ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

31.08.2011 р.

Справа N 42/71

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Мачульського Г. М., суддів: Бакуліної С. В., Рогач Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 р. у справі N 42/71 господарського суду міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення у порядку регресу страхового відшкодування (за участю представників: позивача: ОСОБА_4, дов. N ГО-10/296 від 29.12.2010 р.; відповідача: ОСОБА_5, дов. N 08-03-28/105-11 від 21.02.2011 р.), встановив:

Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі позивач) просило стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі відповідач) суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 5854,50 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що сплативши страхове відшкодування страхувальнику отримав право вимоги до особи, яка має відповідати за наслідки дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2011 р. (суддя Паламар П. І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Гарник Л. Л., судді Верховець А. А., Пантелієнко В. О.), позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення та прийняті нове, про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування та порушення судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін оскаржені судові рішення, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судові рішення є законними і обґрунтованими, а доводи, викладені в касаційній скарзі, висновків судів не спростовують.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у справі рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно полісу N ВА/2900780 ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1, забезпечений транспортний засіб - ВАЗ-2101, держ. НОМЕР_1. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну, становить 35000,00 грн., франшиза - 00 грн. Строк дії договору - з 30.01.2008 р. по 29.01.2009 р.

07.02.2008 р. о по вул. 50 років Жовтня у м. Кременчуг Полтавської області сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП), за участю транспортних засобів: ЗАЗ Daewoo, держ. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, та ВАЗ-2101, держ. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1.

Дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 пункту 16.11 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою 2 Міжрайонного ВДАІ (м. Кременчук) Відділу ДАІ УМВС України в Полтавській області від 05.03.2008 р. N 2993, постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11.02.2008 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1.

Згідно свідоцтва НОМЕР_3 про реєстрацію транспортного засобу ЗАЗ Daewoo, держ. НОМЕР_2, автомобіль зареєстрований за ОСОБА_3.

Транспортний засіб ЗАЗ Daewoo, держ. НОМЕР_2, застрахований Закритим акціонерним товариством "Страхова група "ТАС", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС", згідно полісу ДКСНТ/21/48/44/39 N 018000. Строк дії полісу з 26.07.2007 р. по 25.07.2008 р., страхова сума становить 30450 грн.

Згідно платіжного доручення N 315 від 14.04.2008 р. позивачем перераховано ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 5854,50 грн.

Суди при винесенні рішень виходили з того, що позивач згідно приписів ст. 27 Закону України "Про страхування" отримав право на відшкодування йому в порядку регресу суми виплаченого страхувальнику страхового відшкодування.

Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1).

Положеннями п. 1 ч. 1 статті 1188 наведеного Кодексу визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Статтею 1191 вказаного Кодексу передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до статті 993 Кодексу до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як встановлено судами і зазначалось вище, дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія, відповідальність якого застрахована відповідачем.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Страховим випадком згідно ст. 6 вказаного Закону є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Пунктом 37.4 статті 37 даного Закону передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані потерпілому - ОСОБА_2 збитки, у даному випадку є Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності.

З огляду на викладене, до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування потерпілому, перейшло право вимоги, яке останній мав до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" як особи, відповідальної за завдані збитки.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.11.2008 р. зі справи N 11/406-07 господарського суду Київської області, постановах Вищого господарського суду України від 05.07.2010 р. зі справи N 41/676, від 02.02.2010 р. зі справи N 25/54 господарського суду Донецької області, від 11.11.2010 р. зі справи N 28/32-10-976 господарського суду Одеської області, від 05.10.2010 р. зі справи N 10/78 господарського суду Донецької області, від 13.04.2011 р. зі справи господарського суду міста Києва N 20/309, від 17.08.2011 р. зі справи N 10/428 господарського суду міста Києва.

Враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, встановлені статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч. 1), касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2), та те, що згідно статті 111 цього Кодексу не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи, суд касаційної інстанції вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 р. у справі N 42/71 господарського суду міста Києва - без змін.

 

Головуючий, суддя:

Г. М. Мачульський

Судді:

С. В. Бакуліна

 

Л. І. Рогач

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали