ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03.11.2011 р.

Справа N 3/4

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В. І. - головуючого (доповідача), Грека Б. М., Капацин Н. В. (за участю представників: позивача - Фінагіної В. Б., відповідача - Вінника В. С.), розглянувши касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник-4" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 1 вересня 2011 року у справі за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник-4" про стягнення 353846,83 грн., встановив:

У грудні 2010 року Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник-4" на користь АЕК "Київенерго" заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 283220,32 грн., 40014,51 грн. інфляційних втрат, 12699,80 грн. - 3 % річних, 17912,20 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 1 лютого 2011 року (суддя Сівакова В. В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 223220,32 грн. боргу, 17912,20 грн. пені, 40014,51 грн. інфляційних втрат, 12699,80 - 3 % річних, судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 1 вересня 2011 року рішення суду скасовано в частині стягнення пені в розмірі 17912,20 грн. та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, скаржник просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права та передати справу на новий розгляд.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів та встановлено судом, між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (як енергопостачальною організацією) та Житлово-будівельним кооперативом "Автотранспортник-4" (як абонентом) укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді N 1630426 від 1 грудня 2001 року (а. с. 17) з протоколом розбіжностей (а. с. 33).

За умовами укладеного договору, зокрема пунктів 1.1, 2.2.1 предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором; позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком N 1 до цього договору.

Згідно із пунктами 2.3.1, 2.3.2 укладеного договору відповідач зобов'язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку N 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку N 4 до договору.

Відповідно до п. 5.1 договору N 1630426 від 1 грудня 2001 року облік споживання абонентом теплової енергії проводиться: центральне опалення - по приладах обліку; ГВП - розрахунковим способом.

Додатком N 4 від 1 грудня 2001 року, укладеного до договору N 1630426, а саме пунктами 1 - 3 передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі; абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Районному відділі теплозбуту N 7 за адресою: вул. Меліоративна, буд. N 11, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки "Абонент" повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; сплату за вказаними в п. 2 цього додатка документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця. При цьому, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатка N 1 до договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця (а. с. 22).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів та встановлено судами попередніх судових інстанцій, позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплову енергію на суму 1102738,69 грн. Відповідач частково розрахувався за поставлену теплову енергію, у зв'язку з чим станом на 1 грудня 2010 року у нього існувала заборгованість перед позивачем у розмірі 283220,32 грн.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 29 грудня 2010 року відповідачем було здійснено часткову оплату боргу за використану теплову енергію в сумі 60000,00 грн.

Отже, в порушення договірних зобов'язань відповідач не сплатив у визначені укладеним договором строки вартість спожитої ним теплової енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 223220,32 грн.

Тому рішенням, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача основний борг в сумі 223220,32 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Протоколу розбіжностей по договору N 1630426 на відпуск теплової енергії у гарячій воді з ЖБК "Автотранспортник-4" (а. с. 33), який підписаний та скріплений печатками підприємств, сторонами погоджено викласти п. 3.5 додатка N 4 до договору N 1630426 від 1 грудня 2001 року у наступній редакції: "У зв'язку з тим, що згідно Закону України від 13.11.96 N 486/96-ВР "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" призупинено нарахування пені за несвоєчасну оплату комунальних послуг населенням, "Київенерго", як виняток, тимчасово призупиняє нарахування пені абоненту - ЖБК "Автотранспортник-4" по договору N 1630426 до відміни дії вищезгаданого Закону".

Суд вважає, що апеляційною інстанцією вірно застосовані норми матеріального та процесуального права і обґрунтовано визнано такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 223220,32 грн., 40014,51 грн. інфляційних втрат, 12699,80 грн. - 3 % річних та обґрунтовано відмовлено позивачу в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 17912,20 грн.

Інші доводи касаційної скарги до уваги судом не приймаються за їх необґрунтованістю.

За таких обставин, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 1 вересня 2011 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

 

Головуючий, суддя

В. Дерепа

Судді:

Б. Грек

 

Н. Капацин

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали