ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21.07.2011 р.

N К-13329/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М. І. - головуючий, судді: Карась О. В., Маринчак Н. Є., Острович С. Е., Усенко Є. А., при секретарі Сватко А. О., розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (далі - Макіївська ОДПІ) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.04.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.07.2008 у справі N 2-а-1924/08 (22-а-5948/08) за позовом державного підприємства "Макіїввугілля" (далі - ДП "Макіїїввугілля") до Макіївської ОДПІ про зобов'язання вчинити певні дії (судове засідання проведено за участю представників: позивача - Гладкової Л. М., Стихар Г. В., відповідача - Іванченка В. А.).

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України встановив:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.04.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.07.2008, позов задоволено; відповідача зобов'язано виключити з особової картки ДП "Макіїввугілля" зі збору за забруднення навколишнього середовища 1485561,42 грн. податкового боргу. У прийнятті вказаних рішень попередні судові інстанції виходили з того, що виділення зі складу державного підприємства "Донецька вугільна коксова компанія" відокремлених підрозділів та передача останніх до іншого підприємства (позивача у справі) без ліквідації реорганізованого підприємства не тягне передачі позивачеві податкового боргу за цими відокремленими підрозділами.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи. Так, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що відокремлені підрозділи юридичної особи є самостійними платниками збору за забруднення навколишнього середовища, а відтак внаслідок їх об'єднання з ДП "Макіїввугілля"до останнього як до об'єднаного платника перейшов податковий борг платників, що об'єдналися відповідно до підпункту 13.1.1 пункту 13.1 статті 13 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

У запереченні на касаційну скаргу ДП "Макіїввугілля"зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Макіївської ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями під час розгляду справи з'ясовано, що відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 26.05.2005 N 238 "Про реорганізацію ДП "Донецька вугільна коксівна компанія" до складу ДП "Макіїввугілля" було приєднано відокремлені підрозділи реорганізованого підприємства, які були самостійними платниками збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо порядку розподілу податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища між реорганізованим підприємством та позивачем у справі.

Попередні судові інстанції як на мотив задоволення позову послалися на приписи підпункту 13.1.2 пункту 13.1 статті 13 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якого реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини активів платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за собою розподілу податкових зобов'язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, створеними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної податкової відповідальності, за винятком випадків, коли за висновками податкового органу така реорганізація може призвести до неналежного виконання податкових зобов'язань платником податків, який реорганізовується.

При цьому суди залишили поза увагою той факт, що за змістом пункту 1.1 статті 1 названого Закону платниками податків є також філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи.

А отже реорганізація платника у податкових правовідносинах не обов'язково збігатиметься з сутністю та правовими наслідками реорганізації юридичної особи у господарських та цивільних правовідносинах.

Враховуючи, що, як встановлено судами, приєднані до ДП "Макіїввугілля" відокремлені підрозділи були самостійними платниками збору за забруднення навколишнього середовища, то реорганізація названих платників у розумінні пункту 13.1 зазначеного Закону відбулася саме шляхом їх об'єднання з іншим платником - ДП "Макіїввугілля".

Відповідно ж до підпункту 13.1.1 пункту 13.1 статті 13 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більшої кількості платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об'єдналися, такий об'єднаний платник податків набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань або податкового боргу всіх платників податків, що об'єдналися.

Наведене обумовлює правомірність обліку спірної заборгованості саме в особовій картці позивача як об'єднаного платника податків.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України постановив:

1. Касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області задовольнити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.04.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.07.2008 у справі N 2-а-1924/08 (22-а-5948/08) скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

М. І. Костенко

Судді:

О. В. Карась

 

Н. Є. Маринчак

 

С. Е. Острович

 

Є. А. Усенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали