ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10.11.2010 р.

N К-28518/10

Вищий адміністративний суд у складі колегії суддів: Гашицького О. В., Лиски Т. О., Малиніна В. В. (доповідач), Мойсюка М. І., Ситникова О. Ф., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод технічного вуглецю" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2010 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області до Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод технічного вуглецю" про стягнення заборгованості, встановив:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2010 року, позов УПФУ в м. Стаханові Луганської області до Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод технічного вуглецю" про стягнення заборгованості по відшкодуванню сум виплачених пенсій, призначених на пільгових умовах, задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у задоволені позову з закриттям провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Задовольняючи позов, суди вірно виходили з того, що порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, викладений в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України в редакції від 21.09.2009 р., оскільки згідно п. 6.4 останньої розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Відповідно до п. 6.8 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

В матеріалах справи міститься розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

З урахуванням викладених фактів, судами попередніх інстанцій було зроблено обґрунтований висновок, що спірні правовідносини регулюються Законом України від 09.07.2003 N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та у відповідності до п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивачем не було доведено належність виплат до остаточних розрахунків по заробітній платі за лютий 2008 року і які підлягали сплаті до 20.03.2008 року як страхові внески.

Що стосується вимог касатора про закриття провадження оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на момент виникнення спірних правовідносин пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України було встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначена компетенція адміністративних судів, до якої віднесені спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Згідно з пунктом 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з тим, що позивач вважає дії відповідача такими, що порушують порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій призначених на пільгових умовах.

Справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, відповідно, не повинен вирішуватися адміністративним судом.

Із системного аналізу наведених норм законодавства випливає, що зазначений спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а висновок заявника про те, що цей спір не належить до адміністративної юрисдикції, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що з'ясувавши в достатньо повному обсязі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення, що відповідають вимогам Закону. Висновки є обґрунтованими і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Доводи касаційної скарги зазначені висновки судів не спростовують та зводяться до незгоди з ними.

Відповідно до ст. 86 КАС України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

За правилами ч. 3 ст. 2201, ч. 1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230 КАС України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод технічного вуглецю" - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2010 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області до Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод технічного вуглецю" про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Судді

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали