ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

23.11.2011 р.

Справа N 33/18

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого судді - Кузьменка М. В., судді Васищака І. М., судді Палій В. М., розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2011 р. та рішення господарського суду Донецької області від 01.06.2011 р. у справі N 33/18 господарського суду Донецької області за позовом приватного підприємства "Югдонмонтаж" до приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" про стягнення 17427,31 грн. (за участю представників: ПП "Югдонмонтаж" - не з'явилися; ПАТ "АзовЕлектроСталь" - Горячева А. Г.), встановила:

Приватне підприємство "Югдонмонтаж" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" 17427,31 грн., у т. ч. 13107,45 грн. збитків від інфляції та 4319,86 грн. процентів річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.08.2010 р. у справі N 43/79 з відповідача на його користь стягнуто основну заборгованість у розмірі 128504,40 грн., яка фактично не погашена, 7710,26 грн. збитків від інфляції та процентів річних в розмірі 2989,05 грн. (а. с. 2).

Відповідач у справі - приватне акціонерне товариство "АзовЕлектроСталь" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України у позивача відсутні правові підстави для нарахування збитків від інфляції та процентів річних, у зв'язку з тим, що позивач зазначене право може реалізувати виключно під час стягнення боргу (а. с. 27 - 28).

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.06.2011 р. позов задоволено повністю (а. с. 82 - 84).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- факт порушення зобов'язання по оплаті будівельних робіт відповідно до договору підряду N 283АЄСр від 27.04.2008 р. встановлений постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.08.2010 р. у справі N 43/79 щодо спору між тими ж сторонами;

- відповідач не погасив заборгованість, факт наявності якої встановлений вказаним рішенням;

- як особа, що допустила порушення грошового зобов'язання, відповідач, в силу ст. 625 ЦК України, повинен був сплатити суму боргу з урахуванням інфляції та трьох процентів річних за весь період прострочення зобов'язання.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2011 р. рішення господарського суду Донецької області від 01.06.2011 р. залишено без змін (а. с. 113 - 114).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, приватне акціонерне товариство "АзовЕлектроСталь" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням норм матеріального права судами, порушенням норм процесуального права (а. с. 124 - 125).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку судами встановлені наступні обставин.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.08.2010 р. у справі N 43/79 повністю задоволено позов приватного підприємства "Югдонмонтаж" та стягнуто на його користь з відповідача - закритого акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" 128504,40 грн. основної заборгованості, 7710,26 грн. збитків від інфляції, 2989,05 грн. процентів річних, судові витрати у розмірі 2324,06 грн.

Предметом спору у вищевказаній справі є виконання ЗАТ "АзовЕлектроСталь" зобов'язань з оплати виконаних будівельних робіт відповідно до договору підряду N 283АЄСр від 27.04.2008 р.

Вказана постанова, як встановлено судами, набрала законної сили.

В силу ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи склад сторін у даній справі та вищевказаній, які є тотожними, факти, встановлені судовими актами у справі N 43/79, є преюдиційними для даної справи, що вірно визначено судами першої та апеляційної інстанцій.

Судами встановлено, що оплата основного боргу за будівельні роботи, збитків від інфляції та процентів річних, які стягнуто відповідно до постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.08.2010 р. у справі N 43/79, не відбулася.

Таким чином, судами встановлено, що зобов'язання з оплати будівельних робіт відповідно до договору підряду, виконання якого було предметом спору у справі N 43/79 господарського суду Донецької області, не припинились.

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків від інфляції та процентів за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договором підряду N 283АЄСр від 27.04.2008 р.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Так, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Отже, право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням інфляції та процентів ґрунтується саме на положенні вказаної норми, яка визначає таке право, у зв'язку з чим не можна погодитись з скаржником, що відповідне право не визначено і законом.

Необґрунтовані і посилання скаржника на те, що позивач не має права вимагати сплати збитків від інфляції та процентів відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки не надіслав вимогу про їх сплату, враховуючи, що таке право виникло на підставі постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.08.2010 р. у справі N 43/79 і надіслання вимоги в даному випадку не є обов'язковою умовою.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач як особа, що порушила грошове зобов'язання, повинен відшкодувати позивачу збитки від інфляції та три проценти річних, нараховані на суму основної заборгованості в розмірі 128504,40 грн. за період з 03.01.2010 р. по 15.02.2011 р.

За таких обставин підстав для зміни чи скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2011 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Донецької області від 01.06.2011 р., немає.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, колегія суддів постановила:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2011 р. у справі N 33/18 господарського суду Донецької області залишити без змін, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "АзовЕлекстроСталь" - без задоволення.

 

Головуючий, суддя

М. В. Кузьменко

Судді

І. М. Васищак

 

В. М. Палій

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали