ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

29.09.2010 р.

N К-26302/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого, судді-доповідача - Малиніна В. В., суддів: Бутенка В. І., Лиски Т. О., Мойсюк М. І., Ситникова О. Ф., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 листопада 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2010 року у справі N 2а-2357/09/6/0170 за позовом Аудиторської фірми "Ярош" до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим про визнання нечинним рішення та вимоги, встановила:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинною вимоги УПФУ в Київському районі м. Сімферополь АР Крим про сплату боргу N Ю-1541 від 17.07.2006 р. та визнання нечинним рішення УПФУ в Київському районі м. Сімферополь АР Крим N 6424/05 від 28.07.2006 р.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.11.2009 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010 р., позов задоволено.

Визнано нечинною вимогу УПФУ N Ю-1541 від 17.07.2006 р. та рішення N 6424/05 від 28.07.2006 р. про стягнення заборгованості зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суму 58742,64 грн. за період з січня 2004 року по липень 2005 року.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить оскаржені рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи та іншого доказу.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи за наслідками проведеної відповідачем перевірки був складений акт N 250 від 17.07.2005 р. На підставі акта перевірки УПФУ була виставлена вимога про сплату боргу N Ю-1541 від 17.07.2006 р. на суму 58742,64 грн.

Судами вірно було встановлено, що позивачем протягом спірного періоду з січня 2004 року по липень 2005 року подавалась до відповідача розрахунки страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і сплачувались. Виходячи із розміру збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а саме: 32 % до 01.04.2005 р. після - 32,3 %, 31,8 %.

Крім того, АФ "Ярош" в період з січня 2004 року по квітень 2005 року сплачувала страхові внески, окрім сплати єдиного податку, а з липня 2005 року позивач змінив свою позицію, вважаючи, що він не повинний сплачувати одночасно і ставку єдиного податку, у складі якого є збір на обов'язкове державне пенсійне страхування і безпосередньо збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, обґрунтовуючи її тим, що згідно статті 6 Указу Президента N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" разом зі сплатою єдиного податку він вже фактично сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, який є податковим платежем.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно було встановлено, що існування системи подвійного оподаткування суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у період з січня 2004 по квітень 2005 рр. є неправомірним, тому враховуючи, що положення статті 3 Указу Президента України N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в частині перерахування відділеннями Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів суми єдиного податку у розмірі 42 % до Пенсійного фонду України продовжували діяти і не були змінені у зв'язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. N 1058-IV (із змінами та доповненнями). В той же час суб'єкти малого підприємництва, оподаткування доходів яких здійснювалось за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, не повинні сплачувати окремо збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірах, встановлених Законом України N 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до цього такі особи не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Позивач не може бути віднесений до категорії платників страхових внесків до солідарної системи в розумінні статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. N 1058-IV (із змінами та доповненнями) та платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно статті 1 Закону України N 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки у спірному періоді позивач був юридичною особою-платником єдиного податку, і тому звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Доводи касаційної скарги встановлених судами попередніх інстанцій висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій на підставі закону, з урахуванням всіх викладених обставин, є обґрунтованим, а тому підстав для їх скасування чи зміни колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає.

За правилами ч. 3 ст. 2201, ч. 1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 листопада 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2010 року у справі N 2а-2357/09/6/0170 за позовом Аудиторської фірми "Ярош" до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим про визнання нечинним рішення та вимоги залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

  

Головуючий

 

Судді:

 

  




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали