ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

РІШЕННЯ

від 25 жовтня 2011 року N 916

Про відмову у погодженні проекту регуляторного акта

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у відповідності до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" розглянув:

проект постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку відбору та затвердження інвестиційних проектів (програм), якими передбачено нарощування видобутку вуглеводневої сировини, та контролю за їх виконанням" (надалі - проект Постанови) та документи, що додаються до нього, подані листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України N 3501-25/262 від 15.09.2011 р.

За результатами здійснення аналізу проекту постанови та відповідного аналізу регуляторного впливу на дотримання вимог статей 4, 5, 8 і 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" встановив:

Проектом постанови пропонується встановити Порядок відбору та затвердження інвестиційних проектів (програм), якими передбачено нарощування видобутку вуглеводневої сировини, та контролю за їх виконанням (надалі - проект Порядку).

Проте проект Порядку потребує подальшого доопрацювання з огляду на те, що розробником не дотримано відповідності даного проекту Порядку статтям 4, 5 та 8 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а також Методики проведення аналізу регуляторного впливу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 р. N 308.

Зокрема, зазначене стосується наступного.

1. Абзацом другим пункту 3 проекту Порядку передбачається, що до участі у відборі, зокрема, не допускаються підприємства, господарські товариства та учасники договорів про спільну діяльність, проти яких порушено судові справи.

Проте проект Порядку розроблений з метою встановлення загальної процедури відбору та затвердження інвестиційних проектів (програм), якими передбачено нарощування видобутку вуглеводневої сировини, та контролю за їх виконанням. Водночас, судові справи проти учасників інвестиційних проектів (програм) можуть бути порушені з різних питань і взагалі не стосуватись діяльності суб'єкта господарювання в частині реалізації ним положень інвестиційного проекту (програми).

З огляду на зазначене, доцільно в проекті Порядку або окреслити перелік справ, що можуть вплинути на діяльність суб'єктів господарювання по реалізації положень інвестиційних проектів (програм), або виключити зазначену норму.

Відповідне зауваження стосується і абзацу дев'ятого пункту 5 проекту Порядку.

2. Абзацом п'ятнадцятим пункту 5 проекту Порядку передбачається, що, для участі у відборі інвестиційних проектів (програм), суб'єкт господарювання подає Міністерству економічного розвитку і торгівлі копію спеціального дозволу на видобування вуглеводнів та акта гірничого відводу.

Разом з тим, частиною першою статті 11 Закону України "Про нафту та газ" передбачено, що користування нафтогазоносними надрами, пошук і розвідка родовищ нафти і газу, їх експлуатація, спорудження та експлуатація підземних сховищ для зберігання нафти і газу здійснюються лише за наявності спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, що надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, на умовах, визначених чинним законодавством.

Відповідно до частини другої статті 36 Закону України "Про нафту та газ" для введення родовища (покладу) нафти і газу у промислову розробку, користувач нафтогазоносними надрами повинен мати, зокрема, акт про надання гірничого відводу для розробки родовища.

Таким чином, пункт 5 проекту Порядку потребує доопрацювання в частині приведення у відповідність до термінології Закону України "Про нафту та газ".

Крім того, у відповідності до абзацу шістнадцятого пункту 5 проекту Порядку для участі у відборі інвестиційних проектів (програм) суб'єкт господарювання подає Міністерству економічного розвитку і торгівлі також погодження територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки щодо відповідності проектних рішень вимогам безпеки та охорони праці.

Разом з тим, статтею 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (надалі - Закон України про дозвільну систему) передбачено, що документ дозвільного характеру - це дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Так, вказане погодження має ознаки документа дозвільного характеру у розумінні Закону України про дозвільну систему.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України про дозвільну систему виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення, видачі дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру; строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформленні, видачі дубліката, анулюванні документа дозвільного характеру; строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа.

На сьогоднішній день, законами України не передбачено необхідності одержання відповідного документу дозвільного характеру.

Враховуючи вищенаведене, проект Порядку потребує доопрацювання в частині приведення у відповідність до законів України "Про нафту та газ" та "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

3. Розробнику доцільно розглянути питання стосовно вилучення останнього абзацу пункту 6 проекту Порядку, яким пропонується суб'єкту господарювання подавати до Мінекономрозвитку пакет документів в 10 примірниках, зважаючи на необґрунтованість зазначених витрат для суб'єктів господарювання, а також необхідність отримання та подання значної кількості оригіналів документів.

4. Пунктом 13 проекту Порядку передбачено, що для забезпечення щорічного моніторингу суб'єкт господарювання подає Мінекономрозвитку звіт про стан реалізації інвестиційного проекту (програми). Неподання суб'єктом господарювання звіту про стан реалізації інвестиційного проекту (програми) вважається рівнозначним незадовільному його впровадженню.

Проте відповідно до статті 19 Господарського кодексу України забороняється вимагати від суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, виділених на окремий баланс, подання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Отже, обов'язок подавати Мінекономрозвитку звіт про стан реалізації інвестиційного проекту (програми) повинен бути покладений на суб'єктів господарювання тільки нормами відповідного закону, а не постановою Кабінету Міністрів України.

В свою чергу, Податковий кодекс України не закріплює за суб'єктом господарювання обов'язок подавати вищенаведений звіт.

Слід також зазначити, що підпунктом 258.4.3 пункту 258.4 статті 258 Податкового кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань економіки і торгівлі здійснює щорічний моніторинг виконання інвестиційних проектів (програм).

В той же час, Податковим кодексом України не визначено, що моніторинг виконання інвестиційних проектів (програм) повинен відбуватися шляхом покладення на суб'єктів господарювання обов'язку подавати Мінекономрозвитку щорічні звіти про виконання таких інвестиційних проектів (програм).

Також розробником при запровадженні непередбаченого Податковим кодексом України обов'язку суб'єкта господарювання звітувати про виконання інвестиційного проекту (програми) взагалі не враховується ситуація, що суб'єкт господарювання міг з поважних або незалежних від нього причин не подати (невчасно подати) звіт про виконання інвестиційного проекту (програми).

Окрім цього, пунктом 13 проекту Порядку передбачено, що відповідальність за достовірність відомостей, що містяться у звітах, несуть керівник та головний бухгалтер суб'єкта господарювання.

Однак, відповідно до статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Таким чином, керівник та головний бухгалтер суб'єкта господарювання можуть нести відповідальність за достовірність відомостей, що містяться у звітах, тільки в тому випадку, коли така відповідальність визначена у відповідному законі.

Слід зазначити, що Податковий кодекс України не встановлює відповідальність керівника та головного бухгалтера суб'єкта господарювання за достовірність відомостей, що містяться у звітах.

В той же час, при реалізації вищезазначених правовідносин Податковий кодекс України встановлює тільки відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання зобов'язань, визначених інвестиційним проектом (програмою), у вигляді зупинення інвестиційного проекту (програми) такого суб'єкта господарювання (підпункт 258.4.3 пункту 258.4 статті 258 Податкового кодексу України).

Зважаючи на вищенаведене, пункт 13 проекту Порядку не відповідає нормам чинного законодавства України.

5. В пункті 15 проекту Порядку розробником пропонується встановити підстави для скасування рішення про встановлення ставки рентної плати нуль гривень за одиницю обсягу додаткового видобутку вуглеводневої сировини у разі незадовільного впровадження та або невиконання інвестиційного проекту (програми).

Так, згідно з проектом Порядку, рішення про встановлення ставки рентної плати нуль гривень за одиницю обсягу додаткового видобутку вуглеводневої сировини скасовується, зокрема, у разі:

- невиконання заходів та недосягнення запланованих показників, передбачених проектом (програмою);

- зменшення або несплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Однак, скасування рішення про встановлення ставки рентної плати нуль гривень є фактично обмеженням та/або зупиненням діяльності суб'єкта господарювання.

В той же час, відповідно до статті 239 Господарського кодексу України (надалі - ГКУ), обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання є одним із видів адміністративно-господарських санкцій.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, зокрема, як обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання.

Крім того, згідно зі статтею 238 ГКУ, адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

При цьому Податковий кодекс України вже передбачив підставу, за наявності якої інвестиційний проект (програма) зупиняється Мінекономрозвитку.

Так, підпунктом 258.4.3 пункту 258.4 статті 258 Податкового кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань економіки і торгівлі здійснює щорічний моніторинг виконання інвестиційних проектів (програм). У разі встановлення цим органом невиконання зобов'язань, визначених інвестиційними проектами (програмами), інвестиційний проект (програма) зупиняється таким органом. При цьому рентна плата нараховується на загальних підставах у порядку, визначеному цим Кодексом, починаючи з 1 числа звітного періоду, у якому внаслідок щорічного моніторингу виявлено таке невиконання.

Отже, Податковим кодексом України вже встановлено такий вид відповідальності суб'єктів господарювання, як зупинення інвестиційного проекту (програми), а підставою для застосування цієї адміністративно-господарської санкції є невиконання суб'єктом господарювання зобов'язань, визначених інвестиційним проектом (програмою).

6. Пунктом 18 проекту Порядку передбачено, що органи державної податкової служби, державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, державного геологічного контролю та державного гірничого нагляду здійснюють контроль за виконанням заходів та досягненням запланованих показників, передбачених інвестиційним проектом (програмою), а також зобов'язань, визначених договором про спільну діяльність.

Проте, відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі - Закон про контроль), виключно законами встановлюються, зокрема, органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності та види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю).

Зазначені норми Закону про контроль стосуються органів державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, державного геологічного контролю та державного гірничого нагляду, оскільки на заходи державного нагляду (контролю), які ними здійснюються, поширюється сфера дії цього Закону.

Отже, тільки відповідним законом можуть бути передбачені повноваження вищезазначених органів зі здійснення державного нагляду (контролю) за виконанням заходів та досягненням запланованих показників, передбачених інвестиційними проектами (програмами), якими передбачено нарощування видобутку вуглеводної сировини.

Зважаючи на вищенаведене, у всіх визначених в проекті Порядку органів є певні визначені відповідним законом повноваження зі здійснення державного нагляду (контролю) за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанню та охороною, однак, повноваження щодо здійснення державного нагляду (контролю) за виконанням державних програм геологорозвідувальних робіт - тільки у спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Таким чином, запропоновані проектом Порядку норми порушують статтю 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" в частинах:

- доцільності, тобто розробником достатньо не обґрунтована необхідність внесення запропонованих проектом Порядку норм в такому вигляді;

- передбачуваності, оскільки запропонована редакція проекту Порядку не в повній мірі узгоджується з нормами діючого законодавства України;

- адекватності, тобто відповідності форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;

- ефективності, тобто яким чином при запровадженні зазначених норм буде забезпечено досягнення внаслідок дії такого регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян та держави;

- збалансованості, оскільки розробником не доведено балансу інтересів громадян, суб'єктів господарювання і держави внаслідок реалізації проекту Порядку.

Також при розробці проекту Порядку не дотримано вимог статті 5 даного Закону в частинах недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються з діючими регуляторними актами, а також викладення положень регуляторного акта у спосіб, який є доступним та однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регуляторного акта.

Окрім цього, при розробці проекту Постанови не дотримано вимог Методики проведення аналізу регуляторного впливу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 р. N 308 (надалі - Методика).

Зокрема, в пункті 8 аналізу регуляторного впливу (надалі - АРВ) зазначені не всі обов'язкові показники результативності згідно Методики, зокрема, розмір коштів і час, що витрачатимуться суб'єктами господарювання, пов'язаними з виконанням вимог акта.

Також розробником проекту постанови у пункті 9 АРВ зазначається, що відстеження результативності регуляторного акта не є актуальним. Вищезазначене, в свою чергу, порушує вимоги статті 10 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", якою встановлено, що стосовно кожного регуляторного акта послідовно здійснюються базове, повторне та періодичне відстеження його результативності.

Отже, згідно Методики при визначенні заходів, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта, в пункті 9 АРВ зазначаються строки проведення базового та повторного відстеження результативності акта; вид даних (статистичних, наукових досліджень або опитувань), які використовуватимуться для такого відстеження; групи осіб, що відбиратимуться для участі у відповідному опитуванні; наукові установи, що залучатимуться для відстеження.

Таким чином, при розробці даного проекту постанови Міністерством економічного розвитку і торгівлі України не дотримано вимог статей 4, 5 та 8 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Враховуючи викладене, керуючись частиною 5 статті 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва вирішив:

відмовити в погодженні проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку відбору та затвердження інвестиційних проектів (програм), якими передбачено нарощування видобутку вуглеводневої сировини, та контролю за їх виконанням".

 

Перший заступник Голови

Г. Яцишина

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали