ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

28.11.2011 р.

Справа N 1/34/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Капацин Н. В. - головуючий, Бернацька Ж. О., Кривда Д. С. (за участю представників: позивача - Лабунський В. В., представника відповідача - не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕ" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2011 року у справі N 1/34/2011 господарського суду Луганської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕ" до Приватного підприємства "БВР-Ресурс" про стягнення 126000,00 грн., встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕССЕ" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства "БВР-Ресурс", про стягнення 126000 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.04.2011 року (суддя Зюбанова Н. М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2011 року (судді: Діброва Г. І. - головуючий, Бойченко К. І., Чернота Л. Ф.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕССЕ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 24.03.2009 р. між ним та ВАТ "Шархинський кар'єр" було укладено господарський договір N 240309, згідно умов якого виконавець надає послуги з буріння свердловин, у т. ч. буровим верстатом ROC 442PC NAN070042 у розмірі 3000 метрів погонних вартістю 42,00 грн., на підставі чого позивач нарахував відповідачу суму збитків у розмірі 126000 грн. 00 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2010 р., якою залишено без змін рішення господарського суду м. Києва від 02.03.2010 р. по справі N 23/296 за позовом ПП "БВР-Ресурс" до ТОВ "ЕССЕ" про стягнення 50928 грн. 00 коп. передплати, встановлено, що 12.03.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕССЕ" та Приватним підприємством "БВР-Ресурс" було укладено господарський договір N 120409/38, на виконання умов якого виконавцем було виконано буріння 216 м свердловин на суму 9072 грн. 00 коп., що підтверджено актом здачі-прийняття робіт N ОУ-0000003/2 від 02.04.2009; доказів виконання робіт у більшому обсязі суду надано не було. Даним рішенням позовні вимоги були задоволені та стягнуто з виконавця на користь замовника 50928 грн. 00 коп. передплати, оскільки встановлено часткове невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, а тому утримання невикористаних коштів попередньої оплати є безпідставним.

20.05.2010 року сторони підписали акт приймання-передачі обладнання, яким відповідач повернув позивачу буровий верстат ROC 442PC NAN070042 та інше обладнання.

Позивач звернувся до господарського суду з про відшкодування збитків, завданих неправомірним утриманням відповідачем належного позивачу рухомого майна (бурового верстату ROC 442PC NAN070042), оскільки позивачем не були виконані бурові роботи з буріння свердловин на гранітному кар'єрі ВАТ "Шархинський кар'єр" за договором від 24.03.2009 р. N 240309 у період з 10.01.2010 р. по 30.04.2010 р., а також відмови ВАТ "Шархинський кар'єр" від послуг з буріння. За розрахунками позивача неодержаний прибуток склав 126000 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Проте господарськими судами встановлено, що позивач при розрахунку суми збитків виходив лише з вартості погонного метру буріння, передбаченої умовами господарського договору N 240309 від 24.03.2009 р., без врахування витрат на заробітну плату, сплату податків, інших матеріальних та прирівняних до них витрат, крім того, позивачем при визначенні реальності неодержаних доходів не наведено доказів вжиття ним заходів, для їх одержання у розумінні ст. 33 ГПК України, які б підтверджували дані обставини та визначені законом умови.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у зв'язку з тим, що відсутній причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача, яка полягала в невиконанні договірних зобов'язань перед позивачем, та розміром завданих позивачеві збитків.

Згідно імперативних вимог статей 1115, 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Твердження заявника про порушення судами норм матеріального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕ" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2011 року у справі N 1/34/2011 господарського суду Луганської області залишити без змін.

 

Головуючий:

Н. Капацин

Судді:

Ж. Бернацька

 

Д. Кривда

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали