КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

09.02.2010 р.

N 44/661

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого - Андрієнка В. В., суддів (за участю представників: від прокуратури - Гнатюк М. М., посвідчення N 296 від 22.09.2005 р., від позивача - Беляневич В. Е., довіреність б/н від 08.09.2009 р., Теклюк В. Я., довіреність б/н від 10.12.2009 р., від відповідача - Комарова Л. С., довіреність N 646 від 11.12.2009 р., Тетенко В. В., довіреність N 5 від 11.01.2010 р., від третьої особи - Петровець О. Ф., довіреність N 18-22/145 від 15.01.2010 р.), апеляційне подання Генеральної прокуратури України та апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе-Флора" Фонду державного майна України Державного казначейства України на рішення господарського суду м. Києва від 14.12.2009 у справі N 44/661 (.....) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе-Флора" до Фонду державного майна України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача  - Державне казначейство України (за участю Генеральної прокуратури України) про стягнення 400328767,12 грн., встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрунзе-Флора" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Фонду державного майна України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне казначейство України, про стягнення 400328767,12 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.12.2009 р. позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 400000000,00 грн. своєчасно неповернутої конкурсної гарантії, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення трьох процентів річних, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрунзе-Флора" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 14.12.2009 року у справі N 44/661 в цій частині скасувати та прийняти нове рішення в цій частині вимог, яким позов задовольнити та стягнути з відповідача 328767,12 грн. процентів річних від своєчасно неповернутої суми конкурсної гарантії.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.

Зокрема заявник посилається на те, що невиконання третьою особою платіжних доручень відповідача не є обставиною, внаслідок якої виявилось неможливим належне виконання відповідачем зобов'язання з повернення позивачу внесеної ним конкурсної гарантії, а також на те, що три проценти річних підлягають стягненню з відповідача незалежно від наявності йоги вини у вчиненні такого порушення.

Відповідач та третя особа не погодились з рішенням господарського суду м. Києва від 14.12.2009 року у справі N 44/661 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення господарського суду в цій частині скасувати та прийняти нове рішення, яким судові витрати поділити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач та третя особа посилаються на порушення судом першої інстанції норм статті 49 ГПК України.

Генеральна прокуратура України не погодилась з рішенням суду першої інстанції, вважає, що винесене судом рішення суперечить нормам матеріального права, які регулюють спірні відносини, прийняте з порушення норм процесуального права, а відтак підлягає скасуванню, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить рішення господарського суду м. Києва від 14.12.2009 року у справі N 44/661 скасувати та прийняти нове рішення про відмову товариству з обмеженою відповідальністю "Фрунзе-Флора" у позові до Фонду державного майна України. Апеляційне подання обґрунтоване неправильним застосуванням судом до спірних відносин норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, зокрема: необґрунтованістю висновку суду про застосування до спірних правовідносин норм цивільного та господарського законодавства та безпідставністю застосування судом до спірних відносин норм Цивільного та Господарського кодексів України. В обґрунтування доводів апеляційного подання заступник прокурора посилається на те, що спір виник з відносин підготовки, організації та проведення приватизації державного майна, у відносинах з питань приватизації державного майна ФДМУ не є органом державної влади, наділеним господарською компетенцією, а тому не є учасником господарських відносин; вважає, що договір про умови та порядок повернення конкурсної гарантії N 454 від 22.09.2009 року укладено Фондом державного майна України поза межами його компетенції і що у Фонду державного майна України не виникло зобов'язання щодо повернення ТОВ "Фрунзе-Флора" конкурсної гарантії.

Генеральна прокуратура України не погодилась з рішенням суду першої інстанції, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить рішення господарського суду м. Києва від 14.12.2009 року у справі N 44/661 скасувати та прийняти нове рішення про відмову товариству з обмеженою відповідальністю "Фрунзе-Флора" у позові до Фонду державного майна України.

Апеляційне подання обґрунтоване неправильним застосуванням судом до спірних відносин норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, зокрема: необґрунтованістю висновку суду про застосування до спірних правовідносин норм цивільного та господарського законодавства та безпідставністю застосування судом до спірних відносин норм Цивільного та Господарського кодексів України.

В обґрунтування доводів апеляційного подання заступник прокурора посилається на те, що спір виник з відносин підготовки, організації та проведення приватизації державного майна, у відносинах з питань приватизації державного майна ФДМУ не є органом державної влади, наділеним господарською компетенцією, а тому не є учасником господарських відносин; вважає, що договір про умови та порядок повернення конкурсної гарантії N 454 від 22.09.2009 року укладено Фондом державного майна України поза межами його компетенції і що у Фонду державного майна України не виникло зобов'язання щодо повернення ТОВ "Фрунзе-Флора" конкурсної гарантії.

Представник позивача подав письмовий відзив на апеляційне подання заступника прокурора, в якому заперечує проти доводів апеляційного подання, посилаючись на помилковість доводів прокурора та необґрунтованість апеляційного подання.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

15.07.2009 р. Фонд державного майна України оголосив конкурс з продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства "Одеський припортовий завод".

У пункті 2 інформаційного повідомлення про проведення вказаного вище конкурсу, опублікованого в додатку до державного інформаційного бюлетеня про приватизацію "Відомості приватизації" N 27(569) від 15.07.2009 р., зазначено, що Фонд державного майна України пропонує до продажу пакет акцій у кількості 795083903 шт., що становить 99,567 % статутного капіталу товариства. У пункті 6 інформаційного повідомлення зазначено, що конкурс проводиться відповідно до Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 31.08.2004 р. N 1800, розпорядженням Антимонопольного комітету України від 31.08.2004 р. N 330-р, рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.11.2004 р. N 489, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.12.2004 р. за N 1634/10233, зі змінами та доповненнями. Відповідно до п. 7 інформаційного повідомлення, для участі у конкурсі потенційний покупець сплачує 400000000 грн. як конкурсну гарантію на розрахунковий рахунок Фонду державного майна України.

21.09.2009 р. позивач платіжним дорученням N 151б від 21.09.2009 р. перерахував на рахунок відповідача (р/р 37316021000058 в ОПЕРУ ДКУ, м. Київ, МФО 820172, код за ЄДРПОУ 00032945, одержувач коштів - Фонд державного майна України) 400 000 000 грн. як конкурсну гарантію для участі у конкурсі.

22.09.2009 р. позивач та відповідач уклали договір про умови та порядок повернення конкурсної гарантії N 454, в якому визначили умови та порядок повернення конкурсної гарантії у разі припинення (зупинення) конкурсу до 29 вересня 2009 року та/або до моменту затвердження переможця конкурсу. Згідно з умовами підпункту 2.2 пункту 2 даного договору, відповідач зобов'язався, у разі якщо з будь-яких причин конкурс буде припинено (зупинено) до 29 вересня 2009 р. та/або до моменту затвердження переможця конкурсу, повернути позивачу конкурсну гарантію, зазначену в пункті 1 цього договору, у повному розмірі не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати отримання письмової заяви позивача щодо повернення конкурсної гарантії.

29.09.2009 р. проведено конкурс з продажу пакета акцій ВАТ "Одеський припортовий завод", за результатами якого складено протокол N 2 засідання конкурсної комісії з продажу пакета акцій ВАТ "Одеський припортовий завод" з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону, який затверджено наказом відповідача від 29.09.2009 р. N 1532 "Про підсумки конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Одеський припортовий завод" (Одеська обл., м. Южне, код ЄДРПОУ 00206539).

Згідно з пунктом 2.1 наказу відповідача Департамент фінансової роботи зобов'язано повернути конкурсну гарантію учасникам конкурсу, зокрема, ТОВ "Фрунзе-Флора" у сумі 400000000 (чотириста мільйонів) гривень, перераховану платіжним дорученням від 21.09.2009 N 151б.

29.09.2009 р. та 30.09.2009 р. позивач звернувся до відповідача з письмовими заявами про повернення конкурсної гарантії у розмірі 400000000,00 грн. не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати отримання цієї заяви відповідно до умов договору про умови та порядок повернення конкурсної гарантії (лист від 29.09.2009 р.; лист від 30.09.2009 р. вих. N 30/09/2009-АВ).

02.10.2009 р. відповідач листом вих. N 10-14-14356 повідомив позивача про те, що 30.09.2009 р. відповідач передав Державному казначейству України платіжне доручення N 11 від 29.09.2009 на повернення конкурсної гарантії у сумі 400000000,00 грн. з усіма необхідними супроводжуючими документами, проте станом на 02.10.2009 р. виписки банку про проведення операції щодо повернення зазначених коштів або обґрунтованої відмови - не отримав.

06.10.2009 р. позивач направив відповідачу та третій особі листа вих. N 449 з вимогою до відповідача та третьої особи щодо негайного повернення конкурсної гарантії.

07.10.2009 р. відповідач листом вих. N 10-14-14631 повідомив позивача про те, що 05.10.2009 р. він отримав поштою без виконання платіжне доручення від 29.10.2009 N 11 і що у супроводжуючому листі вказано, що в призначенні платежу не зазначено документ, який визначає настання відповідних умов і є підставою для повернення коштів учасникам конкурсу, а також те, що 05.10.2009 р. відповідач підготував нове платіжне доручення третій особі, до якого додав копії усіх наявних документів щодо проведення конкурсу з продажу пакета акцій "ОПЗ", що були у його розпорядженні, які 06.10.2009 р. передано до ДКУ і те, що станом на 07.10.2009 р. виписок банку або відповіді ДКУ відповідач не отримав.

Листом від 04.11.2009 р. вих. N 10-14016074 відповідач повідомив позивача про те, що листом від 20.10.2009 N 12-04/1817-17782 Державне казначейство України повернуло без виконання платіжне доручення N 11 від 05.10.2009 на повернення конкурсної гарантії у сумі 400000000,00 грн., посилаючись на те, що у графі "призначення платежу" міститься понад 160 символів, а також те, що відповідач передав до Державного казначейства України лист від 28.10.2009 N 10-14-15724 та нове платіжне доручення від 28.10.2009 N 11, і що станом на 03.11.2009 р. виписку банку або відповіді ДКУ відповідачем не отримано.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.92 р. (надалі - Закон) приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Згідно з частиною 1 статті 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Відповідно до частини 2 статті 326 ЦК України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади; управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Згідно з частиною 3 статті 145 ГК України правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

Таким чином, приватизація державного майна передбачає перехід права власності на майно, що перебуває у державній власності, у приватну власність.

Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Згідно з частиною 2 статті 9 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідно до статті 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законів України з питань приватизації.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" законодавство про управління об'єктами державної власності складається з цього Закону, Господарського кодексу України, Закону України "Про захист економічної конкуренції", інших законів України, якими можуть бути встановлені особливості управління окремими об'єктами державної власності або їх видами, та інших нормативно-правових актів з питань управління об'єктами державної власності.

З огляду на зазначене, з урахуванням того, що відносини щодо приватизації державного майна є майновими відносинами (майновими відносинами у сфері господарювання), які передбачають перехід права власності на майно, що перебуває у державній власності, у приватну власність (набуття покупцем права власності на майно, що приватизується, та припинення права державної власності на це майно), судова колегія вважає, що до відносин, які виникають у ході приватизації державного майна в частині, не врегульованій окремими законами, застосовуються положення ЦК України та ГК України.

Згідно зі статтею 6 Закону суб'єктами приватизації є: державні органи приватизації; покупці (їх представники); посередники.

Відповідно до частин 1 - 2 статті 7 Закону державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні. Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України", цього Закону, інших законів України з питань приватизації. Фонд державного майна України підпорядкований, підзвітний і підконтрольний Верховній Раді України.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження: змінюють у процесі приватизації організаційну форму підприємств, що перебувають у державній власності; здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації; виступають орендодавцем майна, що перебуває у державній власності, згідно з законодавством; продають майно, що перебуває у державній власності, в процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств, об'єктів незавершеного будівництва та колишнє військове майно, що набуло статусу цивільного, а також акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств; створюють комісії з приватизації; затверджують плани приватизації майна, що перебуває у державній власності, плани розміщення акцій акціонерних товариств у процесі приватизації; розробляють проекти державних програм приватизації і подають їх на затвердження Верховній Раді України; укладають угоди щодо проведення підготовки об'єктів до приватизації та їх продажу; укладають договори на проведення незалежної оцінки майна в процесі його приватизації; укладають у випадках, передбачених законодавством, угоди щодо проведення екологічного аудиту об'єктів приватизації; виступають з боку держави засновником підприємств із змішаною формою власності; беруть участь у розробці міжнародних договорів України з питань державної власності та її використання; здійснюють захист майнових прав державних підприємств, організацій, установ, а також акцій (часток, паїв), що належать державі, на території України та за її кордоном; контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна; здійснюють продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації. Державні органи приватизації здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, іншими законами України з питань приватизації.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" правління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до пункту 1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.92 р. N 2558-XII, Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. Згідно з пунктами 4, 5 Тимчасового положення основними завданнями Фонду державного майна України є, зокрема, здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності, здійснення повноважень власника щодо частки акцій акціонерних товариств, які не були реалізовані у процесі приватизації, продаж майна, що перебуває у загальнодержавній власності у процесі його приватизації.

Виходячи із змісту положень Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про управління об'єктами державної власності", Тимчасового положення про Фонд державного майна України відповідач (Фонд державного майна України) як державний орган приватизації в ході приватизації одночасно виступає і як суб'єкт владних повноважень, який реалізує державну політику у сфері приватизації, і як власник державного майна, що приватизується (здійснює повноваження щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними). З огляду на зазначене, судова колегія не погоджується з доводами заступника прокурора з приводу того, що у відносинах з питань приватизації державного майна ФДМУ не є органом державної влади, наділеним господарською компетенцією, а тому не є учасником господарських відносин.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 22.09.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про умови та порядок повернення конкурсної гарантії N 454, відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 якого відповідач зобов'язався, у разі якщо з будь-яких причин конкурс буде припинено (зупинено) до 29 вересня 2009 р. та/або до моменту затвердження переможця конкурсу, повернути позивачу конкурсну гарантію у повному розмірі не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати отримання письмової заяви позивача щодо повернення конкурсної гарантії.

Згідно частини 2 пункту 1 статті 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно змісту статей 11, 14 та 509 ЦК України договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вказано вище, що для участі в конкурсі з продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" позивач платіжним дорученням N 151б від 21.09.2009 р. перерахував на рахунок відповідача (р/р 37316021000058 в ОПЕРУ ДКУ, м. Київ, МФО 820172, код за ЄДРПОУ 00032945, одержувач коштів - Фонд державного майна України) 400000000 грн. як конкурсну гарантію для участі у конкурсі.

29.09.2009 р. конкурсна комісія з продажу пакета акцій ВАТ "Одеський припортовий завод" не визнала результатів конкурсу у зв'язку з припиненням конкурсу до затвердження переможця конкурсу, результати конкурсу оформлено протоколом N 2 засідання конкурсної комісії з продажу пакета акцій ВАТ "Одеський припортовий завод" з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону, який затверджено наказом відповідача від 29.09.2009 р. N 1532 "Про підсумки конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Одеський припортовий завод" (Одеська обл., м. Южне, код ЄДРПОУ 00206539). Пунктом 2.1 зазначеного наказу Департамент фінансової роботи зобов'язано повернути конкурсну гарантію учасникам конкурсу, зокрема, ТОВ "Фрунзе-Флора" у сумі 400000000 (чотириста мільйонів) гривень, перераховану платіжним дорученням від 21.09.2009 N 151б.

Відповідно до пункту 1.3 Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств, затвердженого наказом ФДМУ від 31.08.2004 року N 1800, розпорядженням АМК України від 31.08.2004 року N 330-р, рішенням ДКЦПФР від 17.11.2004 року N 489 (надалі - Положення), конкурсна гарантія учасника - визначений згідно з умовами відповідного конкурсу внесок у вигляді грошових коштів у розмірі 10 відсотків початкової вартості пакета акцій.

Згідно норм зазначеного Положення конкурсна гарантія є грошовим внеском, який перераховується потенційним покупцем конкурсу на рахунок ФДМУ на забезпечення виконання учасником конкурсу зобов'язань, пов'язаних із участю у приватизації державного майна, та повертається учасникові конкурсу у разі припинення його зобов'язань, пов'язаних із участю у приватизації державного майна, крім випадків, передбачених законом.

Зокрема, відповідно до змісту пункту 7.6 Положення у разі визначення переможця конкурсу та затвердження підсумків конкурсу органом приватизації, конкурсна гарантія, внесена переможцем конкурсу, зараховується йому в рахунок оплати акцій.

Відповідно до пункту 6.10 Положення у разі, якщо потенційний покупець не допущений до участі в конкурсі, орган приватизації протягом 10 робочих днів з моменту затвердження відповідного рішення повертає йому нерозпечатану конкурсну пропозицію та конкурсну гарантію. Згідно змісту пункт 5.16 Положення у разі, якщо учасник конкурсу відкликає свою конкурсну пропозицію та підтвердні документи не пізніше останнього дня строку приймання зазначених документів, ФДМУ повертає учасникові суму конкурсної гарантії в десятиденний строк із моменту реєстрації органом приватизації такої заяви.

Згідно з зазначеним вище Положенням, конкурсна гарантія не повертається учасник конкурсу у таких випадках: 1) якщо учасник конкурсу відкликає свою конкурсну пропозицію та підтвердні документи після останнього дня строку приймання документів (абзац 4 пункту 5.16 Положення); 2) якщо переможець конкурсу не отримає дозволу Антимонопольного комітету України на придбання пакета акцій протягом 50 днів з моменту укладення договору купівлі-продажу (абзац 4 пункту 7.4 Положення); 3) у разі відмови переможця конкурсу підписати запропонований органом приватизації договір купівлі-продажу на умовах, визначених в інформаційному повідомленні про проведення конкурсу, та/або в разі відмови включити до договору купівлі-продажу зобов'язання, зазначені цим потенційним покупцем у конкурсній пропозиції (пункт 7.7 Положення). Зазначений перелік є вичерпним.

Таким чином, згідно із зазначеним Положенням, конкурсні гарантії не повертаються учасникам конкурсу лише у тому разі, коли учасники конкурсу порушують свої зобов'язання, пов'язані з участю у приватизації державного майна. У разі визначення переможця конкурсу та затвердження підсумків конкурсу органом приватизації, конкурсна гарантія зараховується в рахунок оплати акцій.

Судова колегія погоджується з позивачем, що інших випадків, в яких конкурсна гарантія учасникам конкурсу органом приватизації не повертається, дане Положення не передбачає.

Оскільки законодавством встановлено, що повернення конкурсної гарантії відносить до повноважень ФДМУ, посилання прокурора на те, що ФДМУ уклав договір N 454 від 22.09.2009 р. за межами його компетенції не ґрунтуються на законодавстві.

Згідно з пунктом 2.2 договору про умови та порядок повернення конкурсної гарантії N 454 від 22.09.2009 р. відповідач зобов'язався повернути позивачу конкурсну гарантію, зазначену в п. 1 цього договору, у повному розмірі не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати отримання письмової заяви позивача щодо повернення конкурсної гарантії, у разі якщо з будь-яких причин конкурс буде припинено (зупинено) до 29 вересня 2009 р. та/або до моменту затвердження переможця конкурсу.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В судовому засіданні апеляційним судом, на підставі пояснень представників сторін та прокурора, встановлено, що укладений між позивачем та відповідачем договір є чинним, не визнаний судом недійсним.

З урахуванням встановленого, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що ФДМУ зобов'язаний був повернути ТОВ "Фрунзе-Флора" грошові кошти у розмірі 400000000,00 грн., перераховані на розрахунковий рахунок ФДМУ як конкурсну гарантію для участі у конкурсі з продажу пакета акцій ВАТ "Одеський припортовий завод".

Разом з тим, судова колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції з приводу того, що вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних від суми боргу за весь час прострочення не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем було вжито усіх можливих заходів для своєчасного повернення позивачу конкурсної гарантії (направлено належним чином оформлені копії платіжних доручень на виконання третій особі), а порушення зобов'язання з повернення позивачу конкурсної гарантії (неповернення конкурсної гарантії) зумовлене безпідставним невиконанням третьою особою платіжних доручень відповідача щодо перерахування на користь позивача грошових коштів, внесених у вигляді конкурсної гарантії. При цьому суд керується наступним.

Відповідно до частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Системний аналіз зазначених вище норм законодавства свідчить про те, що застосування положень частини 2 статті 625 ЦК України не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобов'язання. Тобто, відповідальність за порушення грошового зобов'язання наступає незалежно від наявності вини. При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідно, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання. А тому, якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Крім того, суд першої інстанції не врахував того, що відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. У зв'язку з цим, судова колегія погоджується з доводами позивача, що невиконання третьою особою, яка здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків відповідача, платіжних доручень відповідача щодо перерахування на користь позивача грошових коштів, в розумінні частини 2 статті 218 ГК України, є порушенням зобов'язань контрагентом відповідача, а тому зазначене не може бути обставиною, внаслідок якої виявилось неможливим належне виконання відповідачем зобов'язання з повернення позивачеві внесеної ним конкурсної гарантії.

З огляду на зазначене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних підлягає скасуванню з постановленням нового рішення в цій частині вимог про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 328767,12 грн. річних від своєчасно неповернутої суми конкурсної гарантії.

Доводи апеляційних скарг відповідача та третьої особи щодо незаконності рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є обґрунтованими. Судова колегія погоджується з доводами відповідача та третьої особи, що при винесенні рішення у справі суд першої інстанції не врахував вимог статті 49 ГПК України.

Разом з тим, зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних підлягає скасуванню з постановленням нового рішення в цій частині вимог про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 328767,12 грн. річних від своєчасно неповернутої суми конкурсної гарантії, вимоги відповідача та третьої особи про скасування рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та прийняти нового рішення в цій частині щодо розподілу судових витрат між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог не можуть бути задоволені судом.

З огляду на це, апеляційні скарги відповідача та третьої особи підлягають залишенню без задоволення.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду м. Києва від 14.12.2009 р. в частині відмови в задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних підлягає скасуванню з постановленням нового рішення в цій частині вимог про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 328767,12 грн. річних від своєчасно неповернутої суми конкурсної гарантії. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, постановив:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 14.12.2009 р. у справі N 44/661 в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення трьох процентів річних скасувати та постановити нове рішення в цій частині про задоволення позову.

2. Стягнути з Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945, р/р 37316021000058 в ОПЕРУ ДКУ, м. Київ, МФО 820172) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе-Флора" (40031, м. Суми, пр-т Курський, 48, код ЄДРПОУ 34012993, р/р 26004184837600 в АКІБ "Укрсиббанк ", м. Харків, МФО 351005) 328767,12 грн. (триста двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят сім гривень 12 копійок) річних від своєчасно неповернутої суми конкурсної гарантії.

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду м. Києва.

4. В іншій частині рішення господарського суду м. Києва від 14.12.2009 р. у справі N 44/661 залишити без змін.

5. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення.

6. Апеляційну скаргу Державного казначейства України залишити без задоволення.

7. Апеляційне подання заступника прокурора залишити без задоволення.

16.02.2010 (відправлено)

 

Головуючий, суддя

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали