ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

01.11.2011 р.

Справа N 11/528

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого - судді Малетича М. М., суддів: Мамонтової О. М., Круглікової К. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київського музею російського мистецтва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 р. у справі N 11/528 за позовом Київського музею російського мистецтва до Національного науково-дослідного реставраційного центру України, треті особи: Міністерство культури і туризму України, Київська міська рада, Головне управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про виселення (за участю представників: позивача: ОСОБА_1, дов. N 1/350-5а від 28.10.2011 р., ОСОБА_2, дов. N 1/351-5а від 28.10.2011 р.; відповідача: ОСОБА_3, дов. N 4 від 08.04.2011 р., ОСОБА_4, дов. N 5 від 15.04.2011 р., Стрєльнікова С. О., генеральний директор; третіх осіб: ОСОБА_5, дов. N 2387/11/13-11 від 27.10.2011 р., ОСОБА_6, дов. N 225-КР-1196 від 22.08.2011 р., ОСОБА_7, дов. N 011-09/921 від 14.03.2011 р.), встановив:

Київський музей російського мистецтва (далі - Музей, Позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Національного науково-дослідного реставраційного центру України (далі - Рестравраційний центр, Відповідач) про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом виселення з приміщень, за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, 9 (2-поверхова будівля флігеля - літ. "Б" та 1-поверхова будівля майстерні - літ. "В").

Ухвалами господарського суду міста Києва від 02.02.2010 р., 01.03.2010 р., 26.03.2010 р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору було залучено на стороні Відповідача - Міністерство культури і туризму України (далі - Міністерство, Третя особа 1) і на стороні Позивача - Київську міську раду (далі - КМР, Третя особа 2), та Головне управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Головне управління, Третя особа 3).

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2011 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 р., у задоволенні позову у даній справі відмовлено повністю.

У поданій касаційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і, зокрема, ст. ст. 319, 321, 387, 391, 396 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 137 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 7, 11, 14, 29 Закону України "Про музеї та музейну справу", просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов Музею задовольнити.

Відповідач у своєму письмовому відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених Позивачем у касаційній скарзі, просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані судові рішення у даній справі - без змін.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, з метою подальшого розвитку реставраційної справи та забезпечення належної схоронності музейних цінностей, Кабінетом Міністрів України 12.08.92 р. було прийнято постанову N 465 "Про створення Українського науково-дослідного реставраційного центру", якою передбачено створення на базі Державної науково-дослідної реставраційної майстерні у місті Києві Українського науково-дослідного реставраційного центру, передавши його до сфери функціонального управління Міністерства культури. Установлено, що витрати Українського науково-дослідного реставраційного центру фінансуються за рахунок і в межах коштів, які передбачаються за бюджетом Міністерству культури на утримання культурно-освітніх закладів. Доручено Київській міській, Львівській і Харківській обласним державним адміністраціям разом з Міністерством культури вирішити питання про забезпечення Українського науково-дослідного реставраційного центру та його філіалів у м. Львові і Харкові необхідними приміщеннями.

В подальшому, відповідно до Указу Президента України N 587 від 11.10.94 р. "Про національні заклади культури" Відповідачу було надано статус національного центру.

Поряд з цим, розпорядженням Київської міської державної адміністрації N 1558 від 06.10.97 р. було затверджено Положення про Київський музей російського мистецтва, згідно якого (розділ 1) Київський музей російського мистецтва заснований 12.11.92 р. на базі націоналізованих приватних зібрань і мав первинну назву - Київська картинна галерея, а з 1965 р. - Київський музей російського мистецтва. Музей є державним культурно-освітнім та науково-дослідним закладом, призначеним для зберігання, вивчення та пропаганди російського мистецтва XIII - II століть, мистецтва України, а також країн, що належали до СРСР. Музей у своїй діяльності підпорядкований Головному управлінню культури Київської міської державної адміністрації, є юридичною особою та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, 9.

Наказом Головного управління комунальної власності міста Києва N 14 від 12.07.2002 р. за Музеєм було закріплено на праві оперативного управління основні засоби, у т. ч.: будівлю музею 3-поверхову, літ. "А" та спірні приміщення - будівлю флігеля 2-поверхову, літ. "Б" і будівлю майстерні, літ. "В", які розташовані по вул. Терещенківській, 9 у м. Києві.

Також 25.09.2004 р. Позивачем було отримано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3149 га, розташованою по вул. Терещенківській, 9 у Шевченківському районі міста Києва.

Листом за N 01-08/3897 від 06.10.2008 р. Головне управління повідомило Позивача про те, що згідно плану роботи на 2009 рік з 01.01.2009 р. заплановано розпочати капітальний ремонт та реконструкцію пам'ятки архітектури XIX століття - садиби Київського музею російського мистецтва, у зв'язку з чим директору Музею необхідно до 01.01.2009 р. забезпечити звільнення двоповерхового флігеля, в якому тимчасово розташований Реставраційний центр.

При цьому між Позивачем і Відповідачем не було досягнуто згоди щодо оформлення орендних правовідносин по спірним приміщенням, як і щодо звільнення останніх, у зв'язку з чим Позивач звернувся до суду з даним позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом виселення Відповідача з приміщень, за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, 9 (2-поверхова будівля флігеля - літ. "Б" та 1-поверхова будівля майстерні - літ. "В"), посилаючись на те, що спірні приміщення закріплені за ним на праві оперативного управління, тоді як останній користується спірними приміщеннями без будь-яких на те правових підстав, яке, у свою чергу, обмежує Позивача у здійсненні ним права розпоряджатись спірним майном і, зокрема, по розширенню експозиції та проведення там необхідних ремонтних робіт.

Крім того, судами було встановлено, що Відповідач, як правонаступник Українського науково-дослідного реставраційного центру, створеного на базі Державної науково-дослідної реставраційної майстерні, самовільно не займав спірні приміщення, оскільки останні були закріплені за Державно-реставраційними майстернями з будівель, належних музею Російського мистецтва, оскільки наказом по Управлінню у справах мистецтв при РНК УРСР N 47 від 29.02.1944 р. за Державно-реставраційними майстернями були закріплені будівлі, належні музею Російського мистецтва, а саме: 2-поверховий флігель у дворі музею; приміщення першого поверху лівого крила музею, що були зайняті жильцями з підвалами, а наказом по Управлінню у справах мистецтв при РНК УРСР N 199 від 10.05.1944 р. було відновлено діяльність Державних науково-дослідних реставраційних майстерень, приміщення для реставраційних майстерень відведено у подвір'ї музею Російського мистецтва, а саме: 2-поверховий флігель та флігель лівого крила будинку Музею з підвалом. Водночас Статутом Відповідача (розділи 1 - 2) передбачено, що останній є провідним науково-дослідним, науково-методичним та науково-реставраційним державним закладом культури, через який здійснюється державна політика в галузі збереження, дослідження, консервації, реставрації, експертизи рухомих пам'яток історії та культури Музейного фонду України, який належить до сфери управління Міністерства культури і туризму. Центр створено з метою збереження, дослідження, консервації, реставрації, експертизи рухомих пам'яток історії та культури Музейного фонду України. Предметом діяльності Центру є здійснення науково-дослідної, науково-методичної, консерваційно-реставраційної діяльності, експертизи музейних цінностей в Центрі та на базі Музеїв, у тому числі таких, що містять дорогоцінні метали й коштовне каміння, здійснення моніторингу стану збереження пам'яток Музейного фонду України. Центр є правонаступником Українського науково-дослідного реставраційного центру, створеного на базі Державної науково-дослідної реставраційної майстерні, заснованої Постановою Ради народних комісарів УРСР N 922 від 27.06.1938 р. "Про музеї України".

Суд апеляційної інстанції на підставі встановлених обставин справи, у тому числі про те, що Відповідач являється культурним закладом музейного типу, на який поширюється дія Закону України "Про музеї та музейну справу", а також чинних підзаконних нормативних актів у цій сфері щодо заборони на виселення закладів культури, посилаючись при цьому на те, що належних та допустимих доказів на підтвердження зміни, скасування чи визнання недійсними згаданих вище наказів N 47 від 29.02.1944 р. та N 199 від 10.05.1944 р., на підставі яких Реставраційний центр і займає спірні приміщення, судам надано не було, тоді як останні підлягають вилученню лише за умови надання іншого рівноцінного приміщення, яке відповідає вимогам для здійснення діяльності Національного науково-дослідного реставраційного центру України як закладу культури, чого у даному випадку зроблено не було, з урахуванням вимог ст. ст. 1, 2, 7, 13, 14 Закону України "Про музеї та музейну справу", дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції про відмову в позові залишив без змін.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, із дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому підстав для зміни чи скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, постановив:

Касаційну скаргу Київського музею російського мистецтва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 р. у справі N 11/528 - без змін.

 

Головуючий, суддя

М. М. Малетич

Судді:

О. М. Мамонтова

 

К. С. Круглікова

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали