ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

22.11.2011 р.

Справа N 5/68

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Плюшка І. А., суддів - Кочерової Н. О., Самусенко С. С., розглянувши касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Чернігівській області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2011 року у справі N 5/68 господарського суду Чернігівської області за позовом Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернігівській області до публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії про стягнення 1741,38 грн. (за участю представників сторін: від позивача - не з'явилися, від відповідача - не з'явилися, від Генеральної прокуратури - Рудак О. В.), встановив:

В липні 2011 року Чернігівський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернігівській області звернувся до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії про стягнення 1741,38 грн. збитків, заподіяної державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного на те дозволу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що відповідач в порушення вимог ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" у період з 01.02.2009 року по 28.02.2011 року здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного на те дозволу, внаслідок яких відповідач заподіяв державі збитки в розмірі 1741,38 грн., які мають бути ним відшкодовані.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 16.08.2011 року (суддя Романенко А. В.) у задоволенні позову відмовлено.

При цьому, рішення місцевого господарського суду мотивоване невідповідністю розрахунку розміру збитків вимогам Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища N 639 від 10.12.2008 року та зареєстрованим в Мінюсті України 21.01.2009 року за N 48/16064

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2011 року (судді: Верховець А. А. - головуючий, Пантелієнко В. О., Гарник Л. Л.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі Державна екологічна інспекція в Чернігівській області просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 23.03.2011 року Державною екологічною інспекцією в Чернігівській області була проведена перевірка дотримання Чернігівською філією відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" вимог природоохоронного законодавства, під час якої були виявлені порушення природоохоронного законодавства, зокрема, в галузі охорони атмосферного повітря.

За результатами перевірки складено акт перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства N 93/07 від 23.03.2011 року, в якому, зокрема, встановлено, що цехом телекомунікаційних послуг N 11, на території якого наявне стаціонарне джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря - газовий котел марки Колві-50СР, в період з 01.02.2009 року по 28.02.2011 року було здійснено викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Крім того, в акті зазначено, що 15.03.2010 року між Чернігівською філією ВАТ "Укртелеком" та ПП "Екологічний центр "ЕКОСТАР" укладено договір N 7-10 на виконання науково-дослідної роботи по розробці екологічної документації, що обґрунтовує обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферу, в тому числі проведення інвентаризації джерел викидів.

За результатами проведеної перевірки відповідача Державною екологічною інспекцією Азовського моря видано припис N 67/07 від 23.03.2011 року до виявлених порушень вимог природоохоронного законодавства, яким приписано, не допускати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади та отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел.

Крім того, Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря при викидах без дозволу Цехом телекомунікаційних послуг N 11 Чернігівської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" з 01.02.2009 року по 28.02.2011 року.

Зазначений розрахунок здійснено на підставі

- Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища N 639 від 10.12.2008 року та зареєстрованим в Мін'юсті України 21.01.2009 року за N 48/16064 (надалі - Методика);

- Збірника показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами, виданого Українським науковим центром технічної екології, Донецьк-2004;

- Акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Чернігівською філією ВАТ "Укртелеком" N 93/07 від 23.03.2011 року;

- Довідки Чернігівської філії ВАТ "Укртелеком" N 17/1-31-149 від 23.03.2011 року про кількість використаного природного газу підрозділами підприємства, відповідно до якої Срібнянським цехом телекомунікаційних послуг N 11 Чернігівської філії ВАТ "Укртелеком" за період з 01.02.2009 року по 28.02.2011 року було спожито 19674,00 м3 природного газу.

З огляду на викладені в Акті перевірки від 23.03.2011 N 93/07 порушення, позивачем нараховано збитків у розмірі 1741,38 грн.

Розрахунок розміру збитків, заподіяних державі, здійснено за формулою:

З = mi х 1,1 П х Аі х КТ х Кзі та складає 1741,38 грн., стягнення яких і є предметом позову у даній справі.

Однак, відповідач у справі заперечує правильність виконаних Державною екологічною інспекцією в Чернігівській області розрахунків розмірів відшкодування збитків, оскільки вказані розрахунки виконані з порушеннями Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме:

- розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (газового котла марки Колві-50СР) виконано в порушення пункту 3.7 Методики не за результатами інструментально-лабораторних вимірювань, а розрахунковим методом;

- при розрахунку маси наднормативного викиду не враховано час роботи джерела викиду в наднормативному режимі;

- при розрахунку маси наднормативного викиду невірно застосовані показники емісії забруднюючої речовини для газоподібного палива.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що розрахунок розміру збитків не відповідає вимогам Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища N 639 від 10.12.2008 року та зареєстрованим в Мінюсті України 21.01.2009 року за N 48/16064.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Особливості застосування цивільної відповідальності визначені у ст. 69 цього Закону, згідно з якою шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Положення ст. ст. 33, 34 цього Закону також передбачає, що особи винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади несуть відповідальність згідно з законом; шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

На виконання вимог вказаних законодавчих актів Міністерство охорони навколишнього природного середовища України наказом від 10.12.2008 року N 639 затвердило Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (далі - Методика).

Згідно з пп. 2.1.1 п. 2.1 цієї Методики наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря це, зокрема, - викиди забруднюючих речовин, які перевищують затверджені граничнодопустимі викиди, установлені дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами (п. 2.2 Методики).

Так, розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема, у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (п. 2.7 пп. 2.7.1 Методики).

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок розміру збитків, заподіяних державі, здійснено за формулою 12 Методики: З = mi х 1,1 П х Аі х КТ х Кзі.

Одним з необхідних показників для розрахунку розміру збитків (З) є показник mi - маси наднормативного викиду і-тої забруднюючої речовини в атмосферне повітря, формули для розрахунку якої наведені в розділі 3 Методики.

Однак, відповідно до п. 3.6 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Разом з цим, пунктом 3.7 Методики передбачено, що за відсутності у відповідній документації суб'єкта господарювання інформації щодо параметрів джерел викидів та/або джерел утворення забруднюючої речовини розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення), який здійснюється без дозволу на викиди, визначається за результатами інструментально-лабораторних вимірювань за формулою (10): mi = 3,6 х 10-6 х r Bi х qv х T.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерела викиду - газових котлів марки Колві-100СР та Колві-50СР було здійснено розрахунковим методом за формулою:

  

де Еj -валовий викид забруднювальної речовини під час спалювання і-того палива за проміжок часу. Зазначену формулу було взято зі Збірнику показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами, розробленому ВАТ "Український науковий центр технічної екології" у 2004 році (надалі - Збірник).

При цьому, судами попередніх інстанцій цілком правомірно встановлено, що розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря має бути здійснено відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України N 639 від 10.12.2008 року, а не на підставі Збірника, з огляду на те, що останній не є нормативним документом.

Крім того, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, розділом 3 Збірника, зокрема абзацом другим, передбачено, що найвищий пріоритет має визначення валового викиду забруднюючої речовини шляхом постійних вимірювань з використанням приладів неперервного моніторингу вмісту забруднюючої речовини в димових газах і тільки при відсутності такої можливості валовий викид визначається на основі розрахунку показника емісії забруднюючої речовини.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем було прийняте усне рішення про відсутність необхідності перевезення лабораторного обладнання для проведення інструментально-лабораторних вимірювань.

Враховуючи викладене, та зважаючи на вимоги діючого природоохоронного законодавства, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо того, що позивач хоча і мав право здійснити розрахунок збитків розрахунковим методом, однак, при цьому, розрахунок маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря має бути здійснено відповідно до вимог чинної Методики.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що прийнята апеляційним господарським судом постанова, якою рішення місцевого господарського суду залишене без змін, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2011 року у справі N 5/68 без змін.

 

Головуючий, суддя

І. Плюшко

Судді:

Н. Кочерова

 

С. Самусенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали