ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

22.11.2011 р.

Справа N 5023/3054/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Запорощенка М. Д., суддів - Акулової Н. В., Владимиренко С. В., (за участю представників: позивача - не з'явився; відповідача - ОСОБА_1 (дов. від 22.11.2011 року)), розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Восточная фруктовая компания", с. Грушівка, Харківська область, на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 року у справі N 5023/3054/11 господарського суду Харківської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Восточная фруктовая компания", с. Грушівка, Харківська область, до приватного сільськогосподарського підприємства "Вікторія-Плюс", с. Нечволодівка, Харківська область, про стягнення 274375,67 грн., встановив:

У квітні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Восточная фруктовая компания" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства "Вікторія-Плюс" про стягнення суми заборгованості у розмірі 274375,67 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.06.2011 року (суддя Тихий П. В.) у позові відмовлено частково у зв'язку з тим, що відповідач не передав у власність позивача товар відповідно до договору N 30/05/2008 від 30.05.2008, як це передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України. Тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 року (судді: Істоміна О. А., Бабакова Л. М., Барбашова С. В.) рішення скасовано в частині стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства "Вікторія-Плюс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Восточная фруктовая компанія" суми боргу у розмірі 50000 грн., суми різниці в ціні в розмірі 190000 грн., суми інфляційних в розмірі 15605,17 грн., річних в розмірі 3770,50 грн., 2593,76 грн. державного мита в цій частині прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова суду мотивована тим, що порушення договору відповідачем сталося не з його вини, тому до нього не може бути застосовано цивільно-правова відповідальність за несвоєчасне виконання договору, яка передбачена ст. 614 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Восточная фруктовая компания" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просило скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 року та залишити без змін рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011 року. Посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст. ст. 526, 625, 639 Цивільного кодексу України та ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представника відповідача, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.05.2008 р. між сторонами було укладено договір N 30/05/2008, відповідно до умов якого продавець (відповідач) зобов'язався поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити за умовами даного договору продукцію - насіння соняшника врожаю 2008 року в кількості відповідно до відвантажних документів.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна насіння соняшника буде становити 80 % від ціни, що склалася на Харківській товарній біржі на момент поставки продукції, про що покупець (позивач) надає відповідачу відповідну довідку, яка підтверджує ціну. При цьому із вартості продукції вираховується вартість її перевезення.

Пункт 2.3 договору встановлює, що загальна сума договору на момент підписання складає 50000,00 грн. та може бути змінена за угодою сторін з обов'язковим оформленням додаткової угоди.

Відповідно до п. 3.2 договору, покупець оплачує товар, що поставляється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у формі 100 % попередньої оплати.

Згідно з п. 3.1 зазначеного договору, товар поставляється позивачу на умовах самовивозу в строк до 15.10.2008 року.

Судом першої інстанції встановлено виконання позивачем п. 3.2 договору, а саме перерахування 30.05.2008 року та 19.06.2008 року суми 50000 гривень, в якості попередньої оплати за майбутню поставку продукції. Місцевий господарський суд, встановлюючи виконання позивачем п. 3.2 договору не звернув уваги на те, що п. 2.1 договору передбачено, що ціна насіння соняшника, буде становити 80 % від ціни, що складеться на Харківській товарній біржі, на момент поставки продукції, про що покупець надає відповідну довідку. А пунктом 3.1 зазначеного договору, встановлено, що продукція поставляється покупцю на умовах самовивозу в строк до 15.10.2008 року.

Харківський апеляційний господарський суд, обґрунтовано дійшов висновку, що матеріали справи не містять довідку Харківської товарної біржі про ціну насіння соняшника, на момент поставки продукції.

Суд першої інстанції, встановивши не виконання відповідачем умов договору не звернув уваги, що п. 1.1 договору передбачена поставка насіння соняшника урожаю 2008 року в кількості згідно до відвантажених документів.

Конкретна кількість поставки соняшника договором не зазначена.

Господарський суд Харківської області не дав оцінку доказам, які містяться у матеріалах справи, а саме: довіреності серії НБЄ N 138315 від 23.07.2009 року, накладній N 23 від 23.07.2009 року та акта від 13.10.2008, оскільки Харківським апеляційним господарським судом встановлено, що цей акт не підписаний представником відповідача.

В свою чергу, апеляційний господарський суд, встановивши, що сторони усно замінили поставку пшениці за договорами N 16/06/2008 від 16.06.2008 та N 30/05/2008 від 30.05.2008 року не звернув увагу на п. 7.2 договору N 30/05/2008 від 30.05.2008 року, яким передбачено, що всі зміни та доповнення до договору вважаються дійсними лише після їх укладання у письмовій формі та підписання уповноваженими сторонами.

Вищенаведене переконливо свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи, що є підставою для скасування попередніх судових актів та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна інстанція вважає за необхідне, на підставі ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України, доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи врахувати дійсні права та обов'язки сторін за договором N 30/05/2008 від 30.05.2008 року, і як наслідок, вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Восточная фруктовая компания", с. Грушівка, Харківська область, задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011 року у справі N 5023/3054/11 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 року у справі N 5023/3054/11 скасувати.

3. Передати справу на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

 

Головуючий, суддя

М. Д. Запорощенко

Судді:

Н. В. Акулова

 

С. В. Владимиренко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали