ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

23.11.2011 р.

Справа N 1/177-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Остапенка М. І. (головуючого), Гончарука П. А., Стратієнко І. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2010 року у справі N 1/177-10 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про стягнення суми, встановив:

У квітні 2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про стягнення 41118,07 грн., з яких: 39026,06 грн. - основний борг, 1178,12 грн. - пеня, 741,49 грн. - інфляційні втрати, 172,40 грн. - 3 % річних, посилаючись на порушення відповідачем умов договору поставки N 2002046 від 7 листопада 2009 року в частині розрахунків.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17 червня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 39026,06 грн. основного боргу, 1178,12 грн. пені, 741,49 грн. інфляційних втрат, 172,40 грн. 3 % річних і судові витрати.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2010 року рішення місцевого суду скасовано, а в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову від 16 листопада 2010 року у справі скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Сторони у справі не скористались правом на участь в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору N 2002046 від 7 листопада 2009 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 39026,06 грн., який прийнятий покупцем, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарними накладними N н20431 від 21 січня 2010 року та N н20122 від 15 січня 2010 року, проте, відповідач цей товар не оплатив.

Встановивши зазначене, місцевий господарський суд, керуючись ст. ст. 265, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, дійшов висновку, що, враховуючи умови п. 7.1 договору щодо порядку, розмірів та підстав сплати пені, норми ст. 625 Цивільного кодексу України, стягненню з відповідача підлягає сума основної заборгованості в розмірі 39026,06 грн., 1178,12 грн. пені, 741,49 грн. інфляційних втрат і 172,40 грн. 3 % річних.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, господарський суд другої інстанції, не погодившись з висновками місцевого суду, скасував судове рішення у справі та відмовив в задоволенні позову, посилаючись на те, що підпис особи, що підписала договір поставки в якості постачальника, не відповідає зразку підпису фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, який посвідчив копію цього договору, копії інших документів, наявних в матеріалах справи документів, підписав позовну заяву.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що товарна накладна N н20431 від 21 січня 2010 року взагалі не містить підпис особи, що відвантажила товар, а товарна накладна N н20122 від 15 січня 2010 року містить підпис особи, що начебто відвантажила товар, але цей підпис вочевидь не відповідає підпису постачальника. При цьому, позивачем не надано довіреностей, що могли б підтвердити факт отримання відповідачем товару за відповідними накладними, тоді які відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України N 99 від 16 травня 1996 року, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Проте, з висновками апеляційного господарського суду про невідповідність підписів на договорі та товарній накладній іншим зразкам підпису позивача погодитись не можна, оскільки вони не ґрунтуються на належних і допустимих доказах, якими в даному випадку можуть бути лише відповідні висновки експерта, які в матеріалах справи відсутні.

Не можна погодитися і з висновком апеляційного суду стосовно того, що позивач не надав довіреностей, які б підтверджували факт отримання відповідачем товару за накладними, оскільки судом першої інстанції встановлено, а апеляційним господарським судом не спростовано того факту, що саме відповідач є одержувачем товару за накладними.

При цьому, апеляційним господарським судом не взято до уваги ту обставину, що відповідно до листа Міністерства фінансів України N 053-29151 від 31 жовтня 2000 року "Про використання довіреностей приватними підприємцями" відпуск цінностей фізичній особі не вимагає подання довіреностей у разі, якщо вона особисто одержує цінності від підприємства, організації, установи за наявності у неї паспорта або іншого документа, що засвідчує особу, та Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, дані яких (номер, орган і дата видачі) вказуються у документах, якими підприємство оформлює відпуск цінностей (накладна-вимога, товарно-транспортна накладна).

З огляду на викладене, постанову апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову не можна визнати законною, обґрунтованою, прийнятою у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а тому вона підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду від 17 червня 2010 року про необхідність задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі, зважаючи на його правомірність, - слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2010 року у справі N 1/177-10 скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 червня 2010 року - залишити без змін.

 

Головуючий

М. І. Остапенко

Судді:

П. А. Гончарук

 

Л. В. Стратієнко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали