте, такий висновок суду апеляційної інстанції не ґрунтується на умовах укладеного між сторонами договору, які в силу ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами, оскільки відповідно до договору референційною валютою є долар США, а не гривня.

Згідно договору всі платежі мають бути конвертовані в гривні на дату формування позивачем рахунку, який відповідач зобов'язаний сплатити протягом 5 днів з дати виставлення такого рахунка позивачем, але не пізніше 7 числа кожного місяця.

Отже, встановлені у додатковій угоді N 1 суми лізингових платежів мають доларовий еквівалент, а не гривневий, як помилково визначено судом апеляційної інстанції. Тобто, передбачений додатковою угодою N 1 щомісячний лізинговий платіж становить не 2790,17 грн., а 2790,17 доларів США, замість 2733,69 доларів США, як то було зазначено безпосередньо у пункті 3.4. договору у розділі "щомісячні платежі (а. с. 7) та у додатку N 4 до договору у графі "місячний платіж" (а. с. 11).

При цьому, посилаючись на ненадання позивачем доказів надсилання (направлення) відповідачу рахунків-фактур за лютий - вересень 2009 р. та доказів їх отримання останнім, суд апеляційної інстанції не врахував, що згідно п. 8.2 додатка N 2 (Загальні умови), неодержання рахунку відповідачем не звільняє останнього від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі, а саме не пізніше 7 числа кожного місяця.

За таких обставин, є помилковим висновок суду апеляційної інстанції про безпідставність та недоведеність позовних вимог, у зв'язку з чим оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Не підлягає залишенню в силі і рішення суду першої інстанції з огляду на таке.

За умовами договору розмір щомісячних платежів визначений у додатку N 4 до договору N LA08000057 від 05.03.2008 р., який є його невід'ємною частиною, і складає 2733,74 доларів США, а згідно додаткової угоди N 1 від 05.03.2008 р., яка також є невід'ємною частиною договору, щомісячний платіж складає 2790,17 доларів США. При цьому, у вказаній додатковій угоді зазначено, що всі інші положення цього договору залишаються без змін.

Проте, вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції не перевірив наданий позивачем розрахунок боргу зі сплати щомісячних лізингових платежів: здійснений розрахунок згідно додатка N 4 до договору "Щомісячні лізингові платежі" (а. с. 11), чи згідно додаткової угоди N 1 від 05.03.2008 р. (а. с. 13).

У порушення приписів ст. 43 ГПК України судом також не було з'ясовано дійсних обсягів здійснених відповідачем розрахунків у відповідні періоди, не встановлено в погашення яких виставлених до оплати рахунків відповідачем перераховувались грошові кошти, а також не надано правової оцінки документам первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували правомірність або безпідставність зарахування позивачем сплачених відповідачем грошових коштів в рахунок боргу за минулі періоди, ніж спірний у даній справі, якщо таке зарахування мало місце.

Дослідження вказаних обставин має важливе значення для правильного вирішення даного спору між сторонами у даній справі та ухвалення законного та обґрунтованого рішення, оскільки вони суттєво впливають на визначення розміру дійсної суми боргу відповідача перед позивачем.

Таким чином, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за спірний період саме у розмірі 176088,78 грн.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом засобів для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів постановила:

1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 24.03.2010 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 р. у справі N 8/10-44 скасувати.

3. Справу передати до господарського суду Волинської області на новий розгляд.

 

Головуючий, суддя

М. В. Кузьменко

Судді:

П. К. Міщенко

 

В. М. Палій

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали