ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 13 липня 2011 року

Колегія суддів Верховного Суду України в складі: головуючого - Патрюка М. В., суддів - Балюка М. І., Лященко Н. П., Жайворонок Т. Є., Романюка Я. М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Мукачівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих про стягнення заборгованості із заробітної плати за касаційною скаргою Мукачівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих (далі - Мукачівське УВП УТоС) на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 10 березня 2010 року, встановила:

У травні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Мукачівського УВП УТоС про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Зазначала, що з 1977 року працює робітницею на Мукачівському УВП УТоС. Починаючи з 1997 року, на підприємстві зупинилося виробництво через відсутність роботи, а з липня 2001 року відповідач не забезпечує її роботою, заробітна плата не нараховується. Посилаючись на те, що підприємство перебуває у стані простою, просила стягнути на її користь заборгованість із заробітної плати за час перебування на простої - з 1 липня 2001 року до 15 червня 2008 року.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2009 року позов ОСОБА_6 задоволено частково: стягнуто з Мукачівського УВП УТоС на користь ОСОБА_6 2763 грн. оплати за час простою, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 10 березня 2010 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_6 задоволено: стягнуто з Мукачівського УВП УТоС на користь ОСОБА_6 16758 грн. 67 коп. заборгованості із заробітної плати за час простою - з 1 липня 2001 року до 30 червня 2008 року; вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі Мукачівське УВП УТоС просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно доп. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року, в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Поняття "простій" законодавчо дано у ст. 34 КЗпП України і визначено як призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Статтею 113 КЗпП України встановлено, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. Час простою з вини працівника не оплачується.

Отже, вирішуючи спір про оплату простою, суди повинні з'ясовувати факт простою й наявність чи відсутність вини працівника в цьому.

На порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України рішення апеляційного суду не містить будь-яких доказів щодо факту простою на підприємстві.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що в період з 1 липня 2001 року до червня 2008 року простоїв не було, позивачка самовільно не виходила на роботу.

Проте належним чином цих пояснень суд не перевірив; чому не взяв їх до уваги, у рішенні не зазначив.

Крім того, як простій можуть бути кваліфіковані лише ті випадки, коли працівник приходить на роботу, але не працює з причин відсутності матеріально-технічного забезпечення виробництва, незабезпечення технологічною документацією, несправності устаткування, простою з інших причин, не пов'язаних з виною працівника. Якщо працівник через простій самовільно не приходить на роботу чи іде з роботи, він не має права вимагати оплати відповідного часу простою з підстав, передбачених ст. 113 КЗпП України.

Апеляційний суд на порушення вищенаведених вимог закону не дав належної правової оцінки наявним у матеріалах справи табелям обліку робочого часу, з яких вбачається, що позивачка тривалий час на роботу не виходила, що частково підтверджується її власними поясненнями, в яких вона зазначала, що через відсутність роботи не була присутня на робочому місці протягом усього робочого часу.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального й процесуального права, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу Мукачівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 10 березня 2010 року скасувати.

Справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

М. В. Патрюк

Судді:

М. І. Балюк

 

Т. Є. Жайворонок

 

Н. П. Лященко

 

Я. М. Романюк

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали