ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

07.06.2011 р.

Справа N 14/327

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів: Демидової А. М. - головуючий, Воліка І. М., Жукової Л. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 р. у справі N 14/327 господарського суду міста Києва за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" третя особа ОСОБА_2 про виділення учаснику в натурі частки майна товариства (в судовому засіданні взяли участь представники від: позивача: ОСОБА_3 (дов. від 19.06.2009 р.); відповідача: ОСОБА_4 (дов. від 20.09.2010 р.) третьої особи: не з'явилися), встановив:

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.12.2010 року у справі N 14/327 (суддя Смирнова Ю. М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 630850 грн. 00 коп., 6309 грн. 08 коп. державного мита, 60 грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2832 грн. 31 коп. витрат по сплаті вартості проведеної у справі судової експертизи. В іншій частині позову відмовлено. Повернуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 надмірно сплачені згідно квитанції N 100 від 19.06.2009 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 194 грн. 50 коп.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що пунктом 28 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу та Закону України "Про господарські товариства" учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними. Матеріалами справи підтверджується подача позивачем заяви про вихід з товариства 31.12.2007 р., оскільки в матеріалах справи відсутні докази згоди Товариства на повернення позивачу його вкладу у натуральній формі, то вимоги позивача про стягнення вартості майна пропорційно його частці у статутному капіталі, є обґрунтованими.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 р. (головуючий суддя: Тищенко О. В. - доповідач, Алданова С. О., Чорна Л. В.), апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" задоволено. Рішення господарського суду м. Києва від 24.12.2010 року у справі N 14/327 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" 3154,25 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Кремень" з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у сумі 2993,75 грн., перераховане до Державного бюджету України згідно квитанції N 123 від 04.01.2011 р.

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 р. у справі N 14/237, а рішення господарського суду м. Києва від 24.12.2010 р. залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарським судом апеляційної інстанції належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Заслухавши представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами встановлено, 21.07.2003 р. на установчих зборах засновників (учасників) було прийнято рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" (далі - Товариство), державна реєстрація якого проведена 25.07.2003 р.

Засновниками Товариства відповідно до установчого договору та статуту були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зі статутними частками по 50 %, що в грошовому еквіваленті становило по 150000,00 грн. При цьому, позивачем та третьою особою в рахунок частки було передано майновий внесок на суму 107000,00 грн., по 53500,00 грн. на кожного з них, до моменту реєстрації, а решта 64 % повинна була бути внесена протягом року з моменту реєстрації товариства, грошима по 96500,00 грн. на кожного.

31.12.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, на підставі ст. 84 Закону України "Про нотаріат" передано поштовим зв'язком Товариству з обмеженою відповідальністю "Кремень" заяву громадянина ОСОБА_1 про вихід останнього зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" з 31.12.2007 та з вимогою про виділення йому частки майна товариства, в натуральній формі у розмірі 50 %, що орієнтовно складає 15000000,00 грн. Копія нотаріальної посвідченої заяви від 31.12.2007 та копія свідоцтва нотаріуса від 02.12.2009 містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 84 Закону України "Про нотаріат" нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів. На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремень" знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіровоградська, 3, а згідно відомостей відповідача директор ОСОБА_2, який є також другим учасником товариства проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, заява позивача про вихід зі складу учасників товариства була наслідна ОСОБА_2, який є директором та другим учасником товариства.

Відповідно до п. 4.1 установчого договору учасники Товариства не володіють відокремленими правами на окремі об'єкти, які є внеском до статутного фонду Товариства.

Пунктом 9.6 установчого договору передбачено, що у разі виходу учасника зі складу учасників товариства такий учасник має право на відшкодування свого внеску в статутний фонд у порядку та на умовах визначених статутом товариства та цим договором.

Пунктом 4.8 установчого договору передбачено, що при виході учасника товариства йому виплачується частка вартості майна товариства на дату його виходу пропорційно його частці у статутному фонді. Виплата строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, що вибуває, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством у цьому році на момент його виходу. На вимогу учасника, що вибуває, його частка можу бути повернена повністю або частково у натуральній формі.

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Відповідно до вимог ст. 148 Цивільного кодексу України учасники товариств з обмеженою відповідальністю мають право вийти з цих товариств. Учасники товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю повинні повідомити товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці або у інший передбачений статутом строк. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників.

Таким чином позивач, як учасник товариства, наділений корпоративними правами, у тому числі правом виходу зі складу учасників товариства, не залежно від згоди товариства чи інших його учасників та не залежно від того, чи скликались з цього питання загальні збори та чи було прийнято відповідне рішення.

Пунктом 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу та Закону України "Про господарські товариства" учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи підтверджується подача позивачем заяви про вихід з товариства 31.12.2007.

Статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Згідно зі ст. 85 Господарського кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

Частина 1 статті 115 Цивільного кодексу України встановлює, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Наслідком вибуття учасника, згідно з ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України, є право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Таким чином, оскільки вкладом позивача у статутний капітал були не тільки кошти, а й майно, то повернення частки у натуральній формі можливе лише за згодою Товариства.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази згоди Товариства на повернення позивачу його вкладу у натуральній формі, то вимоги позивача про стягнення вартості майна пропорційно його частці у статутному капіталі, є обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 Господарського кодексу України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Враховуючи наведене, господарським судом може бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (був виключений) з товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів для обчислення вартості частини майна, належної до сплати такому учаснику.

У вирішенні питання про порядок і строки проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, господарським судам слід мати на увазі, що норми статті 54 Закону України "Про господарські товариства" є спеціальними щодо норм статті 148 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини другої статті 148 Цивільного кодексу України порядок і строки розрахунків з учасником, що вийшов з товариства, встановлюються статутом і законом. При цьому норми статуту щодо порядку та строків розрахунків з учасником, який вийшов з товариства, повинні відповідати статті 54 Закону України "Про господарські товариства". Передбачений статутом порядок розрахунків з учасником, що вийшов з товариства, може застосовуватись у частині, що не суперечить закону.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 23.06.2010 N 17/22 у справі N 14/327 згідно даних балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" станом на 31.12.2007 балансова вартість майна (вартість власного капіталу) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень", тобто частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань, складає 1261,7 тис. грн.: 2101,0 тис. грн. + 1413,4 тис. грн. = 3514,4 тис. грн. - 204,1 тис. грн. - 2048,6 тис. грн. = 1261,7 тис. грн., де: 2101,0 тис. грн. - балансова вартість необоротних активів товариства; 1413,4 тис. грн. - балансова вартість оборотних активів товариства; 204,1 тис. грн. - балансова вартість довгострокових зобов'язань; 2048,6 тис. грн. - балансова вартість поточних зобов'язань товариства.

Встановити дані щодо структури (переліку) активів і пасивів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень", вартість яких зазначена в балансі товариства станом на 31.12.2007, 31.03.2008 та на час проведення експертизи, не видається за можливе, в зв'язку з їх відсутністю.

По другому та по третьому питанню у висновку експерта зазначено, що такі питання не відносяться до судово-економічної експертизи.

За таких обставин, згідно балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" станом на 31.12.2007, балансова вартість майна товариства становить 1261700,00 грн.

Позивачем до позовної заяви надано перелік, який підписаний позивачем, основних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень", які знаходяться на балансі товариства станом на 31.12.2007, відповідно до якого залишкова вартість основних засобів становить 2486650,96 грн. Також позивачем до матеріалів справи надано перелік частини основних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень", що знаходяться на балансі товариства і можуть бути виділені позивачу як одному із засновників, відповідно до якого залишкова балансова вартість становить 1229543,99 грн. Згідно уточнень до позовних вимог від 02.09.2010 позивач просить стягнути вартість частина майна товариства у розмірі 1229543 грн.

Отже, запропоновані вихідні дані позивача не співпадають з даними балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" станом на 31.12.2007 року, відповідно до якого залишкова вартість основних засобів на кінець звітного періоду складає 2101,0 тис. грн. (рядок 030). Крім того, позивачем у своєму розрахунку частки вартості майна товариства не враховано зменшення вартості майна на зобов'язання товариства. Будь-яких доказів у підтвердження своїх розрахунків позивачем до справи не надано.

За таких обставин, запропонований позивачем розрахунок частки вартості майна товариства станом на 31.12.2007 пропорційно його частці у розмірі 50 % у статутному капіталі товариства є необґрунтованим та таким, що не підтверджується матеріалами справи.

Крім того, судом відзначається, що позивачем не заявлялось клопотання про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів для обчислення вартості частини майна, належної до сплати позивачу.

Позивач наполягає на власному розрахунку частки майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень", яку належить сплатити позивачу, у розмірі 1229543 грн.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу статті 34 Господарського процесуального кодексу України докази мають бути належними та допустимими. Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що позивачем зроблено не було.

Оскільки поданий позивачем розрахунок вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" не підтверджується даними балансу товариства станом на 31.12.2007 р., інших належних доказів в підтвердження власного розрахунку позивачем не надано, клопотання про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості майна, позивачем не заявлялось, то суд приходить до висновку, що для визначення вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень" слід застосувати дані балансу товариства станом на 31.12.2007 р.

Згідно даних балансу товариства станом на 31.12.2007 р. статутний капітал у розмірі 300000,00 грн. сформований повністю, неоплачений капітал відсутній.

Суд враховує також, що порядок і строки проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, статутом не передбачений, а в установчому договорі товариства зазначено, що виплата частки вартості майна товариства здійснюється після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов учасник з товариства та на строк до 12 місяців з дня виходу.

Станом на момент вирішення спору, відповідачем не здійснено виплату частки вартості майна товариства позивачу пропорційно його частці у статутному капіталі товариства у розмірі 50 %.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, як бувший учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень", розмір частки якого становить 50 % від статутного капіталу товариства, скориставшись своїм право на вихід зі складу учасників товариства, набув право на отримання частки майна товариства пропорційно розміру його частки.

Розмір частки майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень", на яку позивач має право, можливо розрахувати виходячи з даних балансу товариства станом на 31.12.2007 р.

Станом на 31.12.2007 р. балансова вартість майна (вартість власного капіталу) товариства, тобто частина в активах підприємства, що залишається вирування його зобов'язань, складає 1261,7 тис. грн.

З урахуванням частки позивача у статутному капіталі товариства у розмірі 50 %, позивач має право на одержання коштів у розмірі 630850,00 грн.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в сумі 630850,00 грн., а в решті вимог відмовив за їх недоведеністю належними засобами доказування.

Підставою для прийняття оскаржуваної постанови зазначена ст. 22 ГПК України в редакції Закону України від 07.07.2010 року N 2453-VI, згідно якої до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, подаючи заяву про зміну, зокрема, предмету позову, особа, таким чином, реалізує надане їй право на зміну способу захисту її оспорюваних прав та інтересів; наслідком подання такої заяви та прийняття її судом до розгляду є заміна первісних позовних вимог (предмету позову) на нові позовні вимоги (предмет позову), що не суперечить законодавству.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно застосовано в даному випадку вказану вище редакцію цієї статті, оскільки на момент порушення провадження у справі був чинним ГПК України в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 р. і, відповідно, скасування рішення та відмова у задоволенні позовних вимог із зазначених вище підстав, позбавляє сторону у справі можливості реалізувати надане їй законом право на захист своїх інтересів.

Отже, з огляду на вказане вище, постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 р. підлягає скасуванню, а рішення господарського суду м. Києва у справі N 14/327 залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 р. у справі N 14/327 скасувати. Рішення господарського суду м. Києва від 24.12.2010 р. у справі N 14/327 залишити без змін.

 

Головуючий

А. М. Демидова

Судді:

І. М. Волік

Л. В. Жукова

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали