ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

19.10.2011 р.

Справа N 5019/583/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дунаєвської Н. Г. - головуючого, Мележик Н. І., Владимиренко С. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплобуд-СТС" на рішення господарського суду Рівненської області від 11.05.2011 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 року у справі N 5019/583/11 господарського суду Рівненської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реноме-Євробуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплобуд-СТС" про стягнення 33265,06 грн. (за участю представників: позивача - Колонтирського М. М., відповідача - не з'явились), встановив:

В березні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Реноме-Євробуд" звернулось господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплобуд-СТС" про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 27462,30 грн., інфляційних витрат у розмірі 2168,09 грн., пені у сумі 2986,11 грн., 3 % річних у розмірі 648,56 грн. та судових витрат.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 11.05.2011 року (суддя Павлюк І. Ю.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 року (судді: Гулова А. Г., Василишин А. Р., Петухов М. Г.), позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 27462,30 грн. заборгованості по орендній платі, інфляційних витрат у розмірі 2168,09 грн., пені у сумі 2986,11 грн., 3 % річних у розмірі 648,56 грн. та судові витрати.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплобуд-СТС" просить скасувати рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, розгляду справи за відсутності його представника, та неправильно нарахований розмір пені, інфляційних витрат та 3 % річних.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що суди першої й апеляційної інстанцій повно й об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази сторін.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 14 квітня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Реноме-Євробуд" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплобуд-СТС" (орендар) укладено договір оренди N 43-2010-РЄ, за яким орендодавець передав орендарю у тимчасове володіння та користування обладнання, інструменти тощо.

Згідно п. 5.4 договору орендна плата вноситься орендарем протягом 5 днів після завершення кожного календарного місяця, в якому майно перебувало в оренді, якщо інший строк не встановлено додатком до договору.

Відповідно до додатка N 1 до договору в оренду передається люлька будівельна ЛЕ-150-300 у кількості 3 шт.

В додатку N 1 до договору сторони домовились про те, що строк оренди становить до 31.08.2010 р., строк сплати орендної плати за квітень 2010 р. - протягом 7 днів з моменту укладення договору, надалі авансом до 5 числа місяця, за який вноситься плата; розмір орендної плати - 3200 грн. в т. ч. ПДВ за 1 шт. на місяць.

Згідно актів здачі-прийому робіт (надання послуг) з квітня по вересень 2010 року загальний розмір орендних платежів склав 51462,30 грн., зокрема, за актом N 82 від 30.04.2010 р. - до 21.04.2010 р. - 3462 грн. 30 коп.; за актом N 125 від 31.05.2010 р. - до 05.05.2010 р. - 9600 грн.; за актом N 150 від 30.06.2010 р. - до 05.06.2010 р. - 9600 грн.; за актом N 204 від 31.07.2010 р. - до 05.07.2010 р. - 9600 грн.; за актом N 329 від 31.08.2010 р. - до 05.08.2010 р. - 9600 грн.; за актом N 375 від 30.09.2010 р. - до 05.09.2010 р. - 9600 грн.

Проте, ТОВ "Теплобуд-СТС" свої зобов'язання за договором виконало частково, сплативши орендну плату за липень не в повному обсязі, та не сплативши орендні платежі за серпень і вересень 2010 року, в зв'язку з чим заборгованість останнього склала 27462,30 грн.

Крім того, за прострочку сплати вказаної заборгованості позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 2986,11 грн., інфляційних витрат 2168,09 грн. та 3 % річних у розмірі 648,56 грн.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 762 цього Кодексу та умовами вказаного договору на орендаря покладено обов'язок щомісячно сплачувати орендну плату.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі статтей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилаючись на вимоги вищевказаних статей цивільного законодавства, якими встановлено обов'язок відповідача своєчасно сплачувати орендну плату, господарські суди попередніх інстанцій вірно визнали підставними позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 27462,30 грн.

В силу статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач не виконав у встановлені договором строки свої зобов'язання, а тому притягнення його до відповідальності у вигляді стягнення з нього пені у розмірі 2986,11 грн. є підставним.

Також відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Зважаючи на наявність заборгованості по орендним платежам під час дії договору, висновок господарських судів першої й апеляційної інстанцій про обов'язок відповідача сплатити орендну плату з урахуванням інфляційних витрат та 3 % річних у заявленому позивачем розмірі також є обґрунтованим.

При цьому, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень ст. ст. 509, 530, 549, 625 ЦК України у зв'язку з невірно визначеним періодом нарахування 3 % річних, інфляційних витрат та пені не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки апеляційним судом вказані доводи були перевірені, надано їм оцінку та відхилено з наведенням правового обґрунтування.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованим посилання у касаційній скарзі на те, що господарськими судами попередніх інстанцій порушено процесуальні права Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплобуд-СТС" з огляду на наступне.

Відсутність у судовому засіданні першої інстанції свого представника Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплобуд-СТС" обгрунтовує перебуванням у відрядженні директора товариства.

Відповідно до статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб, крім їх керівників, можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються установчими документами, довіреністю від імені підприємства, організації (частини 2 - 3 ст. 28 ГПК України), а тому у відповідача не існувало перешкод для направлення з метою участі у розгляді справи іншого повноважного представника та реалізації у зв'язку з цим процесуального права, передбаченого ст. 129 Конституції України та ст. 22 ГПК України, на участь у судовому засіданні.

Виходячи зі змісту статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Водночас, відповідачем не доведено неповноту з'ясування судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, та не наведено доказів, які ТОВ "Теплобуд-СТС" з поважних причин не надало суду та не подання яких унеможливило розгляд справи.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи наведене, а також приписи частини 3 статті 22 ГПК України, за якою сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного й об'єктивного дослідження всіх обставин справи, колегія суддів відхиляє посилання ТОВ "Теплобуд-СТС" щодо позбавлення його права на захист.

В зв'язку з зазначеним, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплобуд-СТС" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 року у справі N 5019/583/11 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

Н. Г. Дунаєвська

Судді:

Н. І. Мележик

 

С. В. Владимиренко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали