ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 20 червня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Потильчака О. І., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Пивовара В. Ф., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шаповалової О. А., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Агро" (далі - ТОВ "Біо Агро") про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14 грудня 2010 року у справі N 2/121-30/118 за позовом дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдинг "Тегра Україна ЛТД" (далі - ДП "Тегра Україна ЛТД") до ТОВ "Біо Агро" про стягнення збитків та штрафу, встановив:

У квітні 2009 року ДП "Тегра Україна ЛТД" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Біо Агро" про стягнення збитків у розмірі 8694880 грн. 30 коп. та штрафу в сумі 1500000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору N 40-02-08-0124 від 1 жовтня 2008 року щодо поставки сої товарної у строк, кількості та якості, передбаченої умовами договору.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 17 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано безпідставністю позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2010 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 14 грудня 2010 року, рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Біо Агро" на користь ДП "Тегра Україна ЛТД" 8550000 грн. збитків та 1500000 грн. штрафних санкцій.

При цьому суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з поставки позивачу товарної сої, останньому у зв'язку з придбанням товару у інший ціновий період завдано збитки, які у відповідності з частиною другою статті 612, частиною першою статті 623 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підлягають відшкодуванню із стягненням з відповідача штрафу згідно з п. 8.2 договору поставки та статті 611 ЦК України.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 14 грудня 2010 року на підставах, передбачених пунктом першим статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ТОВ "Біо Агро" просить скасувати постанову суду касаційної інстанції та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 611, 612, 623 ЦК України.

На обґрунтування заяви додано постанову Вищого господарського суду України, прийняту при вирішенні спору у подібних правовідносинах, в справі N 38/254-04.

За результатами розгляду касаційної скарги в цій справі суд касаційної інстанції, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язань, застосувавши до спірних правовідносин ті самі норми матеріального права, дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення збитків, оскільки в його діях не було встановлено складу цивільного правопорушення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні справи судом установлено, що 1 жовтня 2008 року між ДП "Тегра Україна ЛТД" (покупець) та ТОВ "Біо Агро" (продавець) укладено договір поставки N 40-02-08-0124, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити сою товарну врожаю 2008 року у кількості 7500 тон.

Поставка товару здійснюється окремими партіями. Продавець зобов'язується здійснити поставку товару у повному обсязі до 31 жовтня 2008 року (п. 5.1.). Поставка товару здійснюється на умовах: 3000 тон +/- 10 % - EXW - ТОВ "Ера Грейн"; 4500 тон +/- 10 % - EXW - ТОВ "Поділля елеватор".

У випадку, якщо якість товару не відповідає умовам договору, а саме п. 2.1, покупець має право або відмовитися від прийняття такого товару або запропонувати переглянути ціну. У разі, якщо продавець прострочив поставку товару у строки, вказані в п. 5.1, покупець має право в односторонньому порядку розірвати даний договір та відмовитися від отримання товару або змінити вартість товару, що підлягає поставці, з огляду на ринкову вартість товару.

При виявленні недоліків і невідповідності кількісних і якісних характеристик товару умовам договору, покупець направляє продавцеві рекламацію у письмовій формі протягом 10 днів з моменту переоформлення партії товару на покупця (п. 7.1)

Дані, на підставі яких подається рекламація, повинні бути підтверджені результатами лабораторного аналізу або актом, складеним за участю представників сторін (п. 7.1).

У випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань по даному договору, винна сторона відшкодовує іншій стороні всі збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням умов даного договору. За односторонню необґрунтовану відмову від поставки товару продавець сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості недопоставленого товару (п. п. 8.1, 8.2).

Пунктом 12.2 договору передбачено, що він діє до 10 листопада 2008 року.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом установлено, що 15 жовтня 2008 року відповідачем на виконання умов договору поставки було укладено шістнадцять договорів комісії, за умовами яких ТОВ "Біо Агро" (комісіонер) було зобов'язано за дорученням комітентів за винагороду укласти від свого імені та за рахунок комітентів договори купівлі-продажу товару комітентів, а саме сої товарної врожаю 2008 року, місцем поставки якого визначено зернові склади ТОВ "Ера Грейн" та ТОВ "Поділля елеватор".

Відповідно до умов зазначених договорів комісії відповідач за актами приймання-передачі прийняв на комісію сою товарну врожаю 2008 року, яка була передана на зберігання ТОВ "Ера Грейн" та ТОВ "Поділля елеватор", що підтверджується реєстром накладних та складськими квитанціями на зерно. Також ТОВ "Біо Агро" звернулося із заявами до ТОВ "Ера Грейн" та ТОВ "Поділля елеватор" стосовно переоформлення цього товару на ДП "Тегра Україна ЛТД".

За повідомленнями ТОВ "Ера Грейн" та ТОВ "Поділля елеватор" у зв'язку з відсутністю уповноваженого представника позивача на елеваторі 31 жовтня 2008 року, а також протягом листопада 2008 року, зазначений товар у відповідності до Інструкції про порядок ведення обліку і оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 11 липня 2005 року N 310, (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) не міг бути переоформлений на позивача.

Отже, твердження суду касаційної інстанції щодо невиконання відповідачем умов договору по поставці товару є необґрунтованим.

Також судом касаційної інстанції не надано правової оцінки та не спростовано висновку суду першої інстанції про те, що при вирішенні питання підтвердження якості поставленого товару, позивачем не було дотримано умов договору з цього приводу, а також процедури, визначеної вищенаведеною Інструкцією та постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року N 1280 "Про затвердження порядку відбору зразків продукції для визначення її якісних показників та форми акта відбору зразків продукції".

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 614 ЦК України).

Згідно статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення збитків, ДП "Тегра Україна ЛТД" обґрунтовувало свої вимоги, а суди апеляційної та касаційної інстанцій при задоволенні позову мотивували свої висновки тим, що невиконання відповідачем умов договору по поставці товару призвело до заподіяння позивачу збитків у зв'язку з придбанням такого товару в інший ціновий період.

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Судом установлено, що особливістю забезпечення технологічного режиму промислової переробки сої є дотримання відповідної якості сировини та забезпечення безперервної роботи технологічних ліній, що впливає на якість і собівартість продукції, а також строки експлуатації обладнання. Отже, для забезпечення безперервного технологічного процесу переробки цієї сільськогосподарської культури, закупівля і зберігання якої з надлишком до сировинного річного балансу призводить до значних витрат на зберігання і зниження якості продукції, позивач змушений постійно придбавати сировину у кількості, необхідній для забезпечення річного циклу до нового врожаю.

Ураховуючи наведені особливості господарської діяльності позивача, а також придбання ним товару у лютому - квітні 2009 року, тобто через 4-6 місяців після кінцевого строку поставки за договором від 1 жовтня 2008 року, не можуть свідчити про наявність причинно-наслідкового зв'язку між невиконанням відповідачем умов договору та закупкою позивачем товару у інший ціновий період.

За таких обставин висновок суду касаційної інстанції про наявність правових підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності як відшкодування збитків не ґрунтується на вимогах закону.

У зв'язку з наведеним постанова Вищого господарського суду України від 14 грудня 2010 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 11123 - 11125 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Агро" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 14 грудня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 11116 ГПК України.

 

Головуючий

О. І. Потильчак

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

В. Ф. Пивовар

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

О. А. Шаповалова

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема

 

***

Правова позиція

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особи зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, ат саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника за збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали