ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 10 жовтня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Гуля В. С., суддів - Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Яреми А. Г. (за участю представників: Національного банку України - Цибулі О. В, Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" - Федкевич О. А.), розглянувши заяву акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11 травня 2011 року у справі N 57/216-10 за позовом публічного акціонерного товариства "Земельний банк" до акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" про стягнення 1147920 грн. 04 коп., встановив:

У листопаді 2010 року публічне акціонерне товариство "Земельний банк" (далі - Банк) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" м. Харків (далі - Товариство) про стягнення 1147920 грн. 04 коп. заборгованості за договором N 78-08К від 11 вересня 2008 року про надання кредитної лінії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач порушив умови договору N 78-08К, неповно та несвоєчасно здійснюючи виплату кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість на загальну суму 1147920 грн. 04 коп., з якої 1094000 грн. - кредитні кошти, 43879 грн. 87 коп. - відсотки за користування кредитом, 9756 грн. 08 коп. - пеня за неналежне виконання зобов'язань та 284 грн. 09 коп. - пеня за кожен день прострочки виконання зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України (далі - НБУ) від суми заборгованості.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на погашення заборгованості за їх заявою від 18 грудня 2010 року зарахуванням зустрічних однорідних вимог до Банку. Закон України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон) у процедурі ліквідації Банку такої заборони не містить.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 грудня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з Товариства на користь Банку 1094000,00 грн. по кредиту, 43879 грн. 87 коп. нарахованих відсотків за користування кредитними коштами та 10040 грн. 17 коп. пені. Рішення обґрунтовано невиконанням відповідачем умов кредитного договору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2011 року рішення господарського суду Харківської області скасовано та припинено провадження у справі, посилаючись на відсутність предмета спору внаслідок погашення відповідачем заборгованості шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 травня 2011 року скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2011 року та залишено в силі рішення господарського суду Харківської області від 14 грудня 2010 року.

У заяві Товариство посилається на неоднакове застосування Вищим господарським судом України статей 91, 93, 96 Закону, статей 598, 601, 602 Цивільного кодексу України, статті 203 Господарського кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

До поданої заяви заявник долучив копію постанови Вищого господарського суду України від 19 квітня 2010 року у справі N 62/260-10 (Постанова N 62/260-10), у якій, на його думку, висловлено протилежну правову позицію.

Ухвалою від 1 липня 2011 року Вищий господарський суд України допустив до провадження господарську справу N 57/216-10 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11 травня 2011 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені в заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що постановою НБУ від 30 липня 2010 року N 375 "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ "Земельний банк" 2 серпня 2010 року відкликано банківську ліцензію, введено процедуру ліквідації банку та призначено ліквідатора.

Відповідно до пунктів 3 та 8 статті 91 Закону з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

6 серпня 2010 року ліквідатор опублікував відомості про відкриття ліквідаційної процедури у газеті "Урядовий кур'єр" на виконання приписів статті 89 Закону, і з цього дня кредитори мали право заявити ліквідатору про свої вимоги до Банку.

Згідно з статтею 93 Закону після місячного терміну з дня публікування оголошення про початок ліквідаційної процедури ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів та здійснює заходи щодо підготовки задоволення цих вимог, зокрема складає перелік акцентованих банком вимог кредиторів для затвердження НБУ. Після затвердження переліку вимог кредиторів їх задоволення здійснюється у порядку черговості визначеному статтею 96 Закону.

Матеріалами справи підтверджується, що заяву Товариства про припинення договірних зобов'язань з Банком шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог подано 8 грудня 2010 року за N 357, тому висновок касаційного суду про неможливість зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку з посиланням на статтю 602 ЦК є обґрунтованим і законним, оскільки це призвело б до порушення порядку задоволення вимог кредиторів, встановленого статтею 96 Закону.

За таких обставин відсутні підстави для скасування законної постанови Вищого господарського суду України від 11 травня 2011 року та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 11126 ГПК Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 11123, 11124 та 11126 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 11 травня 2011 року відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

 

Головуючий

В. С. Гуль

Судді:

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

В. Ф. Пивовар

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали