ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

15.03.2011 р.

N К-1193/10

Відмовлено у задоволенні заяви про перегляд судового рішення 
Вищого адміністративного суду України 
постановою Верховного Суду України
від 20 червня 2011 року

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого, судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Головчук С. В., Зайця В. С., Кочана В. М., Цвіркуна Ю. І., розглянувши відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 КАС України в порядку письмового провадження касаційну скаргу Українсько-Словацького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ковосервіс" на постанову господарського суду Закарпатської області від 21 червня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області до Українсько-Словацького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ковосервіс" про стягнення 13226 грн. 22 коп., встановив:

Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області звернулось з позовом до Українсько-Словацького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ковосервіс" про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 21 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою на них, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Перевіркою Українсько-Словацького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ковосервіс" щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язання зі збору та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлено, що станом на березень 2006 року Товариство має недоїмку зі сплати страхових внесків, штрафу, пені в розмірі 13226 грн. 22 коп.

Посилаючись на те, що сума недоїмки, штрафу та пені відповідачем не сплачена, Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області звернулось з цим позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо обґрунтованості заявленого позову.

В касаційній скарзі відповідач вказує на те, що страхові внески ним сплачуються пропорційно розміру виплаченої заробітної плати.

Згідно із частиною 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 6 статті 19 цього Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах 1 та 2 цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Стаття 20 Закону визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків. В абзаці 1 частини 6 цієї статті встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється у пропорційних розмірах.

Відповідно до частини 12 статті 20 Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно із частиною 2 статті 106 Закону N 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Таким чином, у разі виплати заробітної плати протягом звітного періоду, за який вона нарахована, одночасно із виплатою цих сум, у пропорційних розмірах платником сплачуються авансові платежі. Решту несплачених сум страхових внесків, нарахованих за звітний період, платник зобов'язаний перерахувати на рахунок Пенсійного фонду до 20 числа місяця, наступного за звітним. Фінансовий стан платника страхових внесків (наприклад, відсутність коштів на виплату заробітної плати) не звільняє його від сплати недоїмки, нарахування пені та застосування фінансових санкцій у розмірах, встановлених пунктом 2 частини 9 статті 106 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Іншій доводи касаційної скарги є декларативними та не спростовують правильних висновків судів.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Українсько-Словацького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ковосервіс" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Закарпатської області від 21 червня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 КАС України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали