ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ

УХВАЛА

від 18 травня 2011 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Яреми А. Г., суддів -  Григор'євої Л. І., Романюка Я. М., Охрімчук Л. І., Сеніна Ю. Л., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" на рішення Ковпаківського районного суду м. Сум від 27 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 14 жовтня 2008 року, встановила:

У березні 2008 року відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра" (далі - ВАТ КБ "Надра") звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 2 жовтня 2002 року уклало із ОСОБА_1 кредитний договір на суму 202125 грн. зі сплатою 23,5 % річних зі строком погашення до 1 жовтня 2010 року. Указувало, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором рішенням Ковпаківського районного суду м. Сум від 28 квітня 2005 року з відповідачки стягнуто заборгованість за кредитним договором, проценти за користування кредитом у сумі 278033 грн. 76 коп. та судові витрати в сумі 1700 грн. Посилаючись на те, що оскільки обов'язок боржника сплачувати проценти за користування кредитом припиняється лише при повному погашенні заборгованості за кредитним договором, то відповідач зобов'язаний сплатити за користування кредитом з 29 березня 2005 року до 26 березня 2008 року заборгованість зі сплати процентів, пені та інфляційних збитків, усього на суму 263262 грн. 88 коп.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Сум від 27 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 14 жовтня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

ВАТ КБ "Надра" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 2 жовтня 2002 року ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір на суму 202125 грн. зі сплатою 23,5 % річних зі строком погашення до 1 жовтня 2010 року.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Сум від 28 квітня 2005 року з відповідачки стягнуто заборгованість за кредитним договором N 01/2003/353223288 від 2 жовтня 2003 року в сумі 202125 грн., проценти за кредитом у сумі 71249 грн. 06 коп., пеню в сумі 4659 грн. 70 коп., а всього 278033 грн. 76 коп. та судові витрати в сумі 1700 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову ВАТ КБ "Надра", суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що зазначеним рішенням суду остаточно вирішено спір між сторонами і їх правовідносини за кредитним договором фактично припинилися і перейшли у сферу виконання судового рішення.

Однак з висновком судів попередніх судових інстанцій не можна погодитись із таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час розгляду справи суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ст. 214 ЦПК України).

Ухвалені рішення зазначеним вимогам не відповідають.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Підстави припинення зобов'язань зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України та не передбачають можливість припинення зобов'язання у зв'язку з ухваленням судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Суд не врахував зазначених норм матеріального права та в порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України не встановив, чи фактично погашена боржником заборгованість за кредитним договором, час її погашення, період, за який нараховані проценти, пеня та інфляційні витрати, їх розрахунок і розмір, хоча зазначені обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Крім того, суд не врахував, що саме по собі ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого фактично не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів, пені й інших втрат, передбачених договором.

З огляду на викладене судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Сум від 27 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 14 жовтня 2008 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Ковпаківського районного суду м. Сум.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

А. Г. Ярема

Судді:

Л. І. Григор'єва

Л. І. Охрімчук

Я. М. Романюк

Ю. Л. Сенін

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали