ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21.11.2011 р.

Справа N 4/468

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого  - судді Кота О. В., суддів: Іванової Л. Б., Шевчук С. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги: 1. Державної виконавчої служби України; 2. Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ"; на ухвалу господарського суду міста Києва від 02.06.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2011 р. за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіндека" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі N 4/468 за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіндека" про стягнення 21012228,62 грн. (за участю представників: відповідача - Линник Л. С., ДВС - Пімахова Р. В.), встановив:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2011 р. (суддя Борисенко І. І.), яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2011 р. (судді: Тищенко О. В., Алданова С. О., Смірнова Л. Г.), задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіндека" (надалі - ТОВ "Сіндека"): визнано неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - ВПВР ДДВС МЮУ) щодо складання акта опису й арешту майна від 14.04.2011 р. ВП N 22433910; визнано недійсним акт опису й арешту майна від 14.04.2011 р. ВП N 224339103, складений головним державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮУ Хомишиним Ю. Б. від 12.05.2010 р.; зобов'язано ВПВР ДДВС МЮУ зупинити виконавче провадження щодо виконання наказу господарського суду міста Києва від 12.05.2010 р. N 4/468 про стягнення з ТОВ "Сіндека" на користь позивача 18600620,00 грн. заборгованості по основній сумі кредиту, 3044044,85 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими за період користування кредитом з 31.10.2008 р. по 29.07.2009 р.; 837320,59 грн. суму коштів, нарахованої за період з 22.11.2008 р. по 29.07.2009 р., 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із указаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (надалі - ПАТ "КБ "Український фінансовий світ") та Державна виконавча служба України звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами про їх скасування, просять прийняти рішення, яким відмовити боржнику в задоволенні скарги.

Скаржники посилаються на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 17, 37, 52 Закону України "Про виконавче провадження".

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційних скарг, однак, позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Заслухавши пояснення представників відповідача та ДВС, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2009 р. задоволено позов ПАТ "КБ "Український фінансовий світ": з ТОВ "Сіндека" на користь ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" стягнуто 18600620,00 грн. заборгованості по основній сумі кредиту, 3044044,85 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими за період користування кредитом з 31.10.2008 р. по 29.07.2009 р.; 837320,59 грн. суму коштів, нарахованої за період з 22.11.2008 р. по 29.07.2009 р., 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2010 р. рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

На виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва 12.05.2010 р. було видано відповідний наказ.

04.11.2010 р. головним державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮУ відкрите виконавче провадження про примусове виконання вищезазначеного наказу господарського суду міста Києва.

14.04.2011 р. головним державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮУ проведено опис та накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ТОВ "Сіндека" і яке перебуває в заставі у ПАТ "КБ "Український фінансовий світ", про що складено акт опису й арешту майна від 14.04.2011 р.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ухвали 03.03.2011 р. у цій справі господарським судом міста Києва були встановлені наступні факти: 16.04.2010 р. державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮУ прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 25.02.2010 р. N 199 про звернення стягнення на майно; 10.01.2011 р. головним державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮУ в порядку пункту 1 частини 1 статті 40 та статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення виконавчого документа (виконавчого напису нотаріуса від 25.02.2010 р. N 199 про звернення стягнення на майно) стягувачеві. Судом зроблений висновок про відсутність знаходження вказаного виконавчого напису нотаріуса на виконанні у ВПВР ДДВС МЮУ.

Крім того, ухвалою господарського суду міста Києва від 29.04.2011 р. порушено провадження у справі N 43/138 про банкрутство ТОВ "Сіндека" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

У квітні 2011 р. ТОВ "Сіндека" звернулося до господарського суду зі скаргою на дії ВПВР ДДВС МЮУ, в якій (згідно з доповненнями до неї) просило визнати неправомірними дії ВПВР ДДВС МЮУ щодо складання акта опису й арешту майна від 14.04.2011 р. ВП N 22433910; визнати вказаний акт недійсним; зобов'язати ВПВР ДДВС МЮУ зупинити виконавче провадження щодо виконання наказу господарського суду міста Києва від 12.05.2010 р. N 4/468 про стягнення з ТОВ "Сіндека" на користь позивача відповідної суми.

Визнаючи неправомірними дії ВПВР ДДВС МЮУ щодо складання акта опису й арешту майна від 14.04.2011 р. ВП N 22433910 та зазначеного акта недійсним, суди попередніх інстанцій виходили із приписів статті 54 Закону України "Про виконавче провадження", статті 20 Закону України "Про заставу", з огляду на обставини справи.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

У статті 1 вказаного Закону зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 11 цього Закону визначає, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.

Стаття 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

З урахуванням викладеного, керуючись приписами статті 1117 ГПК України, відповідно до якої касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, додатково перевіряти докази, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення скарги ТОВ "Сіндека" в частині визнання неправомірними дії ВПВР ДДВС МЮУ щодо складання акта опису й арешту майна від 14.04.2011 р. ВП N 22433910 та визнання цього акта недійсним.

Стосовно зобов'язання ВПВР ДДВС МЮУ зупинити виконавче провадження щодо виконання наказу господарського суду міста Києва від 12.05.2010 р. N 4/468 про стягнення з ТОВ "Сіндека" на користь позивача відповідної суми колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

Враховуючи, що судова процедура банкрутства регулюється спеціальним законом, положення пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" слід застосовувати у нормативному поєднанні з положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За визначенням термінів, встановлених у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство.

Статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлені наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Так, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З урахуванням зазначеного, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про задоволення скарги ТОВ "Сіндека".

Доводи, викладені в касаційних скаргах є непереконливими та такими, що не можуть бути підставами для скасування або зміни оскаржуваних судових актів.

Згідно з частиною 2 статті 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України у справі N 4/468 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" у справі N 4/468 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 02.06.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2011 р. у справі N 4/468 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя:

О. Кот

Судді:

Л. Іванова

 

С. Шевчук

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали