ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

25.10.2011 р.

Справа N 5002-33/1777-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Овечкіна В. Е., суддів: Чернова Є. В., Цвігун В. Л. (за участю представників: позивача - не з'явились, відповідача - Антіпіна Н. О., прокуратури - Громадський С. О.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Аеросвіт Курорт" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.08.2011 у справі N 5002-33/1777-2011 за позовом Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Севастополі до ТОВ "Аеросвіт Курорт" про стягнення 43420,63 грн., встановив:

Рішенням господарського суду АР Крим від 07.06.2011 (суддя Радвановська Ю.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.08.2011 (судді: Сікорська Н. І., Фенько Т. П., Ткаченко М. І.) позов задоволено у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог. Стягнуто з відповідача в дохід місцевого бюджету Балаклавського району 43420,63 грн. збитків, заподіяних державі порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

ТОВ "Аеросвіт Курорт" у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 111 Водного кодексу України, ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", п. п. 1.2, 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі - Методика N 389), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 N 389 та зареєстрованої в Мінюсті України 14.08.2009 р. за N 767/16783 (чинна з 25.08.2009 р.), та ст. ст. 34, 43, 77 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що виявлене позивачем правопорушення у вигляді самовільного водокористування відповідача (використання підземних вод без спеціального дозволу) не містить таких кваліфікуючих ознак, як забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод, наявності яких вимагає застосована позивачем Методика N 389, оскільки проведеною перевіркою не встановлено факту забруднення товариством підземних вод внаслідок самовільного водокористування. Окрім того, три артезіанські свердловини (NN 5709, 5714, 5719), з яких відповідач здійснював забір води, відповідно до технічних паспортів на них, мають глибину більше 20 м, що, на думку заявника, виключає можливість застосування Методики N 389 до спірних правовідносин.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставин справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників відповідача та прокуратури, дійшла висновку, що касаційну скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду АР Крим з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з доведеності актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28.10.2010 факту здійснення відповідачем в період з 01.06.2010 р. по 30.09.2010 р. без дозволу на спеціальне водокористування забору підземних прісних вод в обсязі 3439,53 куб. м з трьох артезіанських свердловин (NN 5709, 5714, 5719) для надання послуг з централізованого водопостачання населенню сіл Кизилове, Орлине та підприємствам, внаслідок чого державі завдано шкоди в розмірі 43420,63 грн.

Проте, колегія не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог щодо відшкодування 43420,63 грн. збитків, завданих внаслідок самовільного водокористування відповідача за період з 01.06.2010 р. по 30.09.2010 р., та розрахованих позивачем на підставі п. п. 1.2, 9.1 Методики N 389, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Судами при вирішенні даного спору залишено поза увагою положення п. п. 1.2, 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, згідно яких ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:

забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів;

та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування. Розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20 м), здійснюється за формулою З = 100 х W х Тар, (23)

сам

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, куб. м;

Тар - норматив збору за спеціальне водокористування, грн./куб. м., що діє в регіоні на момент виявлення порушення.

Таким чином, обов'язковими передумовами для застосування позивачем Методики N 389 при визначенні розміру збитків від самовільного водокористування визначено факти забруднення підземних вод водокористувачем та самовільне використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в їх сукупності, що не враховано судами. Причому, п. 9.1 Методики N 389 передбачено виняток для застосування формули розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, а саме в разі забору прісних підземних вод з глибини більше 20 м.

Водночас, згідно з п. 4.1 Методики N 389 факт забруднення підземних вод встановлюється державними інспекторами за результатами перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю, на основі візуальних спостережень чи встановлених розслідуваннями або оцінених у результаті еколого-гідрологічних вишукувань.

Як встановлено судами на підставі акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28.10.2010, проведеною позивачем перевіркою не встановлено факту забруднення товариством підземних вод внаслідок самовільного водокористування.

Отже, в порушення вимог ст. 43 ГПК України судами належним чином не відхилено та не спростовано доводи відповідача про те, що виявлене позивачем правопорушення у вигляді самовільного водокористування відповідача (використання підземних вод без спеціального дозволу) не містить таких кваліфікуючих ознак, як забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод, наявності яких вимагає застосована позивачем Методика N 389, оскільки проведеною перевіркою не встановлено факту забруднення товариством підземних вод внаслідок самовільного водокористування.

Крім того, позивачем та судами залишено поза увагою та не з'ясовано дійсну глибину артезіанських свердловин, з яких відповідач здійснював забір води, оскільки відповідні паспорти цих свердловин водокористувачем не надавалися та судами не досліджувалися, а, відтак, достеменно не встановлено наявність підстав для застосування п. 9.1 Методики N 389 при визначенні розміру збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів.

Наведеним спростовується покладений в основу оскаржуваних рішення та постанови висновок судів про доведеність завдання державі шкоди в розмірі 43420,63 грн. внаслідок самовільного використання відповідачем водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в період з 01.06.2010 р. по 30.09.2010 р.

Наведене вище переконливо свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи та є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових актів і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу ТОВ "Аеросвіт Курорт" задовольнити частково.

Рішення господарського суду АР Крим від 07.06.2011 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.08.2011 у справі N 5002-33/1777-2011 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

 

Головуючий, суддя

В. Овечкін

Судді:

Є. Чернов

 

В. Цвігун

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали