ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

04.11.2010 р.

N 8/1/10

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів: Грейц К. В. - головуючого, Бакуліної С. В., Глос О. І., розглянувши касаційну скаргу Запорізької міської ради на постанову від 29.04.2010 Запорізького апеляційного господарського суду у справі господарського суду Запорізької області N 8/1/10 за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКВ" про стягнення збитків (за участю представників: позивача - не з'явилися, відповідача - Теліпка І. Л.), встановив:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.01.2010 у справі N 8/1/10 (суддя - Попова І. А.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.04.2010 (колегія суддів у складі головуючого судді Зубкової Т. П., суддів Хуторного В. М., Шевченко Т. М.), відмовлено в позові Запорізької міської ради (далі - позивач) до ТОВ "ФКВ" (далі - відповідач) про стягнення 182074,45 грн. збитків, пов'язаних з невиконанням рішення Запорізької міської ради N 79 від 03.03.2008 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя" і неповною сплатою орендної плати за землю.

Позивач, не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами ст. ст. 217, 224 Господарського кодексу України, ст. ст. 23, 24, 29 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 23, 24 Закону України "Про плату за землю" та неврахування судами тієї обставини, що підставою для стягнення з відповідача збитків є невиконання ним рішення Запорізької міської ради N 9 від 18.01.2008 "Про внесення змін до рішення Запорізької міськради від 27.12.2006 N 14 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжі" та рішення Запорізької міської ради N 79 від 03.03.2008 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя".

Представник скаржника своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні та постанові попередніх судових інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.02.2005 між Запорізькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФКВ" (орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого відповідно до рішення дев'ятнадцятої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради N 15 від 24.11.2004 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розташування столярного цеху, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 9 (п. 1 договору); об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 1,58545 га яка передається разом з будівлями та спорудами і нормативна грошова оцінка якої в цінах 2004 року становить 1705618,82 грн. (пункти 2 - 5 договору); договір укладено на десять років (п. 8 договору); орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 17056,19 грн. за календарний рік в цінах 2004 року, обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пунти 9,10 договору); розмір орендної плати переглядається один раз у рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором оренди землі, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати, в інших випадках, передбачених законом (п. 12 договору); орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату та самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством (п. 30 договору); зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку (п. 32 договору).

На виконання умов договору орендодавець передав об'єкт оренди орендарю за актом прийому-передачі від 17.02.2005.

18.01.2008 Запорізькою міською радою прийнято рішення N 9 "Про внесення змін до рішення Запорізької міськради від 27.12.2006 N 14 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжі", яким встановлено орендну плату за земельні ділянки у м. Запоріжжі такою, що не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Вирішено, що землекористувачам, у яких відсоток від нормативної грошової оцінки землі для визначення розміру орендної плати менше 3 %, необхідно укласти додаткові угоди до договорів оренди землі в частині зміни орендної плати за землю.

Рішенням Запорізької міської ради N 79 від 03.03.2008 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя" затверджено базову вартість 1 м2 землі у розмірі 190,18 грн. з врахуванням індексації нормативної грошової оцінки станом на 01.01.2008, впроваджено оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.03.2008, на Управління земельних ресурсів у місті Запоріжжі покладено обов'язок до 01.05.2008 розробити та затвердити заходи щодо взаємодії органів влади усіх рівнів по проведенню перерахунків вартості земельних ділянок у розрізі землекористувачів та землевласників.

09.10.2009 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради відповідачеві направлено повідомлення (лист N 09-32/1630) щодо необхідності сплати орендної плати за землю у визначеному міськрадою розмірі і в зв'язку з цим необхідності укладення із Запорізькою міською радою додаткової угоди до договору.

З огляду на невиконання відповідачем рішення міськради N 79 від 03.03.2008 і несплату орендної плати у збільшеному розмірі в 2008 - 2009 р. р., позивач нарахував йому збитки в розмірі 182074,45 грн., що і стало предметом судового розгляду у даній справі.

Відмовляючи в задоволення позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність позовних вимог, виходячи з того, що відповідач сплачує орендну плату за землю у встановленому договором оренди розмірі, додаткова угода до договору стосовно зміни орендної плати сторонами не укладалась ні добровільно, ані в судовому порядку, при цьому, нормами чинного законодавства та умовами укладеного між сторонами договору не передбачено право будь-якої зі сторін самостійно, в односторонньому порядку змінювати розмір орендної плати, отже, відповідач не припустився правопорушення, яке б давало підстави для покладення на нього відповідальності у вигляді відшкодування заявлених до стягнення збитків.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає доводи касаційної скарги такими, що цих висновків не спростовують, а зводяться до намагання надати їм перевагу та переоцінити встановлені судами обставини справи та докази, що перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтями 224, 225 ГК України встновлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, крім іншого, включаються також неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач належним чином виконував свої зобов'язання за договором оренди, отже, не може бути притягнений до відповідальності за порушення його умов, втім, позивач вбачає свої збитки у вигляді не отриманої орендної плати за землю спричинені внаслідок невиконання відповідачем рішення міської ради N 79 від 03.03.2008 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя", на виконання якого відповідач як землекористувач, на думку касатора, мав перерахувати орендну плату в розмірі, відповідному новій нормативній грошовій оцінці землі, яка була встановлена на 01.01.2008.

Однак, за змістом вказаного рішення, ним лише затверджено базову вартість 1 м2 землі у розмірі 190,18 грн. з врахуванням індексації нормативної грошової оцінки станом на 01.01.2008 та впроваджено оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.03.2008, а на Управління земельних ресурсів у місті Запоріжжі покладено обов'язок до 01.05.2008 розробити та затвердити заходи щодо взаємодії органів влади усіх рівнів по проведенню перерахунків вартості земельних ділянок у розрізі землекористувачів та землевласників, втім, жодних зобов'язань на землекористувачів не покладалось.

Прийняття міськрадою зазначеного рішення, а також рішення від 18.01.2008 N 9 "Про внесення змін до рішення Запорізької міськради від 27.12.2006 N 14 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжі", яким встановлено орендну плату за земельні ділянки у м. Запоріжжі такою, що не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", відбулось з підстав змін у законодавстві, зокрема, щодо внесення змін до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі" згідно Закону України від 03.06.2008 N 309-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а зазначені норми викладені у такій редакції:

"Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині".

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, за винятком коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього ж закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, правовідносини щодо оренди землі полягають у оплатному користуванні земельною ділянкою на умовах, передбачених договором. Такі правовідносини, а, отже, і зобов'язання щодо оплатної передачі та зобов'язання щодо користування і сплати орендної плати виникають між орендодавцем і орендарем одночасно в момент укладання договору оренди.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку остаточні правовідносини оренди виникли між позивачем і відповідачем у 2005 році, тому на них не можливо поширити ні дію нового законодавства, ані будь-які індивідуальні акти (рішення органу місцевого самоврядування) щодо зміни існуючих договірних правовідносин, з огляду на наведені приписи Конституції України, відтак, положення нового законодавства щодо внесення змін до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі", а також прийняті на його виконання рішення міськради можуть і повинні бути застосовані до орендних відносин, які виникають після набрання ними чинності, тобто до договорів (і, відповідно, розмірів орендної плати), які укладаються після набрання ними чинності.

Щодо договорів, укладених до внесення у законодавство відповідних змін, то така зміна можлива лише на умовах та з підстав, передбачених договором, або якщо законом прямо встановлена відповідна умова, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду.

У спірних правовідносинах, укладений між позивачем і відповідачем договір оренди земельної ділянки містить пункт 12, який передбачає підстави перегляду розміру орендної плати, а не її автоматичної односторонньої зміни за рішенням міськради.

Не містять приписів щодо обов'язковості зміни або перегляду узгодженої у відповідних договорах орендної плати і положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення змін до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі", отже, посилання позивача на обов'язковість виконання відповідачем рішення міської ради N 79 від 03.03.2008 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя" щодо внесення орендної плати у розмірі, відмінному від узгодженого в договорі оренди землі від 17.02.2005, є безпідставними.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі про відмову в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій не припустились порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Запорізької міської ради залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 29.04.2010 у справі господарського суду Запорізької області N 8/1/10 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

К. В. Грейц

Судді:

С. В. Бакуліна

 

О. І. Глос

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали