ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

24.12.2009 р.

N 16/76

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого - судді Першикова Є. В., суддів - Данилової Т. Б., Ходаківської І. П. (доповідач), розглянула касаційну скаргу Приватного підприємства "Агрохім" на постанову від 15.09.2009 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 16/76 господарського суду Кіровоградської області за позовом Приватного підприємства "Агрохім" до Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 про Стягнення 57367,27 грн. (за участю представників сторін: від позивача - ОСОБА_1 (дов. від 27.07.2009), від відповідача - не з'явились).

Відповідно до розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України від 23.12.2009 у зв'язку з поверненням з відпустки судді Першикова Є. В. розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий - Першиков Є. В., судді - Данилова Т. Б., Ходаківська І. П.

Встановила:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 30.06.2009 (суддя - Шевчук О. Б.) позов задоволено частково. Стягнуто з СФГ ОСОБА_2 на користь ПП "Агрохім" 40920,55 грн. заборгованості, в тому числі: 21438,36 грн. основного боргу, 3215 грн. штрафу, 5749,58 грн. відсотків за користування чужими коштами, 2565,56 грн. пені, 7952,05 грн. відсотків за користування товарним кредитом. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2009 у складі: Сизько І. А., Кузнецова І. Л., Верхогляд Т. А. рішення місцевого господарського суду скасовано частково, резолютивна частина викладена в наступній редакції: "Стягнути з селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1, с. Новоградівка, Бобринецький район, Кіровоградська область на користь приватного підприємства "Агрохім", м. Кіровоград 21438,36 грн. основного боргу, 5749,58 грн. відсотків за користування чужими коштами, 2565,56 грн. пені, 7952,05 грн. відсотків за користуванням товарним кредитом, 377,55 грн. державного мита та 205,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині рішення господарського суду Кіровоградської області залишити без змін".

ПП "Агрохім" у касаційній скарзі просить рішення та постанову господарських судів попередніх інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позову, позов задовольнити в повному обсязі. Скарга мотивована неправильним застосуванням норм чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що 5 травня 2008 року між ПП "Агрохім" (продавець) та СФГ ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу N 40а/05-08.

За п. 1.1 договору N 40а/05-08 продавець зобов'язується передати покупцю у власність товари, згідно з специфікацією та на умовах визначених у додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти згадані товари та сплатити за них грошову суму у розмірі та порядку, що передбачені цим договором та відсотки за користування товарним кредитом.

Відповідно з договором позивач передав у власність відповідача соняшник НК-Мелдімі в кількості 8,00 п. о., соняшник Флексісол у кількості 10,00 п. о., соняшник Артимис у кількості 6,00 п. о. на суму 21438,36 грн., що підтверджується видатковою накладною N АХ-0000813 від 22.05.2008 р. та довіреністю ЯНХ N 018144 від 22 травня 2008 р.

Пунктом 2.2 договору N 40а/05-08 сторони передбачили, що у цьому договорі під датою передачі товару розуміють дату складання видаткової накладної.

Згідно п. 3.7 договору N 40а/05-08 оплата за товар здійснюється покупцем наступним чином: 21 438, 36 грн. в т. ч. ПДВ 3 573, 06 грн. до 20 вересня 2008 р.

За п. 4.1 договору N 40а/05-08 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, діє протягом двох років з моменту його укладення, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Як встановлено судами, відповідач в порушення умов договору N 40а/05-08 не здійснив оплату за отриманий товар. Докази оплати СФГ ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 21438,36 грн. відповідачем суду не надані.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли до висновку про безпідставність коригування позивачем суми основного боргу згідно п. 3.2 договору N 40а/05-08 від 05.05.2008 та збільшення її до 34036,69 грн. у зв'язку зі зміною Нацбанком України курсу гривні до долара США, оскільки таке коригування суперечить нормам ст. 99 Конституції України та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.98 N 1998 "Про удосконалення порядку формування цін". Згідно зі ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня. В пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.98 N 1998 "Про удосконалення порядку формування цін" встановлено, що формування, установлення та застосування суб'єктами підприємництва свобідних цін на території України здійснюється виключно в національній грошовій одиниці. Згідно постанови Кабінету Міністрів України N 1998 при формуванні цін вважається обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни. Порядок перерахунку регульованих цін (тарифів) на товари і послуги, встановлені не у національній грошовій одиниці, визначено у додатку до постанови.

До того ж, п. 3.2 договору N 40а/05-08 передбачає коригування суми оплати отриманого товару з прив'язкою до зміни офіційного курсу НБУ долару США до гривні, але зазначена курсова різниця підлягає обрахуванню, враховуючи офіційний курс НБУ долару США до гривні, на дату підписання договору та на дату оплати. Факту оплати не існує. Крім того, за п. 3.6 договору кінцева загальна сума договору N 40а/05-08 від 05.05.2008 складає 21438,36 грн.

Сторонами в п. 3.3, 3.4 та 3.5 договору N 40а/05-08 передбачено нарахування відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 40 % річних. Нарахування зазначених відсотків починається з моменту отримання товару покупцем і завершується після повної оплати вартості товару покупцем.

Пунктом 6.3 договору N 40а/05-08 встановлено, що у випадку несвоєчасного здійснення розрахунку за товар покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 30 % від суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що розраховується від суми заборгованості за кожен день прострочення здійснення покупцем розрахунків та відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 40 % річних.

Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів про задоволення позову щодо стягнення з СФГ ОСОБА_2 21438,36 грн. основного боргу, 5749,58 грн. відсотків за користування чужими коштами за період з 20.09.2008 по 15.05.2009, 7952,05 грн. відсотків за користування товарним кредитом за період з 18.06.2008 по 22.05.2009, 2565,56 грн. пені за період з 20.09.2008. по 20.03.2009 з огляду на положення ст. ст. 67, 179, ч. 2 ст. 216, ст. 230, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. ст. 546, 549, 625, 655, 694, 695 Цивільного кодексу України.

Що стосується вимоги про стягнення штрафу колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штраф як і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання -неустойки.

Умови договору передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня.

При цьому висновок щодо того, що стягнення і штрафу і пені порушує ст. 61 Конституції України в частині неможливості притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, не відповідає зазначеному принципу. Так, відповідач притягнутий до одного виду відповідальності - цивільна способом сплати неустойки лише один раз і за одне правопорушення. Форма ж сплати неустойки подвійного притягнення не становить.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні штрафу не відповідає чинному законодавству, а тому в цій частині підлягає скасуванню.

Що стосується зменшення суми штрафу господарським судом першої інстанції, колегія суддів відзначає, що це не протирічить п. 3 ст. 83 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України постановила:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Агрохім" задовольнити частково.

Постанову від 15.09.2009 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 16/76 господарського суду Кіровоградської області скасувати частково, виклавши абзац другий резолютивної частини постанови в наступній редакції:

"Рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.06.2009 у справі N 16/76 залишити без змін".

Абзац третій постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2009 виключити.

В іншій частині постанову від 15.09.2009 Дніпропетровського апеляційного господарського суду залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

Є. Першиков

Судді:

Т. Данилова

 

І. Ходаківська

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали