ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11.03.2010 р.

N 16/142-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Грейц К. В., суддів - Бакуліної С. В., Рогач Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на постанову від 16.12.2009 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 16/142-09 господарського суду Дніпропетровської області за позовом РВ ФДМУ по Дніпропетровській області до Криворізького орендного автотранспортного підприємства 14170 про стягнення 324883,04 грн. (в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача - не з'явились, від відповідача - не з'явились), встановив:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Загинайко Т. В.) від 16.09.2009 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Павловський П. П., судді - Швець В. В., Мороз В. Ф.) від 16.12.2009 року, у справі N 16/142-09 в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 43 ГПК України, ст. ст. 22, 1212, 1214 ЦК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків, завданих державі внаслідок недоотримання орендної плати в розмірі 324883,04 грн. до Державного бюджету України, за договором оренди підприємства N 1 від 26.09.2001 року (з урахуванням додаткової угоди до нього). Враховуючи, що відповідачем не доведено факт правонаступництва ним прав організації орендарів - акціонерів Криворізького АТП 14170 (орендаря по додатковій угоді до договору оренди від 26.09.91 року), позивач змінив підставу позову, зазначивши, що відповідач має відшкодувати збитки, оскільки користується державним майном без достатніх правових підстав (ст. 1212 ЦК України).

Відмовляючи в задоволенні позову, суди правомірно виходили із такого.

Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 8 травня 2002 року у справі N ПД 19/22 за позовом Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області до Криворізького орендного автопідприємства 14170 про розірвання договору оренди від 26 вересня 1991 року і повернення у власність орендованого майна було встановлено, що: - між Криворізьким територіально-виробничим об'єднанням "Кривбастранс" та організацією орендарів, створеною на базі Криворізького АТП 14170, 26 вересня 1991 року був укладений договір оренди N 1 цілісного майнового комплексу, що знаходиться на балансі АТП 14170; - на виконання Закону України "Про оренду майна державних підприємств" від 10 квітня 1992 року та Постанови Верховної Ради України N 2270- XII від 10 квітня 1992 року між Фондом державного майна України і організацією орендарів АТП 14170 було укладено додаткову угоду N Д-1083 від 18 серпня 1992 року до вищезазначеного договору оренди, відповідно до якої ФДМУ приймає на себе виконання зобов'язань орендодавця за договором оренди; - договір оренди N 1 від 26 вересня 1991 року, вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах до 26 вересня 2011 року.

Отже, при укладенні додаткової угоди від 18 серпня 1992 року N Д-1083 відбулася заміна лише орендодавця, чим приведено зазначений договір у відповідність до приписів Закону України "Про оренду майна державних підприємств" та Постанови Верховної Ради України N 2270-XII від 10 квітня 1992 року.

В додатковій угоді N Д-1083 від 18 серпня 1992 року зазначено, що орендарем є організація орендарів АТП 14170 в особі голови Цибенко О. А., як і в самому договорі оренди N 1 від 26 вересня 1991 року.

Додаткова угода з боку орендаря підписана головою правління Криворізького орендного автопідприємства, є відтиск печаті підприємства, відсутні посилання на заміну орендаря за договором.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 16 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про оренду від 23 листопада 1989 року N 810-I, Закон введено в дію з 1 січня 1990 року Постановою Верховної Ради СРСР від 23 листопада 1989 року N 811-I, із змінами і доповненнями, внесеними Законом СРСР від 7 березня 1991 року N 2015-I, трудовий колектив державного підприємства (об'єднання) або структурної одиниці об'єднання (далі - державного підприємства) має право утворити організацію орендарів як самостійну юридичну особу для створення на її основі орендного підприємства. Рішення про утворення організації орендарів та її органів управління приймається загальними зборами (конференцією) трудового колективу не менш як двома третинами голосів його членів. Організація орендарів спільно з профспілковим комітетом розробляє проект договору оренди і надсилає його державному органові, уповноваженому власником здавати в оренду державні підприємства. Цей орган зобов'язаний розглянути проект договору у тридцятиденний строк з дня його одержання. Після підписання договору організація орендарів приймає у встановленому порядку майно підприємства і набуває статусу орендного підприємства. Орендне підприємство діє на підставі статуту, що затверджується загальними зборами (конференцією) його трудового колективу. Орендне підприємство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за місцезнаходженням орендного підприємства.

Статут Криворізького орендного автопідприємства 14170 затверджено рішенням конференції трудового колективу Криворізького АТП 14170 від 3 вересня 1991 року та зареєстровано рішенням Виконкому Тернівської районної ради народних депутатів N 253/7 від 27 вересня 1991 року.

Відповідно до пункту 1.1 Статуту, трудовий колектив АТП 14170 створює організацію орендаторів - акціонерів, як самостійну юридичну особу і створює на її основі автотранспортне орендне підприємство.

Відповідно до пункту 1.2 Статуту організація орендарів набуває статусу орендного підприємства після укладення договору оренди з Криворізьким ТВО "Кривбастранс".

Відповідно до пункту 1.3 Статуту орендне АТП 14170 діє на основі цього Статуту та набуває права юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Між Криворізьким ТВО "Кривбастранс" і організацією орендарів, створеною на базі Криворізького АТП 14170, укладено договір оренди від 26 вересня 1991 року N 1 цілісного майнового комплексу, що знаходиться на балансі АТП 14170.

Рішенням Виконкому Тернівської районної ради народних депутатів міста Кривого Рогу N 253/7 від 27 вересня 1991 року було зареєстровано Криворізьке орендне автопідприємство 14170.

Таким чином, організація орендарів АТП 14170 набула статусу орендного підприємства і, відповідно, найменування юридичної особи - Криворізьке орендне автопідприємство 14170, яке і є орендарем державного майна згідно договору оренди N 1 від 26 вересня 1991 року.

З огляду на наведене колегія суддів вважає неправомірною позицію скаржника, яка ґрунтується на тому, що відповідач не є орендарем за договором оренди N 1 від 26.09.91 року, та, відповідно, користується державним майном без достатніх правових підстав.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

В роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України N 02-5/237 від 25 травня 2000 року "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" із змінами, внесеними згідно з роз'ясненнями Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31 травня 2002 року, висловлена правова позиція, згідно якої зміна умов договору щодо ставок орендної плати може мати місце лише за погодженням сторін у разі зміни цін і тарифів та у інших випадках, передбачених законодавчими актами України. У разі недосягнення згоди з цього питання за заявою заінтересованої сторони спір вирішується господарським судом.

Відповідно до пункту 2.3 договору оренди N 1 зміна розміру орендної плати за ініціативою сторін можлива лише при взаємному погодженні.

Ніяких доказів щодо зміни у встановленому законом порядку розміру орендної плати, визначеної у договорі оренди, позивачем не надано.

Враховуючи наведене постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, а касаційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства України.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1118, п. 1 ч. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу РВ ФДМУ по Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2009 року у справі N 16/142-09 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2009 року у справі N 16/142-09 - без змін.

 

Головуючий-суддя

К. Грейц

Судді

С. Бакуліна

 

Л. Рогач

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали