ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21.07.2009 р.

N 41/13-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дроботової Т. Б. - головуючого, Волковицької Н. О., Рогач Л. І. (за участю представників: позивача - не з'явились (про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином), відповідача - не з'явились (про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином)), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Іноземного підприємства "Брітіш Еко Сістем Технолоджі" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.04.2009 р. у справі N 41/13-09 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Іноземного підприємства "Брітіш Еко Сістем Технолоджі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічний союз "Придніпров'я" про стягнення 321379,74 грн. заборгованості, встановив:

Іноземне підприємство "Брітіш Еко Сістем Технолоджі" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічний союз "Придніпров'я" про стягнення 321379,74 грн. заборгованості (у тому числі 250080,20 грн. основного боргу по товарному кредиту, 38249,89 грн. індексації основного боргу по товарному кредиту, 2487,05 грн. індексації платежу по товарному кредиту, 18438,60 грн. відсотків на прострочену заборгованість по товарному кредиту, 12124 грн. пені на прострочену заборгованість по товарному кредиту), посилаючись на порушення відповідачем його зобов'язань, що виникли на підставі договору, та полягають у належній оплаті придбаного товару з урахуванням інших передбачених договором платежів за приписами статей 525, 526, 536, 610, 692, 694 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідач відхилив позовні вимоги, вказавши, що сума індексації основного боргу заявлена безпідставно, оскільки передбачена пунктом 4.5 договору індексація основного боргу пов'язана з датою платежу, як датою належного виконання відповідачем розрахунку відповідно до умов договору; сторони передбачили проведення перерахунку (зміни ціни) товару на день платежу у разі настання певних обставин, що відповідає вимогам частини 2 статті 694 Цивільного кодексу України; позивач помилково визначає правову природу 2487,05 грн. індексації платежу по товарному кредиту як відповідальність за порушення умов договору, що суперечить пункту 5 статті 694 Цивільного кодексу України та пункту 7.2 договору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2009 р. (суддя Орєшкіна Е. В.) позов задоволено частково; з відповідача на користь позивача стягнуто 160080,20 грн. заборгованості, 12124 грн. пені, 2718,32 грн. судових витрат; провадження в частині стягнення 90000 грн. основного боргу припинено за пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.04.2009 р. (судді: Чоха Л. В. - головуючий, Тищик І. В., Крутовських В. І.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови у стягненні 2487,07 грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача 2487,05 грн. суми індексації платежу по товарному кредиту та 24,87 грн. витрат по сплаті державного мита; в решті рішення залишити без змін.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 38249,89 грн. суми індексації основного боргу по товарному кредиту, 18438,60 грн. відсотків на прострочену заборгованість по товарному кредиту та прийняти нове рішення про задоволення вказаних вимог у повному обсязі.

Касаційну скаргу вмотивовано неправильним застосуванням судами норм матеріального права, зокрема, статей 631 та 692 Цивільного кодексу України, що визначають строк дії договору та порядок оплати за договором купівлі-продажу, статей 536, 610, 611, 665 Цивільного кодексу України, помилковим ототожненням договірних платежів у межах належного виконання зобов'язань та платежів за наслідками порушення умов договору.

Відповідач письмового відзиву на касаційну скаргу не надав; сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, сторонами було укладено договір N 86К від 04.08.2008 р., відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався передати відповідачу (покупцю), товар - пестициди, асортимент, кількість, ціна, дата поставки та умови оплати якого наведені в специфікаціях до договору, які є його невід'ємними частинами, а відповідач зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що товарний кредит з відстрочкою платежу по договору надається на умовах платності зі сплатою 0,02 % річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір не встановлений умовами специфікації.

За пунктом 4.5 договору оплата товару та нарахованих відсотків проводиться у гривнях; у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більше, ніж на 3 % від його офіційного курсу, встановленого НБУ на момент підписання договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю проіндексовану суму відповідного платежу по договору, яка визначається за вказаною в договорі формулою.

Відповідно до пункту 7.1 договору у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у специфікаціях до договору, він оплачує продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

За пунктом 7.2 договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом згідно умов оплати, з дати виникнення заборгованості на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,1 % за кожний день прострочення оплати.

На виконання умов договору представником відповідача, що діяв на підставі довіреностей серії ЯПЖ N 621123 від 05.08.2008 р. та серії ЯПЖ N 621133 від 14.08.2008 р., за видатковими накладними N 050801 від 05.08.2008 р. та N 140804 від 14.08.2008 р. було одержано пестициди на суму 441640,40 грн.

За пунктом 4.1 договору умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікаціях до договору.

Специфікацією N 1 від 04.08.2008 р. передбачено, що покупець повинен у строк до 04.08.2008 р. перерахувати на поточний рахунок продавця суму попередньої оплати у розмірі 30 % вартості поставленого товару, що складає 129396,15 грн.; на залишок заборгованості надається товарний кредит з відстрочкою платежу до 02.09.2008 р.

Специфікацією N 2 від 14.08.2008 р. передбачено, що покупець повинен у строк до 15.08.2008 р. перерахувати на поточний рахунок продавця суму попередньої оплати у розмірі 20 % вартості поставленого товару, що складає 2068,10 грн.; на залишок заборгованості надається товарний кредит з відстрочкою платежу до 19.09.2008 р.

Судами встановлено, що відповідач не здійснив оплату поставленого йому позивачем товару в повному обсязі; на момент звернення до суду відповідачем було сплачено 191560,20 грн.

В процесі розгляду справи відповідач сплатив 90000 грн. основного боргу платіжними дорученнями N від 03.12.2008 р. N 225 та від 24.12.2008 р. N 247, провадження в частині яких місцевий господарський суд припинив; решта заборгованості визнана доведеною матеріалами справи.

Розглянувши решту нарахованих позивачем сум, місцевий господарський суд дійшов наступних висновків:

- 12124 грн. пені за прострочену заборгованість нараховані відповідно до умов договору та положень чинного законодавства і підлягають стягненню в повному обсязі;

- пунктом 4.5 договору сторони передбачили проведення перерахунку (зміни) ціни товару на день платежу у разі настання певних обставин відповідно до пункту 2 статті 694 Цивільного кодексу України; відтак датою платежу у розумінні вказаного пункту є кінцевий день розрахунків, визначений умовами договору. Оскільки станом на кінцеву дату платежу - 01.09.2008 р. різниця курсів не перевищувала 3 %, передбачених умовами договору, у стягненні вказаних нарахувань судом відмовлено;

- передбачені пунктом 7.2 договору відсотки не є тотожними з відсотками за користування чужими грошовими коштами відповідно до пункту 5 статті 694, статті 536 Цивільного кодексу України, також ці відсотки не є підвищеними (зміненими) відсотками за користування товарним кредитом, а є за своєю правовою природою також неустойкою, що вже була предметом судового розгляду у даному рішенні.

Апеляційний господарський суд, розглядаючи доводи апеляційної скарги, погодився з правовими висновками місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні суми на підставі пунктом 7.2 договору, відзначивши додатково, що вказаний пункт знаходиться у розділі договору "Відповідальність сторін" та є пенею.

Відмовляючи у стягненні суми індексації, апеляційний господарський суд вказав, що за пунктом 4.5 договору індексації підлягає сума платежу по товарному кредиту, тобто сума 17000 грн., сплачена за платіжним дорученням від 03.11.2008 р., що становить 2487,05 грн.

Судова колегія погоджується з правовими висновками місцевого господарського суду щодо підстав відмови у стягненні суми індексації за пунктом 4.5 договору. Місцевим господарським судом вірно витлумачено, що даний пункт регулює правовідносини сторін в межах належного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань та передбачає узгоджену сторонами можливу зміну ціни (для забезпечення позивачу компенсації втрат від знецінення грошових коштів у випадку, коли таке знецінення відбудеться між датою відпуску товару позивачем та датою платежу відповідачем у межах належного виконання ним своїх зобов'язань).

Правовий висновок місцевого господарського суду відповідає положенню статті 631 Цивільного кодексу України, за якою сторони здійснюють свої права та виконують обов'язки у відповідності з договором саме у межах договору; відтак і розмір простроченого зобов'язання визначається, виходячи з грошових коштів, які належало сплатити та не було сплачено у строки, передбачені договором.

Компенсація ж знецінення грошових коштів позивача внаслідок прострочення виконання відповідачем договірного зобов'язання відбувається в межах його відповідальності за таке прострочення, що передбачене, зокрема, статтею 625 Цивільного кодексу України шляхом сплати боргу з урахуванням індексу інфляції; скаржником не доведено узгодження сторонами в договорі індексування заборгованості, як міри відповідальності.

Висновки апеляційного господарського суду, якими можливість стягнення спірної індексації ставиться в залежність від дати платежу, саме як дати фактичного перерахування коштів, судова колегія вважає помилковими, що, однак, не впливає на правомірність відмови у стягненні з підстав та обставин, визначених місцевим господарським судом; постанову апеляційної інстанції в частині стягнення 2487,05 грн. не оскаржено, тому вона не є предметом касаційного перегляду.

Місцевий господарський суд вірно встановив обставини справи в цій частині, застосував норми матеріального права, що підлягали застосуванню та обґрунтовано відмовив у стягненні 38249,89 грн.; рішення місцевого господарського суду апеляційною інстанцією в цій частині залишено без змін.

Водночас судова колегія погоджується з доводами касаційної скарги про помилкове визначення судами попередніх інстанцій пункту 7.2 договору як такого, що передбачає відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та дублює пункт 7.1 договору.

Частиною 5 статті 694 Цивільного кодексу України передбачено можливість визначення сторонами обов'язок продавця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару покупцем.

Також даною нормою передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару (проданого в кредит) на прострочену суму нараховуються відсотки відповідно до статті 536 цього Кодексу.

Вказана норма містить визначення неправомірної поведінки покупця (прострочення оплати товару), вид відповідальності (відсотки відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України), базу нарахування (прострочена сума).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 7.2 договору передбачено відповідальність за несвоєчасне погашення заборгованості, виходячи з бази нарахування - на суму заборгованості, у вигляді відсотків.

Тобто, за всіма істотними ознаками відповідальність, визначена пунктом 7.2 договору, відповідає відповідальності, передбаченій абзацом 2 частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України; сама по собі назва цієї відповідальності в умовах договору не змінює її правової природи.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено істотні обставини справи щодо строків виконання платежів за договором, а також розмір простроченої заборгованості, на яку позивачем нараховані відсотки, судова колегія вважає за можливе прийняти нове рішення в цій частині, задовольнивши позовні вимоги про стягнення 18438,60 грн. відсотків на прострочену заборгованість за договором купівлі-продажу на умовах товарного кредиту.

Доводи скаржника в цій частині є обґрунтованими, а тому касаційна скарга в цій частині підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 5 статті 1119, статтею 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Іноземного підприємства "Брітіш Еко Сістем Технолоджі" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.04.2009 р. у справі N 41/13-09 господарського суду Дніпропетровської області та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2009 р. змінити.

Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2009 р. наступним чином:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічний союз "Придніпров'я" (м. Дніпропетровськ, ж-м Тополь-3, буд. 56, кв. 129, код ЄДРПОУ 35681477, р/р 26007066000128 в ВАТ "Родовід Банк", МФО 321712) на користь Іноземного підприємства "Брітіш Еко Сістем Технолоджі" (49000, м. Дніпропетровськ, бульвар Катеринославський, б. 2, оф. 416, код ЄДРПОУ 35543445, р/р 26009001300214 в ВАТ "Актабанк" м. Дніпропетровськ, МФО 307394) 160080,20 грн. заборгованості, 12124 грн. пені, 2487,05 грн. індексації платежу по товарному кредиту, 18438,60 грн. відсотків на прострочену заборгованість по товарному кредиту".

В решті рішення та постанову залишити без змін.

 

Головуючий

Т. Дроботова

Судді:

Н. Волковицька

Л. Рогач

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали