ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

15.02.2012 р.

Справа N 3/76-34/303

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді - Кузьменка М. В., суддів: Васищака І. М., Палій В. М., розглянувши касаційну скаргу Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату на ухвалу господарського суду Львівської області від 20.10.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 р. у справі N 3/76-34/303 за позовом Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату до Релігійної громади Греко-Католицької Церкви, 3-тя особа - Львівська обласна державна адміністрація, про усунення перешкод в користуванні культовою спорудою, за скаргою Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату на дії Відділу державної виконавчої служби Кам'яно-Бузького районного управління юстиції (за участю представників: від позивача - не з'явився, від відповідача - не з'явився, від 3-тьої особи - не з'явився, від ВДВС - не з'явився), встановив:

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.10.2002 р. зобов'язано Релігійну громаду Української Греко-Католицької Церкви, с. Колоденці Кам'янка-Бузького району Львівської області, звільнити приміщення церкви Св. Пророка Іллі і не чинити перешкод Релігійній громаді Української Православної Церкви Київського патріархату, с. Колоденці Кам'янка-Бузького району Львівської області, в користуванні церквою Св. Пророка Іллі.

07.03.2007 р. на виконання вказаного рішення господарським судом Львівської області видано наказ.

12.03.2010 р. Відділом державної виконавчої служби Кам'янка-Бузького районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду від 07.03.2007 р. та зобов'язано Релігійну громаду Української Греко-Католицької Церкви звільнити приміщення церкви Св. Пророка Іллі і не чинити перешкод Релігійній громаді Української Православної Церкви Київського патріархату у користуванні вказаною церквою.

На підставі заяви стягувача від 25.03.2011 р. про повернення без виконання наказу господарського суду Львівської області від 07.03.2007 р. відділом ДВС 30.03.2011 р. прийнято постанову про повернення стягувачу наказу суду на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

19.04.2011 р. стягувач повторно пред'явив наказ суду до виконання.

20.04.2011 р. відділом ДВС прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з посиланням на п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Стягувач - Релігійна громада Української Православної Церкви Київського патріархату звернулася до господарського суду Львівської області із скаргою на дії ВДВС Кам'янка-Бузького районного управління юстиції і просила суд визнати недійсною постанову останнього від 20.04.2011 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Скарга мотивована тим, що стаття 47 Закону України "Про виконавче провадження" не містить будь-яких обмежень чи застережень з приводу того, що стягувач позбавлений можливості повторно подати виконавчий документ до виконання.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.10.2011 р. (суддя Кітаєва С. Б.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 р. (головуючий, суддя Данко Л. С., судді Скрипчук О. С., Дубник О. П.), визнано доводи скаржника неправомірними і скаргу відхилено з тих підстав, що постанова ВДВС від 20.04.2011 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження не суперечить нормам чинного законодавства.

Не погоджуючись з вказаними ухвалою та постановою, Релігійна громада Української Православної Церкви Київського патріархату звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення скарги на дії ВДВС.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 45 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

В силу ст. 124 Конституції України, ст. 115 ГПК України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу ст. 12 названого Закону, сторони виконавчого провадження мають право, між іншим, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 1212 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як встановлено судами, 12.03.2010 р. відділом державної виконавчої служби Кам'янка-Бузького районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 07.03.2010 р. N /76-34/303.

25.03.2011 р. Релігійною громадою Української Православної Церкви Київського патріархату до відділу ДВС була подана заява про повернення без виконання наказу суду від 07.03.2011 р., у зв'язку з чим постановою від 20.04.2011 р. виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

Разом з тим, частиною 5 статті 47 названого Закону встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. Отже, наведений у статті 47 Закону припис не містить обмежень для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, крім випадку, коли строк для пред'явлення документа до виконання, встановлений ст. 22 Закону, пропущений.

Матеріалами справи доведено, що в межах строку, встановленого ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження", стягувач повторно подав заяву про прийняття до провадження виконавчого документа.

Проте постановою від 20.04.2011 р. відділ ДВС відмовив у відкритті виконавчого провадження з посиланням на п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою.

Визнавши дії державної виконавчої служби щодо відмови у відкритті виконавчого провадження такими, що не суперечать Закону України "Про виконавче провадження", суди двох інстанцій не дали системного аналізу положенням цього Закону, а саме ст. ст. 26, 49, 50 Закону, а також не врахували, що приписи ст. 47 Закону є спеціальними по відношенню до положень ст. 26 Закону стосовно можливості відкриття виконавчого провадження за повторним пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Так, стаття 49 Закону не визначає таку підставу для закінчення виконавчого провадження, як повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою.

Положення пункту 7 частини 1 ст. 26 Закону (відмова у відкритті виконавчого провадження, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою) кореспондується з положеннями пункту 1 частини 1 ст. 49 Закону, якою встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду.

Отже, системний аналіз положень статей 26, 49 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що підставою для закінчення виконавчого провадження є саме заява стягувача про відмову від примусового виконання рішення суду, яка має бути визнана судом, і яка, відповідно, виключає можливість повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за приписами частини 1 ст. 50 Закону, завершене виконавче провадження з наведених підстав не може бути розпочате знову.

Враховуючи, що даючи оцінку діям державної виконавчої служби щодо прийняття постанови від 20.04.2011 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження, суди двох інстанцій неправильно застосували положення Закону України "Про виконавче провадження", і матеріалами справи доведено факт порушення державним виконавцем вимог закону при виконанні наказу суду, колегія суддів вважає, що оскаржувані ухвала та постанова підлягають скасуванню, а скарга Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату на дії ВДВС - задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, колегія суддів постановила:

1. Касаційну скаргу Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату - задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 20.10.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 р. у справі N 3/76-34/303 - скасувати.

3 Скаргу Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату на дії Відділу державної виконавчої служби Кам'янка-Бузького районного управління юстиції - задовольнити.

4. Визнати незаконною постанову Відділу державної виконавчої служби Кам'янка-Бузького районного управління юстиції від 20.04.2011 р. ВП N 26031814 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

 

Головуючий, суддя

М. В. Кузьменко

Суддя

І. М. Васищак

Суддя

В. М. Палій

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали