ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

08.06.2011 р.

Справа N 55/249-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Кравчука Г. А., суддів: Мачульського Г. М., Уліцького А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 р. у справі N 55/249-10 господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до 1) Приватного підприємства "Євро-Альянс", 2) Приватного підприємства "Меблевий Альянс", 3) Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про стягнення 1816065,01 дол. США та 71548,09 грн. за рахунок предмета іпотеки (в судовому засіданні взяли участь представники: позивача - ОСОБА_1, дов. N 10/00-220 від 19.08.2010 р.; відповідача-1 - ОСОБА_2, дов. N б/н від 01.03.2011 р.; відповідача-2 - не з'явились; відповідача-3 - не з'явились), встановив:

У квітні 2010 р. Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" (далі - Банк) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Приватного підприємства "Євро-Альянс" (далі - Підприємство-1) та Приватного підприємства "Меблевий Альянс" (далі - Підприємство-2) як солідарних боржників заборгованість за кредитним договором N 121/03/00-KL від 12.05.2003 р. у розмірі 1816065,01 доларів США, що становить 14394676,09 грн. по курсу Національного Банку України (7,9263 грн. за 1 долар США) станом на 14.04.2010 р., 5957,96 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів, 65590,13 грн. штрафу (позовні вимоги наведено з урахуванням заяви Банка від 19.05.2010 р., т. 1, а. с. 79 - 84).

Також Банк у позовній заяві просив господарський суд Харківської області:

- в рахунок погашення вказаної заборгованості Підприємства-2 звернути стягнення на предмет іпотеки, належній на праві власності Підприємству-1, - нежилі приміщення (в літ. А) N 64 1-го поверху площею 243,80 кв. м, N 73 2-го поверху площею 203,40 кв. м (загальною площею 447,20 кв. м), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, буд. I-А (один "А"), надавши йому право на продаж від свого імені будь-якій особі цього предмету іпотеки у порядку, передбаченому ст. 38 Закону України "Про іпотеку", з усіма повноваженнями, необхідними для здійснення такого продажу, встановивши ціну продажу предмету іпотеки в розмірі оціночної вартості, яка підлягає визначенню незалежним суб'єктом оціночної діяльності на момент такого продажу;

- зобов'язати Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" (далі - Бюро) видати йому довідку-характеристику, а також всі інші документи, необхідні для оформлення ним від свого імені договору купівлі-продажу нежилих приміщень N 64 1-го поверху площею 243,80 кв. м, N 73 2-го поверху площею 203,40 кв. м (загальною площею 447,20 кв. м), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, буд. I-А (один "А").

Позовні вимоги Банк, посилаючись на норми Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку", обґрунтовував тим, що:

- Підприємство-2 неналежним чином виконує зобов'язання за укладеним між ним кредитним договором N 121/03/00-KL від 12.05.2003 р., у зв'язку з чим він має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та сплати пені і штрафу;

- в забезпечення виконання Підприємством-2 кредитного договору N 121/03/00-KL від 12.05.2003 р. між ним та Підприємством-1 укладено договір поруки від 12.05.2003 р. та договір іпотеки від 13.05.2003 р., проте Підприємство-1 як поручитель Підприємства-2 відмовилось виконати зобов'язання останнього за вказаним кредитним договором.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Харківської області від 16.12.2010 р. (суддя Гребенюк Н. В.) позовні вимоги Банку задоволено частково: на його користь з Підприємства-1 та Підприємства-2 стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором N 121/03/00-KL від 12.05.2003 р. у розмірі 1816065,01 доларів США, що становить 14394676,09 грн. по курсу Національного Банку України (7,9263 грн. за 1 долар США) станом на 14.04.2010 р., пеню у розмірі 5957,96 грн. за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів, штраф у розмірі 65590,13 грн., а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 р. (колегія суддів: Фоміна В. О., Кравець Т. В., Крестьянінов О. О.) рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2010 р. залишено без змін.

У частині задоволення позовних вимог Банку вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, викладених ним у позовній заяві.

У частині відмови у задоволенні позовних вимог Банку зазначені судові акти мотивовані тим, що Підприємство-1 визнано банкрутом та щодо нього розпочату ліквідаційну процедуру, у зв'язку з чим задоволення вимог Банку до Підприємства-1, яке на підставі договору іпотеки від 13.05.2003 р. виступає перед Банком поручителем Підприємства-2, має здійснюватись за правилами, встановленими Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 р. і рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2010 р. у частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким ці вимоги задовольнити. Викладені у касаційній скарзі вимоги Банк обґрунтовує посиланням на ст. ст. 33, 38, 39 Закону України "Про іпотеку", ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів частково дійшли до неправильних висновків.

Підприємство-1 скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Банку, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 р. - без змін. Викладені у відзиві вимоги Підприємство-1 обґрунтовує тим, що доводи Банку не спростовують висновків, наведених в оскаржуваних судових актах.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на касаційну скаргу Банку до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Банку не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- Підприємство-2 неналежним чином виконувало зобов'язання за укладеним з Банком кредитним договором N 121/03/00-KL від 12.05.2003 р.;

- Банк звернувся до Підприємства-2 з вимогою повернути кредит та нараховані проценти за кредитним договором N 121/03/00-KL від 12.05.2003 р., проте Підприємство-2 відповідних зобов'язань не виконало;

- за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором N 121/03/00-KL від 12.05.2003 р. останнім передбачались санкції у вигляді сплати пені у розмірі 0,2 %, які обчислюються з суми своєчасно неповернутого кредиту та/або своєчасно несплачених процентів за кожен день прострочення, та штрафу у розмірі 0,5 % від суми одержаних кредитних коштів.

Частина перша ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правильними висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що Підприємство-2 має перед банком заборгованість за кредитним договором N 121/03/00-KL від 12.05.2003 р. з кредитних коштів та процентів, яка підлягає стягненню з урахуванням пені та штрафу.

При цьому господарськими судами першої та другої інстанції на підставі матеріалів справи з'ясовано, що в забезпечення виконання Підприємством-2 кредитного договору N 121/03/00-KL від 12.05.2003 р. між Банком та Підприємством-1 укладено договір поруки від 12.05.2003 р. та договір іпотеки від 13.05.2003 р., проте Підприємство-1 як поручитель Підприємства-2 відмовилось виконати зобов'язання останнього за вказаним кредитним договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку":

- іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель;

- майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника;

- іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням

Згідно з частиною першою ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною першою ст. 543 Цивільного кодексу України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною першою ст. 11 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Частиною першою ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З вказаних норм законодавства України випливає, що:

- майновий поручитель у розумінні Закону України "Про іпотеку" та боржник відповідають перед кредитором (іпотекодержателем) як солідарні боржники, при цьому майновий поручитель несе відповідальність за невиконання боржником основного зобов'язання перед кредитором (іпотекодержателем) виключно в межах вартості предмета іпотеки;

- кредитор (іпотекодержатель) має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, у тому числі -від майнового поручителя, так і від будь-кого з них окремо, при цьому щодо майнового поручителя кредитор (іпотекодержатель) вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як зазначалось вище, Підприємство-1 на підставі, зокрема, договору іпотеки від 13.05.2003 р., виступає перед Банком майновим поручителем в забезпечення виконання зобов'язань Підприємства-2, які виникли на підставі кредитного договору N 121/03/00-KL від 12.05.2003 р.

Таким чином, Підприємство-1 та Підприємство-2 відповідають перед Банком як солідарні боржники за невиконання Підприємством-2 зобов'язання за кредитним договором N 121/03/00-KL від 12.05.2003 р., при цьому Банк має право вимагати виконання обов'язку за вказаним договором частково або в повному обсязі як від Підприємства-1 та Підприємства-2 разом, так і від будь-якого з них окремо, при цьому щодо Підприємства-1 Банк вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 13.05.2003 р.

Разом з тим, місцевим та апеляційним господарськими судами з'ясовано та матеріалами справи підтверджується, що постановою господарського суду Харківської області від 22.09.2010 р. у справі N Б-39/47-10 Підприємство-1 було визнано банкрутом та щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України, проте саме Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а відтак при вирішенні питань щодо майна боржника (банкрута) необхідно керуватись нормами цього Закону.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом (розділом III "ЛІКВІДАЦІЙНА ПРОЦЕДУРА").

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правильним висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що задоволення вимог Банку до Підприємства-1, яке на підставі договору іпотеки від 13.05.2003 р. виступає перед Банком поручителем Підприємства-2, має здійснюватись за правилами, встановленими Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Банку не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 р. у справі N 55/249-10 господарського суду Харківської області - без змін.

 

Головуючий, суддя

Г. А. Кравчук

Судді:

Г. М. Мачульський

 

А. М. Уліцький

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали