ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

02.02.2011 р.

N 62/203-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Мележик Н. І. - головуючого, Владимиренко С. В., Подоляк О. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2010 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 року у справі N 62/203-10 господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арго Трейд" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про стягнення 88943,40 грн., за участю представників: позивача - не з'явились, відповідача - не з'явились, встановив:

У липні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арго Трейд" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про стягнення 88943,40 грн. неустойки за прострочення повернення приміщення та судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.09.2010 року (суддя Суярко Т. Д.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 року (судді: Камишева Л. М., Білоконь Н. Д., Черленяк М. І.), позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 11077,20 грн. неустойки, 110,77 грн. витрат по сплаті державного мита та 29,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі фізична особа - підприємець ОСОБА_5 просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 5 липня 2007 року між ТОВ "ТД "Арго-Трейд" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладено договір суборенди N ТД 0612-07А, за яким позивач передав відповідачу частину нежитлового приміщення, загальною площею 80,1 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, розмір орендної плати визначено сторонами у сумі 1000 доларів США по курсу НБУ на день оплати за місяць, терміном до 31 грудня 2009 року.

В пункті 3.5 договору суборенди сторони обумовили, що суборендар зобов'язаний здати суборендодавцю приміщення в повному порядку після закінчення строку дії договору, якщо відсутня згода на продовження його на новий термін або у разі його дострокового розірвання.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати позивач листом від 03.08.2009 року N 250 відмовився від договору суборенди нерухомого майна N ТД0612-07А від 5 липня 2007 року, в зв'язку з чим даний договір є припиненим з 11 серпня 2009 року, що підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 7 липня 2010 року у справі N 62/126-09 за позовом ТОВ "Торговий дім "Арго Трейд" до ФОП ОСОБА_5 про стягнення 21834,34 грн. та за зустрічним позовом ФОП ОСОБА_5. до ТОВ "Торговий дім "Арго Трейд" про стягнення 112800 грн. Цим же рішенням зобов'язано виселити ФОП ОСОБА_5 з займаного нежитлового приміщення, загальною площею 80,1 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Внаслідок несвоєчасного повернення відповідачем приміщення, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 неустойки за період з 08.10.2009 року по 07.07.2010 року у розмірі 88943,40 грн.

Місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, повно і всебічно дослідив всі суттєві обставини справи та дійшов правильного висновку про їх часткове задоволення у розмірі 11077,20 грн., перерахованому судом першої інстанції, за період, що не перевищує встановлений частиною 6 статті 232 ГК України шестимісячний строк, тобто з 11 серпня 2009 року по 11 лютого 2010 року, за вирахуванням присудженої до стягнення з відповідача неустойки у розмірі 18896,40 грн. на підставі рішення господарського суду Харківської області від 7 липня 2010 року у справі N 62/126-09.

При цьому, зважаючи на те, що позивачем при нарахуванні неустойки неправильно визначено період нарахування (9 місяців), господарським судом Харківської області обгрунтовано відмовлено в іншій частині позовних вимог.

Приписами статей 216, 217 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а згідно норм ч. 2 ст. 258 цього ж Кодексу позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При цьому, слід враховувати, що, в силу положень статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, за наявності факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, обгрунтовано, з врахуванням обмеженого частиною 6 статті 232 ГК України строку, задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки, нарахованої за шість місяців в сумі 11 077,20 грн.

Згідно статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності обов'язку відповідача зі сплати позивачу неустойки з огляду на неможливість повернути орендоване приміщення, оскільки воно є зруйнованим та відсутністю порядку й умов його передачі, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки апеляційним судом вказані доводи перевірені, надано їм оцінку та відхилено з наведенням правового обґрунтування.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2010 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 року прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 року у справі N 62/203-10 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

Н. І. Мележик

Судді:

С. В. Владимиренко

 

О. А. Подоляк

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали