ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

20.09.2011 р.

Справа N 4/372

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮЛАНА"

До

Державного підприємства "Укррезерв"

Про

стягнення 261448,86 грн.

Суддя

Борисенко І. І.

Представники:

 

Від позивача

ОСОБА_1 - дов.

Від відповідача

не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача - Державного підприємства "Укррезерв" про стягнення заборгованості за невиконання умов мирової угоди в розмірі 252455,45 грн., 1830,30 грн. інфляції, 1172,34 грн. 3 % річних, 5990,77 грн. суму пені, а всього 261448,86 грн.

В процесі розгляду справи представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 232455,45 грн. заборгованості за невиконання умов мирової угоди, 1830,30 грн. інфляції, 1149,33 грн. 3 % річних, 5875,77 грн. пені, а всього 241310,85 грн. заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшення розміру позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 241310,85 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач в судове засідання не з'явився, ухвали суду не виконав. Письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог не надав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, встановив:

17.02.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЮЛАНА" та Державним підприємством "Укррезерв" було укладено мирову угоду.

04.04.2011 р. господарським судом міста Києва було винесено ухвалу у справі N 32/369 про затвердження вказаної мирової угоди.

Відповідач порушив зобов'язання щодо виконання умов мирової угоди, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідно до п. 6 мирової угоди сторони погодились, що погашення суми заборгованості буде відбуватися протягом березня - червня 2011 року рівними платежами, а саме:

до 20.03.2011 р. - 63113,86 грн.,

до 20.04.2011 р. - 63113,86 грн.;

до 20.05.2011 р. - 63113,86 грн.

до 20.06.2011 р. - 63113,86 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості, річних та індексу інфляції з наступних підстав:

Згідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Нормами ст. 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи ст. ст. 11, 202 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, затверджена судом мирова угода відповідає вищезазначеним положенням, а тому за своєю природою є таким правочином, який за загальними принципами цивільного законодавства має бути виконаний належним чином, відповідно до умов укладеної угоди та за правилами ст. ст. 509, 525, 526, 629 ЦК України.

Згідно ч. I ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено і відповідачем не спростовано, що заборгованість відповідача по мировій угоді складає 232455,45 грн., і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3 % річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 1830,30 грн. індекс інфляції та 1149,33 грн. 3 % річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Позивачем також правомірно заявлено вимогу про стягнення пені відповідно до п. 7 мирової угоди.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 5875,77 грн., з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи, позивач довів, що його вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства "Укррезерв" (01135, м. Київ, вул. П. Пестеля, 4, 03150, м. Київ, вул. Боженка, 84, код ЄДРПОУ 13677856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮЛАНА" (14005, м. Чернігів, вул. 1-ї Гвардійської армії, 16, кв. 40, код ЄДРПОУ 35606431) 232455 (двісті тридцять дві тисячі чотириста п'ятдесят п'ять) грн. основного боргу, 5875 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн. 77 коп. пені, 1830 (одну тисячу вісімсот тридцять) грн. 30 коп. інфляційних витрат, 1149 (одну тисячу сто сорок дев'ять) грн. 33 коп. 3 % річних, 2413 (дві тисячі чотириста тринадцять) грн. 10 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26.09.2011 р.

 

Суддя

І. І. Борисенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали