ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

05.10.2011 р.

Справа N 50/491-10/130

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дунаєвської Н. Г. - головуючого, Владимиренко С. В., Мележик Н. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Неолайн медіа" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 липня 2011 року у справі N 50/491-10/130 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Неолайн медіа", м. Київ, до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінформ", м. Дніпропетровськ; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мответ Україна", м. Київ, про стягнення 4463743,92 грн. (за участю представників сторін: позивача - Каліновський С. В. (директор); ОСОБА_1 (дов. від 22.09.2011); ОСОБА_2 (дов. від 14.07.2011); відповідача-1 - ОСОБА_3 (дов. N 20/12 від 20.12.2010); відповідача-2 - не з'явився)), встановив:

У вересні 2010 року позивач ТОВ "Неолайн медіа" пред'явив у господарському суді позов до відповідачів ТОВ "Євроінформ" та ТОВ "Мответ Україна" про стягнення 4463743,92 грн.

Вказував, що 01.07.2009 між ним (виконавцем) та ТОВ "Євроінформ" (замовником) був укладений договір про надання Послуг N 0107-09, згідно умов якого він зобов'язався надати замовнику послуги, пов'язані з популяризацією Послуги 703 (продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій) на території України, та послуги, пов'язані з інформаційним наповненням Послуг 703, а замовник -здійснити оплату наданих виконавцем послуг на умовах, визначених договором.

Зазначав, що 10.06.2010 між ним (кредитором) та ТОВ "Мответ Україна" (поручителем) був укладений договір поруки, згідно якого поручитель зобов'язався відповідати перед ним за виконання ТОВ "Євроінформ" зобов'язань за договором про надання послуг N 0107-09 від 01.07.2009.

Посилаючись на порушення відповідачем-1 умов договору в частині оплати отриманих послуг в лютому - квітні 2010 року, позивач, згідно заяви про уточнення позовних вимог від 24.11.2010, просив розірвати договір про надання послуг N 0107-09 від 01.07.2009, стягнути з відповідача-1 на його користь 991014,21 грн. боргу, 5410937,50 грн. пені, 11099 грн. інфляційних втрат, 29730,40 грн. річних та стягнути з відповідача-2 на його користь 5000 грн. боргу за договором поруки від 10.06.2010, а всього - 6447781,11 грн.

Спір розглядався судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 2 червня 2011 року (суддя Котков О. В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 липня 2011 року (колегія суддів у складі: Андрієнка В. В. - головуючого, Буравльова С. І., Вербицької О. В.) в позові відмовлено.

Судові акти мотивовані посиланнями на ту обставину, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено виконання ним договірного зобов'язання в частині надання замовнику на оплату рахунків-фактур за період з лютого по квітень 2010 року та підписаних актів наданих послуг за вказаний період, а відтак, строк оплати замовником рахунків-фактур N СФ-022 від 25.03.2010, N СФ-030 від 31.03.2010 та N СФ-041 від 30.04.2010 на загальну суму 991014,21 грн. не наступив.

У касаційній скарзі ТОВ "Неолайн медіа", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 525, 526, 610, 611, 625, 628 ЦК України та ст. 82 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про задоволення його вимог.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.07.2009 між ТОВ "Неолайн медіа" (виконавцем) та ТОВ "Євроінформ" (замовником) був укладений договір про надання Послуг N 0107-09, згідно умов якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги, пов'язані з популяризацією Послуги 703 (продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій) на території України, та послуги, пов'язані з інформаційним наповненням Послуг 703, а замовник -здійснити оплату наданих виконавцем послуг на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 4.2 договору замовник надає виконавцю до 20-го числа місяця, наступного за звітним періодом, підписаний Акт наданих виконавцем послуг з популяризації послуг 703, інформаційному наповненню послуг 703, за обсягом послуг 703, що містить інформацію про кількість тарифікованих хвилин та винагороду виконавця за звітний період по кожній послузі 703.

Звітним періодом є проміжок часу з першого по останнє число місяця, протягом якого надавались телекомунікаційні послуги 703 (п. 1.1 договору).

Акт наданих послуг повинен бути підписаний виконавцем та повернутий замовнику протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати його отримання (п. 4.3 договору).

Виконавець зобов'язаний підписувати Акти наданих послуг, що надаються замовником, в терміни визначені в цьому договорі або надавати мотивовану відмову від підписання (п. 3.2.13 договору).

Оплата за надані послуги здійснюється на підставі рахунку та підписаного сторонами Акта наданих послуг через 55 днів після звітного періоду (4.6 договору).

Отже, підставою до оплати отриманих послуг є виставлений виконавцем рахунок та підписаний сторонами Акт наданих послуг.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що згідно наданих операторами телекомунікаційних послуг інформації у лютому 2010 року виконавець надав замовнику послуги у кількості 100516 тарифікованих хвилин на загальну суму 905523,72 грн., яка за твердженням позивача, відповідно до п. 4.6 договору, повинна бути сплачена відповідачем-1 не пізніше 24.04.2010.

Також судами встановлено, що з наданих операторами телекомунікаційних послуг інформації у березні 2010 року виконавцем замовнику було фактично надано послуги у кількості 7471 тарифікованих хвилин на загальну суму 68103,03 грн., яка за твердженням позивача, відповідно до п. 4.6 договору, повинна бути сплачена відповідачем-1 не пізніше 25.05.2010, а у квітні 2010 року виконавцем замовнику було фактично надано послуги у кількості 1975 тарифікованих хвилин на загальну суму 17387,46 грн., яка за твердженням позивача, повинна бути сплачена відповідачем-1 не пізніше 23.06.2010.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає про те, що 25.03.2010, 31.03.2010 та 30.04.2010, на виконання вимог п. 4.6 договору, направляв відповідачу-1 на оплату рахунки-фактури N СФ-022, N СФ-030 та N СФ-041 на загальну суму 991014,21 грн., які не були сплачені відповідачем-1.

Приписами ст. ст. 32 - 34 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не встановлено, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виконання позивачем договірного зобов'язання в частині надання замовнику на оплату рахунків-фактур за період з лютого по квітень 2010 року та підписаних актів наданих послуг за вказаний період, а відтак, висновки судів про те, що строк оплати замовником рахунків-фактур N СФ-022 від 25.03.2010, N СФ-030 від 31.03.2010 та N СФ-041 від 30.04.2010 на загальну суму 991014,21 грн. не наступив, слід вважати законними та обґрунтованими.

При цьому, судами правильно надано правову оцінку наданим позивачем копіям листів кур'єрської пошти, які, на його думку, підтверджують факт надання замовнику рахунків-фактур на оплату послуг та актів виконаних робіт за період з лютого по квітень 2010 року, оскільки останні не містять відмітки замовника про отримання ним вказаних документів.

Інші заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимоги про стягнення суми основного боргу, в задоволенні якої судами відмовлено.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги зводяться до посилань на наявність у відповідача-1 заборгованості в розмірі 991014,21 грн. та не містять спростувань висновків попередніх судових інстанцій про те, що строк виконання відповідачем-1 грошового зобов'язання не наступив, у зв'язку з невиконанням позивачем договірного зобов'язання в частині надання замовнику на оплату рахунків-фактур за період з лютого по квітень 2010 року та підписаних актів наданих послуг за вказаний період, що відповідно до п. 4.6 договору є підставою до оплати замовником отриманих послуг.

Гарантійний лист N 1328 від 07.07.2010, доданий скаржником до касаційної скарги, яким відповідач-1 зобов'язався здійснити оплату отриманих послуг від позивача в строк до 01.08.2010, не містить періоду за який виникла заборгованість, тому ніяким чином не спростовує вказані висновки судів попередніх інстанцій та не може бути підставою до скасування оскаржуваних судових актів.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Неолайн медіа" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 липня 2011 року у справі N 50/491-10/130 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

Н. Г. Дунаєвська

Судді:

С. В. Владимиренко

 

Н. І. Мележик

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали