ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

17.01.2012 р.

N К-21498/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Цуркана М. І. (головуючий), Гончар Л. Я., Калашнікової О. В., Леонтович К. Г., Чалого С. Я., секретар судового засідання - Шпикуляк В. Г. (за участю: відповідача - ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7; представників: позивача - Васильєва А. О.; Державного підприємства "Дельта-лоцман" - Єремейчука Д. О.; Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" - Новохатського О. І.; ОСОБА_7; Міністерства інфраструктури України - Самойленка О. В.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" до Капітана Миколаївського морського торговельного порту ОСОБА_6, треті особи: Державне підприємство "Дельта-лоцман", Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт", Міністерство транспорту та зв'язку України, про визнання дій протиправними, скасування розпорядження та зобов'язання вчинити дії, що переглядається за касаційними скаргами Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" та Капітана Миколаївського морського торговельного порту ОСОБА_6 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року, установила:

У жовтні 2009 року ТОВ СП "Нібулон" звернулося до суду з позовом до Капітана Миколаївського морського торговельного порту (Порт) ОСОБА_6 (Капітан) про визнання дій протиправними, скасування розпорядження та зобов'язання вчинити дії.

Зазначали, що оскаржуваним розпорядженням відповідача від 16 жовтня 2009 року N 45/2009 відмовлено судну т/х у наданні лоцманських послуг під час переходу судна до причалу позивача для завантаження зерном.

Посилаючись на те, що підстав для відмови в наданні лоцманських послуг не було, а судно мало можливість пройти акваторією порту, просили визнати дії відповідача протиправними, оскаржуване розпорядження скасувати та зобов'язати Капітана усунути перешкоди у здійсненні лоцманського проведення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року, позов задоволено частково. Дії відповідача визнано протиправними, оскаржуване розпорядження скасовано, а у задоволенні решти вимог відмовлено.

У касаційних скаргах Капітан та ДП "Миколаївський морський торговельний порт", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, відповідача та його представника, представників позивача та третіх осіб, здійснивши перевірку доводів касаційних скарг, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню.

Судами встановлено, що позивач є власником перевантажувального терміналу для перевалки зернових та олійних культур, розташованого на вул. Каботажний спуск, 1 у м. Миколаєві, до складу якого входить вантажний причал.

На виконання контракту поставки ячменю, укладеного між S. A. (Швейцарія, покупець) та позивачем (постачальник), останнім замовлено судно т/х (довжина - 227 метрів, ширина - 32,2 метра, осадка - до 13 метрів залежно від навантаження) для транспортування товару від власного причалу.

Оскільки для того, щоб дістатися до причалу, судну необхідно пройти першим коліном акваторії Миколаївського порту, Капітану подано відповідну заявку для надання дозволу на лоцманське проведення судна.

Розпорядженням Капітана від 16 жовтня 2009 року N 45/2009 заборонено заходження судна т/х до причалу ТОВ СП "Нібулон", а також відмовлено в наданні лоцманських послуг для проведення цього судна у зв'язку з потенційною небезпекою для судноплавства.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, а апеляційний суд, погодившись із таким висновком, виходили з того, що: оскаржуваним рішенням порушені права позивача на вільне здійснення господарської діяльності; розпорядження Капітана належним чином не обґрунтоване; з матеріалів справи вбачається, що раніше до причалу позивача та Порту відповідною акваторією проходили судна аналогічної та більшої довжини; системний аналіз матеріалів справи свідчить про можливість заходження судна до причалу позивача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів не погоджується.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено вимоги, дотримання яких є підставою вважати рішення суб'єкта владних повноважень правомірним. Таке рішення повинно бути прийнятим на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень має дискреційний характер. Це означає можливість вибору Капітаном конкретного рішення з певного кола варіантів на власний розсуд.

Така законодавча конструкція регулювання суспільних відносин має місце у випадках, у яких для прийняття рішення необхідно врахувати значну кількість обставин та здійснити їх критичне оцінювання. Ухвалене рішення при цьому характеризується високим рівнем індивідуалізації та суб'єктивності.

У той же час принципи законності та визначеності регулювання суспільних відносин вимагають якнайбільшої (наскільки це можливо) регламентації меж застосування дискреційних повноважень (як випадків, у яких вони можуть реалізовуватися, так і обставин, які можуть вплинути на прийняття того чи іншого рішення).

Тому, досліджуючи питання про правомірність подібного рішення, суд насамперед повинен дослідити його відповідність вимогам статті 19 Конституції України, щодо прийняття на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідження інших ознак правомірності повинно відбуватися з урахуванням особливості (як дискреційного), оскільки таке рішення не може вважатися протиправним лише з підстав інакшого суб'єктивного оцінювання обставин, які вплинули на його прийняття.

Таким чином, на думку колегії суддів, оскаржуване рішення може визнаватися протиправним лише в разі його очевидної невідповідності вимогам закону та меті, з якою повноваження надано.

Як вбачається з матеріалів справи, цей спір виник внаслідок реалізації Капітаном своїх повноважень у сфері безпеки судноплавства (оцінювання ризиків проходження судна акваторією порту).

Специфіка цієї сфери суспільних відносин характеризується потенційно значними збитками у випадку аварійної ситуації, обумовлює високий рівень відповідальності посадових осіб, які здійснюють контроль за безпекою судноплавства, що, у свою чергу, тягне необхідність наділення їх широкими повноваженнями з високим ступенем дискреційності.

Відповідно до частини першої статті 86 Кодексу торговельного мореплавства (КТМ) України державний нагляд за мореплавством у порту здійснює капітан морського торговельного (морського рибного) порту, який підпорядкований центральному органу виконавчої влади в галузі транспорту (центральному органу виконавчої влади в галузі рибного господарства) і очолює Інспекцію державного портового нагляду. Капітан морського торговельного (морського рибного) порту діє відповідно до Положення про капітана морського торговельного (морського рибного) порту, що затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту (центральним органом виконавчої влади в галузі рибного господарства).

Пунктами 6 та 8 частини першої статті 88 КТМ України до функцій Капітана віднесено нагляд за дотриманням вимог щодо порядку заходження суден у порт і виходу з порту та керівництво лоцманською службою і службою регулювання руху суден, нагляд та контроль за ними.

Колегія суддів вважає, що дотримання Капітаном вимог законодавства щодо способу та порядку винесення оскаржуваного рішення є підставою вважати таке рішення правомірним. При цьому критичне оцінювання обставин, що вплинули на його прийняття, не може бути підставою для скасування рішення, оскільки суд фактично перебере на себе виключні повноваження органу державної влади, а це є неприпустимим.

Здійснюючи аналіз оскаржуваного рішення на предмет його відповідності меті, з якою законодавець наділив Капітана відповідними повноваженнями, колегія суддів звертає увагу на те, що високий ступінь ризику обумовлює першочерговість превентивного (запобіжного) принципу регулювання цієї сфери відносин. Так, відповідно до підпункту 2.8 Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 20 листопада 2003 року N 904, одним із загальних принципів організації роботи системи управління безпекою судноплавства (БС) на морському і річковому транспорті є принцип попередження, який передбачає, що діяльність повинна носити попереджувальний характер, спрямований на своєчасне виявлення та усунення негативних факторів, що можуть призвести до аварійної події.

Згідно з підпунктом 2.7 цього ж Положення до основних принципів забезпечення безпеки судноплавства належить пріоритет інтересів БС над господарськими та відомчими інтересами.

Аналіз доводів відповідача, ґрунтовні пояснення Міністерства транспорту та зв'язку України, інші матеріали справи дають підстави колегії суддів дійти висновку про направленість оскаржуваного рішення на забезпечення вказаних принципів безпеки.

Як вбачається з матеріалів справи, для проходження судна enter (типу СН-70, довжина 227 метрів, ширина 32,2 метра) до причалу позивача необхідно пройти, у тому числі, першим коліном акваторії Порту. Зі змісту пояснень Капітана видно, що підставою для відмови у лоцманському проведенні вказаного судна слугував той факт, що розміри останнього є завеликими для безпечного проходження згаданою акваторією.

Колегія суддів зауважує, що матеріали справи свідчать про безспірність питання щодо наявності у Капітана права приймати відповідне управлінське рішення, при цьому також не стверджується про порушення процедури його прийняття.

Таким чином, спір зводиться до встановлення правильності прийнятого Капітаном розпорядження з огляду на реальність загрози безпеці судноплавства у випадку проходження судна першим коліном акваторії Порту.

При цьому посилання судів на необґрунтованість оскаржуваного рішення є помилковими та спростовуються матеріалами справи, оскільки зі змісту розпорядження вбачається, що судну заборонено прохід внаслідок його великих габаритів.

Відповідно до підпункту 3.1.2 Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському (БДЛК) та Херсонському морському каналах, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 1 серпня 2007 року N 655, по БДЛК дозволяється плавання суден завдовжки до 215 м, завширшки до 32,5 м; по ХМК - суден завдовжки до 200 м, завширшки до 32,5 м. Можливість входу в БДЛК і ХМК суден, розміри яких є більшими від зазначених, розглядається капітаном відповідного порту в кожному випадку окремо з урахуванням стану судна, гідрометеорологічних умов, буксирного забезпечення, визначенням інших необхідних заходів для забезпечення безпеки судноплавства і погоджується з лоцманською службою ДП "Дельта-лоцман".

Наведена правова норма встановлює повноваження Капітана Порту приймати рішення щодо надання дозволу на проходження суден, які, за загальним правилом, не мають права такого проходження.

Крім того, аналогічні обмежувальні норми щодо можливості заходження великотоннажних суден до причалу ТОВ СП "Нібулон" містяться в Обов'язкових постановах ДП "Дніпробузький морський торговельний порт" із приписним рейдовим портовим пунктом N 1, акваторіями і водними шляхами Бузько-Дніпровського регіону.

Суди підтримали позицію позивача про те, що загроз для судноплавства під час можливого проведення судна першим коліном акваторії Порту не було, тому Капітан прийняв неправильне рішення.

Такий висновок базується на оцінюванні паспортів акваторії причалу ТОВ СП "Нібулон", планів попереднього проміру глибин першого коліна акваторії Порту, проекту днопоглиблювальних робіт операційної акваторії причалу позивача та інших технічних документів.

Водночас, розбіжності в даних цих документів, спірність питання щодо можливостей їх застосування та неоднозначність реального становища першого коліна акваторії Порту, необхідність високого рівня професіоналізму для правильного застосування таких технічних відомостей, виключали для суду можливість однозначно стверджувати те, що судно "Preventer", яке, за загальним правилом, не має права проходження по БДЛК, може без ризику пройти першим коліном акваторії Порту, реальні ширина та глибина якого на час ухвалення рішень судів були недостатньо встановлені.

Виходячи з того, що Капітаном дотримано порядок прийняття оскаржуваного рішення, який належним чином регламентований, і в цьому випадку не може йтися про порушення принципу законності або визначеності регулювання суспільних відносин; той факт, що сторонами не заперечується прийняття Капітаном оскаржуваного рішення в межах своїх повноважень, колегія суддів вважає, що суд не може перебирати на себе повноваження Капітана із суб'єктивного оцінювання ризиків безпеки судноплавства і у зв'язку з цим вважати оскаржуване рішення протиправним.

З огляду на викладене, правових підстав для задоволення цього позову не було, а суди дійшли помилкових висновків про їх наявність.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:

Касаційні скарги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" та Капітана Миколаївського морського торговельного порту ОСОБА_6 задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року скасувати. У справі ухвалити нове рішення про відмову у позові в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

М. І. Цуркан

Л. Я. Гончар

О. В. Калашнікова

К. Г. Леонтович

С. Я. Чалий

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали