ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24.02.2011 р.

N К-26243/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Цуркана М. І. (головуючий), Конюшка К. В., Харченка В. В., Чалого С. Я., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області до Колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Кошманівка" про стягнення коштів, що переглядається за касаційною скаргою Колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Кошманівка" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційний адміністративний суд від 11 травня 2010 року, установила:

У квітні 2009 року Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області (управління ПФ) звернулося до суду з позовом до КСП Агрофірма "Кошманівка" про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату пільгових пенсій.

Зазначали, що в період з 1 травня 2006 року по 1 липня 2009 року понесли витрати з виплати пільгових пенсій, призначених у відповідності до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII (Закон N 1788-XII) на підставі довідок, виданих відповідачем, у розмірі 142189,67 грн.

Посилаючись на статті 1 та 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР (Закон N 400/97-ВР), просили стягнути з відповідача, як платника вказаного збору, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону N 1788-XII.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційний адміністративний суд від 11 травня 2010 року позов задоволено.

У касаційній скарзі КСП Агрофірма "Кошманівка", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що на підставі довідок, виданих відповідачем, управлінням ПФ призначено та виплачуються пільгові пенсії у відповідності до пунктів "б" - "з" 13 Закону N 1788-XII.

В період з 1 травня 2006 року по 1 липня 2009 року управлінням ПФ понесені витрати з виплати та доставки таких пенсій в розмірі 142189,67 грн.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування повинен відшкодовувати УПФ фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій власних працівників.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів.

За правилами пункту другого Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (в редакції на час здійснення виплат таких пенсій), підприємства та організації, на яких працювали або працюють особи, яким призначені пільгові пенсії за статтею 13 Закону N 1788-XII, з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій.

Відповідно до пункту першого статті 1 Закону N 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;

Згідно з абзацом четвертим пункту першого статті 2 Закону N 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до абзацу третього пункту першого статті 4 Закону N 400/97-ВР на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах: 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Таким чином, обов'язок підприємства відшкодовувати органам Пенсійного фонду України 100 % фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій передбачено Законами N 400/97-ВР та N 1058-IV, а оскільки судами встановлено, що відповідач цей обов'язок не виконував, обґрунтованим є висновок про наявність підстав для стягнення відповідної заборгованості.

Твердження відповідача, про те, що сума заборгованості в розмірі 11771,40 грн. вже була предметом судового розгляду і щодо неї існує судове рішення яке набрало сили, судами правильно не взяті до уваги, оскільки вони не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається із розрахунку суми позовних вимог, заборгованість з відшкодування спірних виплат виникла за період з 1 травня 2006 року по 1 липня 2009 року, в той час коли сума заборгованості, щодо якої є рішення суду, виникла до цього періоду та не включена до вимог позову.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, повторюють аналогічні доводи апеляційної скарги, були належним чином досліджені та оцінені судами, їх висновків не спростовують та не дають підстав вважати рішення судів такими, що винесені з порушеннями норм процесуального або матеріального права.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Кошманівка" залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційний адміністративний суд від 11 травня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

М. І. Цуркан

К. В. Конюшко

В. В. Харченко

С. Я. Чалий

Л. Т. Черпіцька

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали