ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23.08.2011 р.

N К/9991/21804/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів - Малиніна В. В., Мойсюка М. І., Мороз Л. Л., Ситникова О. Ф., Чумаченко Т. А., розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2011 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Ялта Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості, встановила:

Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя звернулось з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Ялті Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2011 року, в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були понесені витрати на виплату та доставку пенсії ОСОБА_1 за серпень 2009 року у розмірі 418,11 грн., що складається з державної адресної допомоги, яку не прийнято відповідачем до заліку.

Рішення судів попередніх інстанцій, про відмову в задоволенні позовних вимог мотивовані тим, що щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру крім інших видів виплат, у тому числі цільової допомоги на прожиття.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року N 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" запроваджена щомісячна державна адресна допомога, яка виплачується у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат інвалідам не досягає прожиткового мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому порядку виплачувати особам, яким заподіяно шкоду внаслідок ушкодження здоров'я, зокрема відповідно до підпункту "г"пункту першого пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пенсія, відповідно до статті першої Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV, це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа зокрема в разі визнання її інвалідом.

Відповідно до преамбули зазначеного Закону зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Запроваджена постановою Кабінету Міністрів України з 1 квітня 2008 року щомісячна державна адресна допомога не є пенсією в розумінні норм вищезазначеного Закону, не належить до виплат які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, внаслідок чого підстави для стягнення з фонду коштів у розмірі 418 грн. відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст. ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя відхилити, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Суддя

Л. Л. Мороз

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали