ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

28.09.2011 р.

Справа N 12/112

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Кравчука Г. А., суддів: Мачульського Г. М., Рогач Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2011 р. у справі N 12/112 господарського суду Донецької області за позовом Державної екологічної інспекції в Донецькій області до Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення збитків, встановив:

Звернувшись у суд з даним позовом, Державна екологічна інспекція в Донецькій області (далі - позивач) з урахуванням уточнення позовних вимог просила суд стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" (далі - відповідач) 119223,76 грн. збитків, зарахувавши 49425,65 грн. на користь спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища Криничанської селищної ради м. Макіївка Донецької області, 60645,21 грн. на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Горлівської міської ради Донецької області, 9152,9 грн. на користь спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища Шахтарської міської ради Донецької області, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їх завдано порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.04.2011 р. (суддя Ушенко Л. В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Дучал Н. М., судді Запорощенко М. Д., Склярук О. І.), позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення в частині відшкодування збитків по джерелу N 0033 котельня ПЧЛ смт Кринична, визнавши розрахунки відповідача щодо завданих збитків у сумі 77120,43 грн. вірними, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржувані рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища відділу ОМЕК по Макіївському регіону, у присутності головного інженера Іловайського будівельно-монтажного експлуатаційного управління, інженера теплотехніка, інженера ВТВ, перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України на Іловайському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінні, яке є структурним підрозділом служби БМЕС ДП "Донецька залізниця", оформленої актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства N 34 від 16 - 26.02.2010 р., встановлено, що підприємство не забезпечило виконання заходів щодо досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва стаціонарними джерелами викидів N 33, N 17 та N 10. Дозволами на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря передбачено виконання наступних заходів, направлених на досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва в 2009 році: промисловий майданчик N 22 м. Шахтарськ - джерело N 17 - встановлення циклону типу ЦН, з ефективністю не менш ніж 93 % до 01.01.2010 р.; промисловий майданчик N 17 м. Макіївка, смт Кринична - джерело N 33 - встановлення циклону типу ЦН, з ефективністю не менш ніж 90 % до 01.01.2010 р.; промисловий майданчик N 16 м. Горлівка - джерело N 10 - встановлення циклону типу ЦН, з ефективністю не менш ніж 82 % до 01.01.2010 р. На момент перевірки встановлено, що термін виконання заходів скінчився, заходи, передбачені наданими дозволами, не виконано. Акт перевірки представниками відповідача підписаний без заперечень.

Позивачем, згідно з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Мінекобезпеки України від 10.12.2008 р. N 639, зареєстрованою в Мін'юсті за N 48/16064 від 21.01.2009 р., здійснений розрахунок розміру відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря при невиконанні в установлені в дозволі на викиди забруднюючих речовин терміни запланованих заходів щодо скорочення викидів забруднюючих речовин на ДП "Донецька залізниця" Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управління за період з 01.01.2010 р. по 16.02.2010 р., розмір яких склав 119223,76 грн., в тому числі по промисловому майданчику N 17 м. Макіївка, смт Кринична (джерело викиду N 0033) 49425,65 грн., по промисловому майданчику N 16 м. Горлівка (джерело викиду N 0010) 60645,21 грн., по промисловому майданчику N 22 м. Шахтарськ (джерело викиду N 0017) 9152,9 грн.

Суди при винесенні оскаржуваних рішень виходили з того, що позивачем доведено факт протиправної поведінки відповідача і розрахунок заявлених до стягнення збитків здійснений вірно.

Між тим, суд касаційної інстанції зазначає, що рішення судів були прийняті з порушенням норм матеріального права.

Так, відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Згідно з приписами статей 40, 51 Закону України "Про охорону навколишнього середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища. Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначені Законом України "Про охорону атмосферного повітря" від 16.10.92 р.

Підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо (ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря").

Як встановлено судами та не спростовується відповідачем, відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря при невиконанні в установлені дозволами на викиди забруднюючих речовин терміни запланованих заходів щодо скорочення викидів забруднюючих речовин на ДП "Донецька залізниця" Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управління у період з 01.01.2010 р. по 16.02.2010 р.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про атмосферне повітря", шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища і в тому числі зобов'язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок таких порушень.

Відповідно до статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Порядок обчислення збитків за період з 01.01.2010 р. по 16.02.2010 р. здійснювався згідно з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства Мінекобезпеки України від 10.12.2008 р. N 639 (зареєстрована в Мін'юсті за N 48/16064 21.01.2009 р).

Позивач, використавши вказану Методику, розрахував завдані збитки за формулою З = mi х 1,1П х Ai х Кт х Кзi, застосувавши коефіцієнти Кт і Кзi, визначені для м. Макіївка, м. Шахтарськ і м. Горлівка, з чим господарські суди попередніх інстанцій погодились.

Відповідач в касаційній скарзі посилається на те, що позивачем розрахунок був здійснений невірно, оскільки ст. Кринична, на якій зафіксовано правопорушення, знаходиться на території смт Кринична, що є самостійною адміністративно-територіальною одиницею, і коефіцієнти Кт і Кзi слід було використовувати як для смт Криничної, а не для міста обласного значення - м. Макіївка.

Між тим, судами встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Статуту територіальної громади м. Макіївки, затвердженого Рішенням Макіївської міської ради від 25.11.2003 р. N 16/7, смт Кринична входить до складу міста Макіївка.

Тому підстав вважати, що позивачем здійснено неправильний розрахунок збитків немає.

Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає, що суди, зарахувавши суму збитків на рахунки Криничанської селищної ради м. Макіївка Донецької області, Горлівської міської ради Донецької області та Шахтарської міської ради Донецької області, припустились порушення норм матеріального права.

Так, у ст. 4 п. 35 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", що діяв на момент винесення судового рішення господарського суду першої інстанції, встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в ч. 2 ст. 20 вказаного Закону установлено, з урахуванням положень ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000 р. N 131, передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Відтак, і позивач і суди не врахували наведених норм права і невірно визначили в якому співвідношенні слід зараховувати кошти у разі задоволення позову.

Таким чином, оскільки суди повно встановили всі обставини справи, обґрунтовано дійшли висновку про необхідність задоволення позовних вимог, суд касаційної інстанції вважає, що підстав для скасування прийнятих у справі рішень немає, проте допущені ними порушення норм матеріального права можливо усунути шляхом зміни винесених рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 п. 5, 11110 ч. 1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2011 р. та рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2011 р. у справі N 12/112 змінити, виклавши резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2011 р. у наступній редакції:

"Позов Державної екологічної інспекції в Донецькій області до відповідача Державного підприємства "Донецька залізниці" про стягнення збитків 119223,76 грн., заподіяних державі в результаті наднормативних забруднюючих речовин в атмосферне повітря - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, р/р 2600901517249 у Донецькій філії АБ "Експрес Банк", МФО 335838, ОКПО N 01074957) на користь:

- місцевого бюджету Криничанської селищної ради м. Макіївки Донецької області та Державного бюджету України 49425,65 грн. (сорок дев'ять тисяч чотириста двадцять п'ять гривень 65 коп.) збитків;

- місцевого бюджету Горлівської міської ради Донецької області та Державного бюджету України 60645,21 грн. (шістдесят тисяч шістсот сорок п'ять гривень 21 коп.) збитків;

- місцевого бюджету Шахтарської міської ради Донецької області та Державного бюджету України 9152,9 грн. (дев'ять тисяч сто п'ятдесят дві гривні 90 коп.) збитків, зарахувавши кошти на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій".

В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2011 р. залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

Г. А. Кравчук

Судді:

Г. М. Мачульський

 

Л. І. Рогач

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали