ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

РІШЕННЯ

від 28 вересня 2011 року N 856

Про відмову у погодженні проекту регуляторного акта

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у відповідності до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" розглянув:

Проект постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання збирання, видалення, знешкодження та утилізація відпрацьованих мастил (олив)" (надалі - проект Постанови) та документи, що додаються до нього подані на погодження листом Міністерства екології та природних ресурсів України від 08.09.2011 N 16937/07/10-11.

За результатами здійснення аналізу проекту Постанови та відповідного аналізу регуляторного впливу на дотримання вимог статей 4, 5, 8 і 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" встановив:

Редакція зазначеного проекту Постанови за змістовним наповненням є майже ідентичною редакції попереднього проекту (який був надісланий листом Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.07.2011 N 13926/07/10-11) і, відносно якого, за результатами опрацювання, Держкомпідприємництвом було прийнято рішення про відмову у його погодженні N 689 від 29.07.2011.

Крім того аналіз регуляторного впливу до проекту Постанови було підготовлено з порушенням вимог статті 8 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (надалі - Закон), а також недодержано вимог статей 7 та 9 цього ж Закону щодо планування роботи регуляторного органу та належного розміщення повідомлення про оприлюднення проекту Постанови.

Під час опрацювання даного проекту Постанови встановлено, що за інформацією наведеною розробником, редакцію проекту Постанови було доопрацьовано із врахуванням зауважень наданих в рішенні про відмову у погодженні попереднього проекту Постанови.

Однак, редакція проекту Постанови відрізняється від попереднього проекту Постанови лише окремими положеннями, що не впливають на суть самого механізму регулювання даного питання.

Отже, за концепцією своєї редакції запропонований механізм залишається ідентичним попередньому.

Зокрема, проектом Постанови знову ж передбачається зобов'язати підприємства, установи та організації віх форм власності, що виробляють або імпортують для вільного використання мастила (оливи) самостійно в установленому законодавством порядку забезпечити збирання, видалення, знешкодження та утилізацію відпрацьованих мастил (олив) або укладати договори з уповноваженим підприємством, що належить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів або іншими суб'єктами господарювання, що мають відповідну ліцензію.

Враховуючи дані положення проекту Постанови щодо самостійного збирання, видалення, знешкодження та утилізацію відпрацьованих мастил (олив), слід передбачити, що усім підприємствам, установам, організаціям на всій території України буде потрібно створити належну інфраструктуру для самостійного здійснення утилізації тари та пакувальних матеріалів, що на практиці виконати практично не можливо.

Водночас слід прийняти до уваги, що на даний час, переважна більшість імпортерів мастил (олив) не мають виробничих та технологічних можливостей щодо їх перероблення власними силами.

Таким чином, задля організації самостійної переробки використаних мастил (олив) вони повинні частину фінансових ресурсів спрямувати на побудову цих процесів, що в свою чергу призведе до відволікання обігових коштів за напрямками, не властивими основному виду діяльності суб'єктів господарювання, що фактично може бути ототожнене з втручанням в їх господарську діяльність.

Враховуючи, що фактична реалізація норм проекту Постанови на практиці, з одного боку, може призвести до низки негативних наслідків для суб'єктів господарювання, а з іншого - розуміючи проблему накопичення даного типу відходів, з приводу її редакції в Держкомпідприємництві відбулася робоча нарада в ході якої було запропоновано розробнику надати додаткову інформацію щодо організації аналогічного процесу зі збирання та утилізації відпрацьованих мастил (олив) в розвинутих Європейських країнах.

За результатами ґрунтовного аналізу додаткових матеріалів, що були надані розробником було з'ясовано, що механізм, запропонований проектом Постанови, не відповідає прийнятому у розвинутих Європейських країнах, зокрема, в частині цільового спрямування коштів підприємствам - переробникам та не сприяє встановленню прозорої процедури використання зібраних коштів та заохоченню, як виробників, так і імпортерів до виконання запропонованих проектом Постанови дій.

Покладаючи на суб'єктів господарювання, які здійснюють виробництво або імпорт мастил (олив) обов'язок заключати договори та перераховувати кошти згідно договорів, редакція проекту Постанови не містить норму, яка б вказувала на цільове використання цих коштів в подальшому та виключала б можливість будь-якого їх використання не за основним призначенням.

Таким чином, запропонована редакція проекту Постанови до вивчення аналогів розвитку цього сегменту ринку у західних країнах є передчасною та такою, що потребує істотного доопрацювання з метою максимального його наближення до норм міжнародної практики.

Крім того, обґрунтування надані розробником, в частині необхідності скорішого запровадження запропонованого проектом Постанови порядку утилізації мастил (олив), не враховує той факт, що частина відпрацьованих мастил вже використовується, як складова частина, окремих технологічних процесів, а тому загальні обсяги відпрацьованих мастил (олив), які потребують утилізації, можуть бути переглянуті та скореговані в бік їх зменшення.

Також, слід зазначити, що стосовно даного проекту Постанови від імені Урядового уповноваженого з питань дерегуляції господарської політики було направлено лист Прем'єр-міністру України від 08.08.2011 N 1-0.211/179-11 із відповідними зауваженнями та пропозиціями.

Враховуючи вищенаведене, Держкомпідприємництво залишається на позиції викладеній в вищезазначеному листі Прем'єр-міністру України та рішенні N 689 від 29.07.2011 про відмову у погодженні проекту Постанови.

У той же час, розробнику слід проаналізувати даний проект Постанови в контексті уникнення неузгодженості з діючим законодавством України в частині питань передачі права власності.

Зокрема, статтею 1 Закону України "Про відходи" під відходами розуміються будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Стаття 8 Закону України "Про відходи" передбачає, що відходи є об'єктом права власності. Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом.

Згідно статті 9 цього ж Закону суб'єктами права власності на відходи є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна Республіка Крим і держава. Суб'єкти права власності володіють, користуються і розпоряджаються відходами в межах, визначених законом.

Виходячи з вище викладеного можна зробити висновок, що підприємства, установи та організації всіх форм власності, що виробили або імпортували для вільного використання мастила (оливи), після їх реалізації споживачу, передали своє право власності на мастила (оливи) покупцям. Таким чином втративши право власності на мастила (оливи), вони втрачають право власності на відходи які утворяться в результаті використання мастил (олив).

Разом з цим, зазначаємо, що аналіз регуляторного впливу до даного проекту Постанови не враховує викладені в попередньому рішенні про відмову проекту регуляторного акта зауваження та пропозиції, зокрема, в частинах:

- належного складання аналізу регуляторного впливу, як основного документу, який дозволяє оцінити дієвість та ефективність запропонованого способу державного регулювання, а саме:

- відсутності належного обґрунтування проблеми, яка стала поштовхом для розробки даного проекту Постанови;

- наведення статистичних даних стосовно кількості підприємств, що розташовані на території України, які можуть самостійно здійснити збирання, видалення, знешкодження та утилізацію відпрацьованих мастил (олив);

- надання інформації, щодо того які саме штрафи сплачують суб'єкти господарювання в разі порушення природоохоронного законодавства та не надано ніяких аналітичних розрахунків щодо запропонованих норм проекту Постанови вплинуть на фінансову частину суб'єктів господарювання.

Крім того, незважаючи на зауваження з приводу планування та оприлюднення належним чином планів роботи регуляторного органу, передбачені статтею 7 Закону та висловлені в минулому рішенні про відмову даного проекту регуляторного акта, на даний час проект Постанови не внесено Міністерством екології та природних ресурсів України до плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів на 2011 рік, що, в свою чергу, також порушує статтю 4 Закону в частині прозорості та врахування громадської думки (відкритості для фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, при розробці даного проекту регуляторного акта Міністерством екології та природних ресурсів України залишаються не дотриманими вимоги Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", зокрема:

1) статті 4 Закону в частинах:

- доцільності, стосовно обґрунтування необхідності державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;

- адекватності, оскільки розробником належним чином не обґрунтована необхідність запровадження передбаченого проектом Постанови відповідного державного регулювання у запропонованому вигляді, а також - на скільки така форма державного регулювання відповідає вирішенню існуючої проблеми;

- ефективності, оскільки розробником проекту не доведено забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімального необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян та держави;

- збалансованості, оскільки належним чином не доведено, що зазначений проект Постанови забезпечить достатній баланс інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави;

2) статті 5 цього ж Закону - в частині недопущення прийняття регуляторних актів, які не узгоджуються з діючими регуляторними актами.

3) статті 8 Закону - щодо належного складання розробником аналізу регуляторного впливу до даного проекту регуляторного акта та статті 7 - щодо додержання вимог стосовно планування та оприлюднення належним чином планів роботи регуляторного органу.

Враховуючи викладене, керуючись частиною 5 статті 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", приймаючи до уваги лист Прем'єр-міністру України від 08.08.2011 N 1-0.211/179-11 та рішення N 689 від 29.07.2011 про відмову у погодженні проекту регуляторного акта, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва вирішив:

Відмовити в погодженні проекту постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання збирання, видалення, знешкодження та утилізація відпрацьованих мастил (олив)".

 

Перший заступник Голови -
голова ліквідаційної комісії

Г. Яцишина

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали