ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03.04.2012 р.

Справа N 17/5005/10555/2011


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дроботової Т. Б. - головуючого, Волковицької Н. О., Рогач Л. І. (за участю представників сторін: позивача - не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, відповідача - не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Спектр-Хімія" на постанову від 12.01.2012 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 17/5005/10555/2011 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіліс Логістик" до Приватного підприємства "Спектр-Хімія" про стягнення 5334,00 грн., встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мобіліс Логістик" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Спектр-Хімія" про стягнення 5334,00 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов'язань.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2011 року (суддя Суховаров А. В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "Спектр-Хімія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіліс Логістик" 2,22 грн. 3 % річних та відповідні судові витрати.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіліс Логістик" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2012 року (головуючий суддя Орєшкіна Е. В., судді Чоха Л. В., Чимбар Л. О.) скасоване частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "Спектр-Хімія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіліс Логістик" 3500,00 грн. боргу, 329,00 грн. інфляційних збитків, 105,00 грн. 3 % річних та відповідні судові витрати.

Приватне підприємство "Спектр-Хімія" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2012 року та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2011 року.

Заявник вважає, що судом апеляційної інстанцій у порушення норм процесуального права спір розглянуто без участі відповідача, а також порушені статті 638, 641, 646 Цивільного кодексу України, які регулюють порядок укладення договору.

Свої доводи скаржник обґрунтував тим, що не отримував ухвалу про відкриття провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2011 року, в результаті був позбавлений можливості скористатися своїми процесуальними правами, в тому числі надати на розгляд суду оригінал заявки N 445 від 14.05.2010 року на суму 13500,00 грн.

Крім того апеляційний суд не звернув увагу, що номери заявок однакові, а час направлення останньої заявки з ціною договору 13500,00 грн. 17:02, а з ціною договору 17000,00 грн. 16:40. Тому заявка з відбитком часу 17:02 є останньою і містить останню узгоджену ціну договору перевезення.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій спір стосується розрахунків за перевезення вантажу з Словакії до України, здійсненого позивачем по CMR N 00028 на підставі заявки відповідача N 445 від 14.05.2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги частково господарський суд Дніпропетровської області виходив з того, що фактично сторонами узгоджена вартість послуг по перевезенню на суму 13500 грн., оскільки у заявці, яка була направлена позивачем було зроблено виправлення ціни договору і відправлено позивачу 14.05.2010 року. В телефонній розмові представників сторін було викладено позицію відповідача щодо неможливості укладення договору на суму 17000 грн. Позивач під час телефонних переговорів погодився на суму 13500 грн., оскільки і за цією ціною йому виявилося вигідним виконати перевезення, підписав нову заявку тим же номером на суму 13500 грн. та направив її відповідачу факсом ввечері того ж дня.

Суд апеляційної інстанції зазначені доводи спростував та встановив, що заявка N 445 від 14.05.2010 року (а. с. 13) із ціною транспортно-експедиційних послуг 17000 грн. підписана сторонами без застереження та скріплена їх печатками. Виконання перевезення позивачем підтверджується CMR N 00028 з відмітками митних органів та вантажоодержувача. Вантаж прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень та претензій щодо строку доставки вантажу, його якості та кількості.

Згідно статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно пунктів 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Статтею 641 Цивільного кодексу України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Надана ж відповідачем в обґрунтування своїх заперечень копія заявки N 445 від 14.05.2010 року з виправленнями, в тому числі, щодо вартості ТЕП (а. с. 51), апеляційним судом не прийнята до уваги, оскільки не відповідає вимогам закону щодо порядку укладення господарських договорів, зокрема узгодження його умов або внесення змін.

Згідно пункту 4 статті 181 Господарського кодексу України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (пп. 6, 8 ст. 181 Господарського кодексу України).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 Цивільного кодексу України).

З цих же підстав суд апеляційної інстанції не прийняв в якості належного доказу, що замінює подану позивачем заявку із зазначенням інших умов щодо вартості послуг та строку їх оплати копію заявки N 445 від 14.05.2010 року з тим самим номером та датою її складання де вказана оплата ТЕП в розмірі 13500 грн. зі строком оплати: до 5-ти днів після вивантаження товару на склад (а. с. 50).

Крім того, апеляційний суд встановив, що відповідачем частково та з порушенням строку, визначеному заявкою, оплачені виконані позивачем послуги в сумі 13500 грн., що підтверджується платіжним доручення N 1193 від 02.06.2010 року (а. с. 20).

Згідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем інфляційні збитки в сумі 329 грн., 3 % річних за період: червень 2010 року - червень 2011 року в сумі 105 грн., колегія суддів визнала обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В решті позову відмовлено, що відповідачем не оспорюється.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінка наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Посилання відповідача на те, що заявка із вартістю послуг 13500 грн. направлена раніше ніж заявка із вартістю 17000 грн. касаційна інстанція не приймає до уваги, оскільки ці доводи суперечать обставинам, встановленим місцевим судом, а також запереченням відповідача на позов (а. с. 49), де останній зазначив, що він спочатку отримав заявку на 17000 грн., не погодився з нею та направив нову заявку на 13500 грн.

Твердження заявника про порушення процесуальних норм права в частині розгляду справи без участі сторони, не повідомленої належним чином про час і місце розгляду справи касаційна інстанція не приймає до уваги, оскільки згідно статті 64 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності сторін за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вважається, що ухвала про порушення провадження у справі, направлена за такою адресою вручена їм належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2011 року про прийняття апеляційної скарги до розгляду направлена відповідачу за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі: м. Дніпропетровськ, Узвіз Лоцманський, 22 та повернута поштовим відділенням.

Решта заперечень відповідача про порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим, підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2012 року у справі N 17/5005/10555/2011 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Спектр-Хімія" залишити без задоволення.

 

Головуючий, суддя

Т. Дроботова

Судді:

Н. Волковицька

 

Л. Рогач





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали