ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 5 грудня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Колесника П. І., суддів: Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф. (за участю представників: комунального підприємства "Київпастранс" - ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" - ОСОБА_2), розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву комунального підприємства "Київпастранс" (далі - Підприємство) про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 20 липня 2011 року у справі N 16/164(2010) за позовом прокурора Подільського району міста Києва (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Підприємства до товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" (далі - Товариство) про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, встановив:

У серпні 2011 року Підприємство звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України зазначеної постанови суду касаційної інстанції на підставі неоднакового застосування останнім положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), внаслідок чого було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви додано копію постанови Вищого господарського суду України від 27 квітня 2011 року у справі N 10/162(10). У цій постанові за аналогічних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог, матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, встановлених судами фактичних обставин між тими ж сторонами суд касаційної інстанції дійшов протилежних висновків, ніж ті, що викладено в справі, яка розглядається. Зокрема, суд визнав зобов'язання щодо повернення відповідачем на користь позивача суми попередньої оплати за недопоставлену продукцію, призначене до стягнення рішенням господарського суду в межах іншої господарської справи, грошовим зобов'язанням, а тому задовольнив позов у частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних нарахувань на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.

Посилаючись на зазначене судове рішення, Підприємство у своїй заяві дійшло висновку про те, що оскаржувана постанова суду касаційної інстанції є незаконною, оскільки прийнята з порушенням вимог вказаної норми матеріального права.

Ухвалою від 30 вересня 2011 року Вищий господарський суд України допустив до провадження дану справу для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20 липня 2011 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд України дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Визначення грошового зобов'язання закріплено в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон). Статтею 1 Закону передбачено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Згідно з приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Як встановлено судами нижчих інстанцій, рішенням господарського суду Львівської області від 9 червня 2009 року у справі N 14/62 договір про закупівлю N 06/03-ТП, укладений 25 квітня 2007 року між Підприємством та Товариством, розірвано та стягнуто з відповідача на користь позивача різницю між сумою перерахованих коштів і вартістю поставленого товару в розмірі 6312000 грн. Вказане рішення набуло законної сили, проте Товариство ні в добровільному, ні в примусовому порядку обов'язок зі сплати грошової суми, покладений на нього в судовому порядку, не виконало.

Переглядаючи дану справу в касаційному порядку, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції про те, що зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати за недопоставлений у строк товар, присуджене до стягнення рішенням господарського суду Львівської області від 9 червня 2009 року у справі N 14/62, не є грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов договору щодо здійснення поставки товару. З огляду на це за порушення відповідачем обов'язку, який виник у нього на підставі рішення суду, для нього не можуть наставати негативні наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України, оскільки це зумовлює настання правових наслідків, установлених статтею 611 ЦК України.

Водночас такий висновок суду касаційної інстанції суперечить вищезазначеним положенням законодавства. Зокрема, частині 5 статті 11 ЦК України, яка прямо передбачає можливість виникнення грошового зобов'язання на підставі судового рішення, а відтак і застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов'язання, негативних наслідків, установлених частиною 2 статті 625 ЦК України.

За таких обставин Вищий господарський суд України дійшов передчасного висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим прийнята ним постанова є незаконною і на підставі частини 2 статті 11125 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 11123 - 11125 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

Заяву комунального підприємства "Київпастранс" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 20 липня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

 

Головуючий

П. І. Колесник

Судді:

М. І. Балюк

В. П. Барбара

І. С. Берднік

С. М. Вус

Л. Ф. Глос

Т. В. Гошовська

Л. І. Григор'єва

М. І. Гриців

В. С. Гуль

В. І. Гуменюк

М. Б. Гусак

А. А. Ємець

Т. Є. Жайворонок

В. В. Заголдний

М. Р. Кліменко

Є. І. Ковтюк

М. Є. Короткевич

В. І. Косарєв

О. В. Кривенда

В. В. Кривенко

О. Т. Кузьменко

Н. П. Лященко

В. Л. Маринченко

В. В. Онопенко

Л. І. Охрімчук

П. В. Панталієнко

М. В. Патрюк

В. Ф. Пивовар

П. П. Пилипчук

О. І. Потильчак

Б. М. Пошва

О. Б. Прокопенко

А. І. Редька

Ю. Л. Сенін

А. М. Скотарь

О. О. Терлецький

Ю. Г. Тітов

І. Б. Шицький

В. Ф. Школяров

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали